Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.2. Лідерство
"Є лише один спосіб змусити людей іти за вами, а саме: рухатися
Вперед швидше, ніж вони"(Ф. Пікабіа).
Лідерство - це здатність впливати на індивідуумів та групи людей, щоб спонукати їх працювати для досягнення мети.
Працівники йдуть за лідером передовсім тому, що він спроможний запропонувати їм (хоча й не завжди реально дати) засоби для задоволення їхніх потреб, вказати потрібний напрям діяльності.
Влада лідера базується на доброму знанні підлеглих, умінні поставити себе на їхнє місце, аналізувати ситуацію, визначати найближчі і віддалені наслідки своїх дій, на прагненні до самовдосконалення, здатності вселяти в підлеглих упевненість, усвідомлення необхідності робити ті чи інші вчинки. Справжніми якостями лідера є його незалежність, готовність у будь-який момент звільнити місце, котре він займає, оскільки вираження інтересів колективу не означає покірності йому.
За особистісною теорією лідерства кращі з керівників володіють певними спільними для всіх особистими рисами. Однак більш глибоко вивчивши цю теорію, стає зрозумілим, що людина не стає керівником лише завдяки тому, що вона володіє певним набором особистих рис.
Згідно з підходом за поведінкою ефективність роботи керівника визначається не його особистими рисами, а скоріше манерою поведінки у стосунках з підлеглими. За цим підходом важливість внеску в теорію лідерства полягає в тому, що він допоміг провести аналіз і скласти класифікацію стилів керівництва.
Пізніші дослідження показали, що, крім особистих рис керівника та манери його поведінки, в ефективності керівництва вирішальну роль можуть відіграти і додаткові чинники. До цих ситуаційних чинників належать потреби й особисті риси підлеглих, характер завдання, вимоги і впливи середовища, а також інформація, якою володіє керівник.
2.3. Методи і стилі управління персоналом
"Усе управління, врешті-решт, зводиться до стимулювання активності інших людей" (Лі Якокка).
Методи управління - це сукупність прийомів, за допомогою яких досягається мета на багатьох етапах виконання управлінських рішень. їх можна класифікувати за різними ознаками:
1) за характером етапів управлінської діяльності методи управління поділяються на методи підготовки, ухвалення, організації, контролю за виконанням управлінських рішень;
2) за характером етапів здійснення впливу на виконавців: економічні, організаційно-розпорядчі, правові та соціально-психологічні методи;
3) за характером впливу на виконавців: на методи прямого і непрямого впливу;
4) за характером застосування: загальні і спеціальні.
На практиці в кожному конкретному випадку методи чи їхні комбінації мають відповідати поставленим меті та завданням, а також загальним параметрам їхнього досягнення [3].
Стиль управління - це манера та спосіб поведінки керівника у стосунках з персоналом. Є багатоваріантна класифікація стилів управління, які поділяються за одним або кількома критеріями.
Одновимірні стилі управління можна зобразити за допомогою схеми, наведеної на рис. 2.1.
Авторитарному стилю управління властиве одноосібне виявлення волі за наявності управлінських функцій у керівника. Взаємовідносини керівника і персоналу зводяться до того, що керівник дає вказівки, які підлеглі зобов'язані неухильно виконувати. Такий керівник вимогливий до підлеглих, не має поблажливості, насаджує суворий психологічний клімат у колективі. Керівник цього типу буде оптимальним там, де немає часу на проведення нарад і обговорення ситуацій, а необхідно ухвалювати швидкі рішення.
При автономному стилі управління керівник відіграє стримуючу пасивну роль. Рішення виробляється більшістю співробітників. Автономний стиль будується на основі ділового й особистого авторитету. Такий керівник вміє використовувати свою владу, не апелюючи до неї. Як правило, він надає перевагу активній участі співробітників у виробленні рішення, залишаючи за собою право остаточного вибору. У повсякденній діяльності такий керівник контактний, тактовний, піклується про розвиток ділової ініціативи підлеглих. Такий стиль управління допустимий у деяких видах сфери матеріального виробництва, а також в управлінні навчальними закладами.
