Контролінг для менеджерів - Маркіна І. А. - 7.1. Поняття бюджету. Цілі та задачі бюджетування

Тема 7. Бюджетування як інструмент контролінгу
7.1. Поняття бюджету. Цілі та задачі бюджетування

Згідно концепції контролінгу підприємство розглядається як соціально-технічна система; управління ним - як система прийняття рішень; планування і контроль - як центральні функції системи управління підприємством; планово-контрольні розрахунки - як метод розробки планів та звітів підприємства. Все загалом являє собою закінчену концепцію контролінгу, ядром якої є планування і контроль. [33]

Планування як самостійна галузь знань, є наукою, спеціалізованим видом управлінської діяльності і мистецтвом. Його потрібно розглядати як важливу функцію управління підприємством, як процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період.

Сутність планування полягає в обгрунтуванні цілей і способів їх досягнення, а також визначенні необхідних ресурсів та ефективних методів. При цьому важливою є систематична розробка курсу дій на майбутнє для прийняття вже сьогодні таких рішень, які б дали підприємству бажані результати в майбутньому. Різні види діяльності підприємств мають координуватися (регулюватися) відповідно до програми дій в майбутні періоди. [65]

Планування дозволяє:

- визначити місце час та спосіб виробництва та продажу готової продукції;

- визначити цільовий сегмент потенційних споживачів продукції, що виробляється;

- визначити кількісні та якісні характеристики ресурсів, необхідних для досягнення встановлених цілей;

- забезпечити ефективне використання ресурсів, тобто максимізувати показник рентабельності чистих активів.

Процес планування в максимальній мірі має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій та закономірностей розвитку об'єкта планування та середовища його діяльності. Планування господарської діяльності підприємства повинно базуватися на таких принципах, як цільова направленість, системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об'єкту та предмету планування. [14]

За змістом і формою прояву розрізняють такі форми планування і види планів: [14]

1. З точки зору обов'язковості планових завдань - директивне та індикативне планування.

Директивне планування Являє собою процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер для об'єктів планування. За невиконання планових завдань керівники суб'єктів господарювання несуть дисциплінарну відповідальність. Директивні плани, як правило, мають адресний характер і відрізняються значною деталізацією. Директивне планування вважається одним із основних недоліків командно-адміністративної системи управління. Однак поряд з цим, директивне планування може служити ефективним засобом вирішення завдань, які мають загальнонаціональне значення: охорона навколишнього середовища, оборона, соціальна політика, структурна перебудова економіки тощо.

Індикативне планування Являє собою розповсюджену в світі форму державного плануванні макроекономічного розвитку. Індикативне планування є протилежним до директивного. Індикативний план не носить обов'язкового для виконання характеру. В його складі можуть бути обов'язкові завдання, але їх число дуже обмежене. В цілому ж він носить спрямовуючий, рекомендований характер.

2. Залежно від строку, на який складається план, і ступеня деталізації планових розрахунків - довгострокове (перспективне), середньострокове і короткострокове (оперативне) планування).

Перспективне планування Охоплює період понад 5 років. Такі плани призначені визначати довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технічний розвиток.

Середньострокове планування Здійснюється на період від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування поєднується з оперативним. У цьому випадку складається п'ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня оперативного плану і являє собою, по суті, оперативний план.

Оперативне планування Охоплює період до 1 року, включаючи піврічне, квартальне, місячне, тижневе, декадне і добове планування.

3. За змістом планових рішень виділяють стратегічне, тактичне, оперативно-календарне і бізнес-планування.

Стратегічне планування, Як правило, орієнтовано на довгострокову перспективу (5-10 років). Стратегічний план має передбачати загальну стратегію майбутнього розвитку, основні цілі підприємства на перспективу, а також формалізовану стратегію з урахуванням зовнішнього середовища та внутрішніх особливостей діяльності підприємства. При стратегічному плануванні приймаються рішення про те, як розширити межі бізнесу, стимулювати процес задоволення потреб споживачів, які зусилля слід затратити для задоволення ринкового попиту, на яких ринках слід діяти, з якими партнерами вести бізнес і ін.

Основною метою стратегічного планування є створення потенціалу для виживання підприємства в умовах зовнішнього середовища, яке стрімко розвивається і породжує непередбачені перспективи.

Тактичне планування Слід розглядати як процес створення передумов для реалізації можливостей підприємства. Результатом тактичного планування є техніко-економічні плани, в яких знаходять своє відображення заходи з розширення виробництва і підвищення його технічного рівня, оновлення і покращення якості продукції, більш повного використання науково-технічного потенціалу і т. д. При тактичному плануванні складається план економічного і соціального розвитку фірми, який являє собою комплексну програму виробничої, соціальної та господарської діяльності фірми на певний період.

Тактичне планування дозволяє реалізувати наявні резерви, що може виражатися у збільшенні обсягів виробництва, зниженні затрат, підвищенні якості продукції, зростанні продуктивності праці, зменшенні потреби в капітальних затратах і ін.

Оперативно-календарне планування (ОКП) є заключним етапом в плануванні господарської діяльності підприємства чи організації. Основними завданнями ОКП є конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної планової і ритмічної роботи підприємства ч його структурних підрозділів.

У процесі оперативно-календарного планування виділяються такі функції:

O визначається час виконання окремих операцій по виготовленню деталей збірних одиниць виробів і виробів в цілому шляхом встановлення строків подачі предметів праці цехами-постачальниками їх споживачами;

O здійснюється оперативна підготовка виробництва шляхом замовлення і доставки на робочі місця матеріалів, заготовок, інструментів, пристроїв та іншого устаткування, яке необхідне для виконання плану виробництва продукції;

O ведеться поточна звітність, контроль, аналіз і регулювання виробничого процесу, які попереджують або ліквідують його відхилення від запланованого графіка.

Оперативно-календарне планування пов'язує всі елементи підприємства в один виробничий процес, включаючи технічну підготовку виробництва, створення і підтримку необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції і ін.

Бізнес-планування Ставить за мету оцінку доцільності того чи іншого нововведення. Особливо це стосується інновацій, які вимагають для своєї реалізації великих інвестицій. Бізнес-план інвестиційного проекту розробляється для обгрунтування:

- поточного і перспективного планування розвитку підприємства, вироблення (вибору) нових видів діяльності;

- можливості діставання інвестиційних та кредитних ресурсів, також повернення боргів;

- пропозицій для створення спільних та іноземних підприємств;

- доцільності прийняття заходів державної підтримки.

У теорії та практиці планування можуть також виділятися інші класифікаційні ознаки планування, які охоплюють як головні так і другорядні аспекти цього процесу. З усіх різновидів планування для контролінгу першочергового значення набувають саме оперативне і стратегічне планування. Дані види планування є відправними елементами систем оперативного та стратегічного контролінгу.

Дослідження проблем, пов'язаних з плануванням діяльності більшості вітчизняних підприємств, свідчить про наявність цілої низки недоліків, притаманних системі планування:

O планово-економічні служби продовжують готувати велику кількість документів, при тому що більшість з них не може бути задіяна для проведення фінансового аналізу;

O процес планування затягується в часі, що ускладнює можливість прийняття оперативних управлінських рішень;

O планові показники суттєво відрізняються від фактичних;

O при плануванні перевага надається витратному механізму ціноутворення;

O калькуляція собівартості здійснюється на одиницю випуску продукції, а не на одиницю реалізованої продукції;

O відсутнім є розподіл витрат на постійні і змінні;

O не оцінюється ефект операційного важеля, коефіцієнта покриття, в наслідок чого неможливо визначити запас фінансової міцності;

O неможливо достовірно провести сценарний аналіз і аналіз фінансової стійкості підприємства.

Для вирішення цих та багатьох інших проблем, що виникають у сфері планування, доцільно використовувати такий інструмент контролінгу як бюджетування.

Більшість сучасних науковців зійшлися на тому, що планування і бюджетування одне й те саме [14]. Наприклад, С. Ф. Голов стверджує, що через бюджетування здійснюється деталізація довгострокового плану, визначаються короткострокові завдання у межах загальної стратегії [13]. На нашу думку, не будь-яке планування слід вважати бюджетування, а лише таке, яке здійснено після проведення стратегічного аналізу. Бюджетування поширене, як правило, у великих компаніях, проте практика засвідчує, що й малі фірми інколи використовують його.