Співпричетний стиль поряд із участю в процесі прийняття рішень керівника допускає також участь у ньому і співробітників. Керівник співпричетного стилю надає повну свободу дій своїм підлеглим у межах їхніх функціональних обов'язків. Виробнича дисципліна в такому колективі підтримується переважно за рахунок свідомості співробітників. Вони цінують керівника за вміння генерувати ідеї, створювати теплий емоційний клімат у колективі, за неконфліктність, довірливість, а часто і за невимогливість. Якщо такий керівник позбавлений творчих начал, його робота зводиться до паперового порядку, уникнення конфліктів, браку ініціативи. Тому цей стиль управління не ефективний у складних ситуаціях. Він допустимий у творчих колективах сфери культури й науки.
Комбінований стиль у процесі вироблення рішення допускає використання елементів авторитарного й автономного стилів.
Авторитарний стиль управління поділяється на абсолютистський, автократичний, бюрократичний, патріархальний і прихильний. При абсолютистському (диктаторському) стилі управління персоналові відведено роль сліпого виконавця вказівок керівника. Автократичний стиль управління керівника реалізується за допомогою великого адміністративного апарату. Бюрократичний стиль керівництва оснований на неухильному дотриманні правил ієрархічної градації. Патріархальний стиль передбачає посилання керівника при ухваленні рішень на авторитет особистості або організації вищого рівня. Прихильний стиль управління базується на індивідуальних рисах особистості керівника.
Співпричетний стиль управління зазвичай поділяється на комунікативний, консультативний і співучасний.
"Перший міф науки управління полягає в тому, що вона існує" (Закон Хеллера).
Використовуючи комунікативний стиль управління, керівник приймає рішення тільки після обговорення його особливостей зі співробітниками. При цьому вони можуть висловлювати думку про рішення, яке ухвалюється, проте, зрештою, мають його виконувати.
Консультативний стиль передбачає прийняття керівником рішення тільки після одержання докладної інформації та пропозицій з боку співробітників.
Співпричетний стиль передбачає схему, відповідно до якої керівник висуває проблему й визначає рамки и розв'язання, а співробітники самі обирають спосіб розв'язання.
На практиці у стресових і кризових ситуаціях рекомендуються авторитарні стилі управління. При цьому процеси формування і здійснення мети мають реалізуватися якомога швидше із застосуванням усіх важелів влади, навіть якщо від цього втрачається якість ухвалюваних рішень. Чим вищий ступінь стресової або кризової ситуації, тим різкіша форма вираження авторитарного управління.
При недостатній наполегливості керівника у виконанні конкретних завдань допустиме застосування співпричетних стилів управління, причому якість рішень у цьому разі поліпшують кооперування, погодження та наради спеціалістів, які вимагають тимчасових затрат.
"Усе мистецтво управління зводиться до двох речей: обдаровувати й карати" (Магомет II).
Стилі управління в міру вираженості функцій управління, як правило, поділяються на такі:
- нововведення;
- постановка мети;
- співпричетність;
- погодження мети;
- система;
- орієнтація на результат;
- доведення завдань;
- правила вирішення;
- мотивація;
- координація;
- комунікація;
- освоєння процесу;
- розвиток особистості;
- управління тільки у виняткових випадках.
При управлінні за допомогою нововведення як головне завдання висувається вимога розробки інновацій.
При управлінні за допомогою постановки мети на перший план виходить завдання вирішення операційної мети на кожному ієрархічному рівні. Цей вид управління обмежується кошторисом та аналізом досягнутого результату.
Управління за допомогою причетності співробітників здійснюється шляхом залучення підлеглих до процесу формування, забезпечення та здійснення мети.
Стиль управління за допомогою погодження мети є симбіозом стилів: постановка мети і співпричетність співробітників. При цьому співробітники беруть участь у визначенні як стратегічної, так і поточної мети. Таким чином вони краще засвоюють мету організації, що підвищує якість їхньої роботи.
"Управління - це не що інше, як налаштовування інших людей на працю" (Лі Якокка).
Управління за допомогою системи передбачає створення кібернетичного циклу управління як основного важеля контролю за процесами, що відбуваються.
При управлінні за допомогою орієнтації на результат весь процес підготовки, ухвалення та реалізації рішення орієнтується на кінцевий продукт.
В управлінні шляхом доведення завдань головним є якісний розподіл функцій між рівнями ієрархії.
Управління за допомогою правил вирішення полягає у визначенні правил, за якими мають реалізуватися рішення, котрі, у свою чергу, мають бути орієнтовані на досягнення загальної мети.
Стиль управління шляхом мотивації реалізується через створення дійових стимулів, які дають змогу задовольняти як індивідуальні запити співробітників, так і мету організації.
При управлінні за допомогою координації шляхом погодження часткових сфер діяльності вдається знизити ступінь конфліктності в процесі роботи організації.
Стиль управління шляхом освоєння процесу характеризується чітко вираженим безпосереднім впливом і контролем керівника за його перебігом.
Управління шляхом особистісного розвитку реалізується через створення сприятливих умов для розвитку особистості.
Стиль управління лише у виняткових випадках характеризується тим, що керівник дає можливість співробітникам
Приймати рішення, втручаючись тільки в разі виникнення критичних ситуацій, ігнорування ухвалюваного рішення і відхилення від поставленої мети.
Вибір стилю управління в конкретних ситуаціях ставить перед керівником глобальну проблему. Тому він має бути гнучким, тобто володіти здатністю застосування і зміни стилів управління залежно від поставлених завдань, особистісних рис персоналу, ситуацій тощо.
Необхідно також враховувати, що певні стилі управління ефективно реалізуються тільки за певних умов. Роль керівника полягає у формуванні сприятливої ситуації для реалізації таких стилів. Це може досягатися за допомогою ефективної політики добору, розстановки й розвитку персоналу, а також комплексу заходів зі створення оптимальної організаційної структури.
Запорука успішного керівництва - бачити багатоваріантність майбутнього, вміти передбачати найнесприятливіші ситуації.
Схожі статті
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.3. Методи і стилі управління персоналом
"Є лише один спосіб змусити людей іти за вами, а саме: рухатися Вперед швидше, ніж вони"(Ф. Пікабіа). Лідерство - це здатність впливати на індивідуумів...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.7. Організація управління персоналом
"Коли груповий талант виходить за межі індивідуальних здібностей і оволодіває мистецтвом довіри, тоді досконалість стає реальністю" (Джо Патерно). На...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.6. Способи винагороди в ефективному менеджменті
"Коли груповий талант виходить за межі індивідуальних здібностей і оволодіває мистецтвом довіри, тоді досконалість стає реальністю" (Джо Патерно). На...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.4. Етапи ефективного менеджменту
"Один крок ста чоловік краще, ніж сто кроків одного" (Койчі Цукамото). Для того щоб домогтися найкращих результатів у менеджменті, необхідно чітко...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 1.4. Мета й обмеження організації
Керівнику необхідно: - демонструвати персоналу особисту гордість за організацію; - не шкодуючи часу, бувати на робочих місцях співробітників; -...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.5. Головні стратегії ефективного менеджменту
"Один крок ста чоловік краще, ніж сто кроків одного" (Койчі Цукамото). Для того щоб домогтися найкращих результатів у менеджменті, необхідно чітко...
-
Керівнику необхідно: - демонструвати персоналу особисту гордість за організацію; - не шкодуючи часу, бувати на робочих місцях співробітників; -...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.10. Первинний добір працівників
"Прийняття на роботу - це перемога надії над досвідом" (Теорема про підбір кадрів Лофтуса). Метою первинного добору є відсіювання кандидатів, які не...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.6. Пошук працівників-управлінців
"Керівник - це не гід, не екскурсовод, не водій автобуса. Він керує людьми, і його основною рисою є не ввічливість, терпляча поблажлива ласкавість, а...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - Розділ 1 ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ
1.1. Розвиток організації "Організації існують лише з однієї причини: щоб допомогти людям зробити те, що поодинці кожному було б не під силу" (Р....