Таким чином, бюджетування - це загальна назва методик фінансового планування. Найчастіше в літературі використовують поняття "бюджетний процес" і "бюджетне управління". Бюджетний процес - методика визначення граничних фінансових показників за наперед заданою схемою, яка запобігає перевищенню цих показників у процесі їх використання. Прикладом застосування такої методики є державний бюджет. Зазвичай він допускає наявність тільки фінансових показників.

Дослідження зазначеної проблеми передбачає аналіз найбільш поширених визначень терміну "бюджет". Наприклад С. Голов визначає бюджет як план майбутніх операцій, із зазначенням кількісних (здебільшого грошових) показників [13]. Професор I. A. Бланк розглядає бюджет як оперативний фінансовий план, що розробляється зазвичай, у рамках одного року, відображає витрати і надходження засобів для окремих напрямів господарської діяльності, окремих видів операцій, окремих інвестиційних проектів [6].

Наведені визначення не суперечать одне одному, а доповнюють. В будь-якому випадку бюджет фактично є кошторисом, фінансовим планом, що окреслює індикативні показники витрат та інші параметри підприємства на певний період.

Бюджет (англ. budget - буквально сумка) - розпис, кошторис грошових витрат і доходів підприємства на визначений період (рік, квартал, місяць).

Бюджет - це план майбутніх операцій, виражених у кількісних (здебільшого грошовому) вимірниках, це фінансове, кількісно визначене вираження маркетингових та виробничих планів, необхідних для досягнення встановленої мети.

Бюджети підприємств, що розроблюються в економічно-розвинених країнах, частково відповідають кошторису витрат, прийнятому у вітчизняній практиці. Кошторис витрат охоплює всі сфери господарсько-фінансової діяльності підприємства: виробництво, реалізацію продукції, діяльність обслуговуючих підрозділів, управління фінансовими потоками.

З вищенаведених визначень можна зробити висновок про те, що основою функціонування і розвитку підприємства служить система бюджетів, що дозволяє заздалегідь оцінити ефективність управлінських, рішень, оптимальним образом розподілити ресурси і порівняти витрати при розробці концепції ведення бізнесу.

За оцінками експертів, відсутність на підприємстві адекватного річного бюджету призводить до втрати 20 % доходу на рік. Аби запобігти таким втратам необхідно постійно порівнювати бюджет з фактичними даними, підсилювати сприятливі і запобігати несприятливим тенденціям, удосконалювати методологію планування.

При складанні бюджетів доцільно використовувати документи, що за формою та структурою є подібними документам бухгалтерської звітності, що суттєво спрощує складання бюджетів і подальше порівняння планових та фактичних даних.

Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають бюджетним періодом. Бюджетним періодом зазвичай є рік, у межах якого можна виокремити короткі періоди (квартал, місяць).

Бюджетування Можна визначити як процес вироблення оптимальних напрямків використання доходів і формування витрат підприємства в ході здійснення його фінансово-господарської діяльності і розраховані на визначений період часу. При цьому бюджетування охоплює розробку бюджетів, організацію його здійснення і контроль за його виконанням.

Отже, бюджетування - процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів. Метою бюджетування є:

- розробка концепції ведення бізнесу;

- здійснення періодичного планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

- забезпечення координації, кооперації та комунікації, доведення планів до відома керівників різних рівнів;

- змусити менеджерів кількісно обгрунтувати їхні плани, виявлення потреб у грошових ресурсах і оптимізацію фінансових потоків;

- забезпечення усвідомленості витрат на діяльність підприємства;

- створення основи для оцінки і контролю виконання завдань та ефективності роботи керівників на місцях шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними;

- мотивація працівників шляхом орієнтації на досягнення мети організації;

- виконання вимог законів і контрактів.

Бюджети включаються у більшість контрольних систем. Вони спонукають планувати, виробляти контрольні критерії і покращувати координацію. У будь-якому випадку необхідно передбачати досить точно такі стратегічні аспекти, як ресурси організації, поведінку конкурентів і особливо поточний та проектований ринковий попит. Існує думка, що обговорення цих аспектів і є сумішшю творчості, аналізу і володіння поточною ситуацією.



Схожі статті




Контролінг для менеджерів - Маркіна І. А. - 7.1. Поняття бюджету. Цілі та задачі бюджетування

Предыдущая | Следующая