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.1. Функції управління
2.1. Функції управління Управління - це процес або форма діяльності, що передбачає керівництво певною групою людей чи орієнтацію її на досягнення мети...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - Розділ 2 ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ
2.1. Функції управління Управління - це процес або форма діяльності, що передбачає керівництво певною групою людей чи орієнтацію її на досягнення мети...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 1.1. Розвиток організації
1.1. Розвиток організації "Організації існують лише з однієї причини: щоб допомогти людям зробити те, що поодинці кожному було б не під силу" (Р....
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - ПЕРЕДМОВА
Менеджмент (від англ. management) у перекладі означає "управління", "організація". Управління (процес управління) - це організація дій, спрямованих на...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.1. Планування чисельності персоналу
3.1. Планування чисельності персоналу " Персонал підприємства - це як футбольна команда: хлопці зобов'язані грати як єдина команда, а не збіговисько...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.3. Складання посадової інструкції працівника
Для ухвалення якого-небудь рішення щодо суті запланованої роботи необхідно ретельно її проаналізувати. Аналіз може здійснюватися шляхом відповіді на...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.8. Формування команди
"Якщо у вас ділові, добре навчені співробітники, а ви не залучаєте їх до прийняття рішень, ви марно витрачаєте особистий час" (Постулат менеджменту)....
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.7. Ідеальний керівник
На практиці багато організацій керуються уявленнями про так званого ідеального керівника. Планування й ухвалення рішень Лідер зобов'язаний знати, що він...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.2. Аналіз необхідної роботи
Для ухвалення якого-небудь рішення щодо суті запланованої роботи необхідно ретельно її проаналізувати. Аналіз може здійснюватися шляхом відповіді на...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.5. Способи залучення потенційних кандидатів
Для ухвалення якого-небудь рішення щодо суті запланованої роботи необхідно ретельно її проаналізувати. Аналіз може здійснюватися шляхом відповіді на...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.4. Складання орієнтовного професійного портрета працівника
Для ухвалення якого-небудь рішення щодо суті запланованої роботи необхідно ретельно її проаналізувати. Аналіз може здійснюватися шляхом відповіді на...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - Розділ 3 ФОРМУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ
3.1. Планування чисельності персоналу " Персонал підприємства - це як футбольна команда: хлопці зобов'язані грати як єдина команда, а не збіговисько...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 1.6. Структура організації
"Ми змінюємо й змінюємо структуру організації кожні кілька років - змінюємо процедуру ухвалення рішень і т. ін. Якщо структуру не змінювати, їй загрожує...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 1.5. Моделі політики зайнятості
Конституцією юридично закріплено перетворення України на демократичну правову державу із соціально орієнтованою ринковою економікою. Ринкова економіка...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 3.9. Рекомендації щодо створення команди
1. Необхідно створити в організації культуру колективної праці. У кожному вчинку й роботі слід ясно давати зрозуміти підлеглим, що ви очікуєте від них...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 1.2. Філософія й етика організації
"Консерватизм будь-якої організації прямо пропорційний її досконалості" (Г. Плеханов). На стабільність організації впливає ступінь реалізації її...
-
Менеджмент - Дикань Н. В. - 1.3. Рівні управління
Для всіх організацій характерні загальні ознаки, враховуючи потребу управління, тому управлінська праця також має багато загальних властивостей. Г....
-
Менеджмент - Дикань Н. В. - 1.2. Ознаки діяльності менеджера
Для всіх організацій характерні загальні ознаки, враховуючи потребу управління, тому управлінська праця також має багато загальних властивостей. Г....
-
Менеджмент підприємства - Хомяков В. І. - "Неперсональне" управління
По суті, управління підприємством (менеджмент) полягає у впливі однієї особи або групи осіб (менеджерів) на інші особи (ті, якими управляють) для...
-
Менеджмент підприємства - Хомяков В. І. - Філософія та політика підприємства
По суті, управління підприємством (менеджмент) полягає у впливі однієї особи або групи осіб (менеджерів) на інші особи (ті, якими управляють) для...
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.2. Лідерство