Диференціальна психологія - Палій А. А. - Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

Майже всі спостережувані в природі явища розподіляють за так званою нормальною кривою (крива Гауса), згідно з якою кожна властивість у більшості людей виявляється в її середньому значенні, тоді як крайні прояви трапляються рідко. Однак у розглянутих вище типологіях саме вони перебувають у центрі уваги дослідників. Відмінності в інтенсивності кожної властивості необмежені, тому спроби чіткого поділу індивідів на групи за властивостями є штучними і довільними, вважає сучасний польський дослідник Ян Стреляу.

Отже, вже на початку XX ст. почалися дослідження темпераменту, які зводилися до психологічного опису властивостей темпераменту, абстрагованого від будови і функцій організму. Однією з перших була теорія нідерландських психологів Герардуса Хейманса (1857- 1930) та Едварда Вірсми. Вони розробили спеціальний опитувальник, що містив 90 питань, і за його допомогою обстежили майже 2500 осіб (дорослих і дітей). На підставі отриманих даних вони зосередилися на таких основних біполярних характеристиках темпераменту:

1) емоційність - неемоційність. Цю властивість визначають вимірюванням частоти і сили емоційних реакцій на ситуації, що їх спричинюють;

2) активність - пасивність. Підставою для оцінки цієї властивості є активність у праці, навчанні чи вдома, спосіб проведення дозвілля (активний - пасивний), ставлення до обов'язків (виконує завдання негайно - відкладає їх на потім);

3) первинна функція - вторинна функція. Люди з розвиненою первинною функцією сильно і негайно реагують на стимули навколишнього середовища, причому ефект цих реакцій швидко згасає. Індивіди з вторинною функцією на подразник спочатку реагують слабо, потім реакція поступово посилюється і зберігається тривалий час. Осіб такого типу часто називають персеверативни-ми (антл. perseverance - стійкість, наполегливість, завзятість).

Дослідники іноді звертають увагу на аналогію між первинною функцією та екстраверсією, вторинною функцією й інтроверсією. Зокрема, людей з переважанням первинної функції (екстраверти, за термінологією Г.-Ю. Айзенка) характеризують як імпульсивних, рухливих, жартівливих, поверхневих, готових до контакту з оточенням. Індивіди з переважанням вторинної функції (інтроверти) - серйозні, спокійні, витримані, замкнуті, педантичні, добросовісні, схильні до депресії.

Скомбінувавши ці характеристики, отримали вісім різних тилів темпераменту (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Типологія темпераментів (за Г. Хеймансом та Е. Вірсмою)

Емоційність

Активність

ФУНКЦІЯ

Первинна(П) або вторинна (В)

Темперамент

1

2

3

4

+

+

П

Сангвінічний

+

+

В

Флегматичний

-

+

П

Холеричний

-

В

Пристрасний

Закінчення таблиці 2.4

1

2

3

4

+

-

П

Аморфний

+

-

В

Апатичний

-

-

П

Нервовий

-

-

В

Сентиментальний

Прагнучи докладніше та об'єктивніше охарактеризувати основні параметри, Г. Хейманс і Е. Вірсма обчислили кореляції 90 показників, оцінених за даними, які отримали методом анкетування. Провівши складний статистичний аналіз, заснований на інтеркореляціях отриманих показників, автори впритул підійшли до факторного аналізу - статистичного методу, який істотно вплинув на подальші дослідження темпераменту.

Типологія психічних відмінностей К.-Г. Юнга

Психолог К.-Г. Юнг теж поділяв людей на типи, виходячи з психологічних відмінностей, які вважав вродженими. Він виокремив два загальні типи - екстравертний та інтровертний. Для екстравертів характерна спрямованість на зовнішній об'єкт, тому думки інших людей, загальноприйняті норми, об'єктивні обставини визначають їхні вчинки більшою мірою, ніж власне суб'єктивне ставлення до навколишньої дійсності. В інтроверта суб'єктивне завжди превалює над об'єктивним і цінність суб'єкта завжди вища, ніж цінність об'єкта. Переживаючи емоцію, інтроверт звертає увагу не на події або людей, які її спричинили, а на власні переживання. Власна думка для нього важливіша, ніж навколишня реальність або думка інших людей.

Крім свідомої установки обидва типи мають і несвідому, яка стосовно свідомої виконує компенсаторну функцію і перебуває з нею в протилежних відносинах: що сильніше перебільшується свідома установка, то примітивнішою та інфантильнішою стає несвідома. В екстравертів несвідома установка є інтровертною (орієнтованою на суб'єкта) і виражається в егоцентричних прагненнях.

В інтровертів несвідома установка акцентує значення об'єкта, зовнішньої ситуації. Що сильніше виражена інтровертна свідома установка, а отже, пригнічена несвідома екстравертна, то більше тривоги і недовіри в інтроверта викликають нові й незнайомі об'єкти і то страшніше йому спілкуватися з оточенням.

Залежно від розвиненості мислення, емоцій, відчуттів та інтуїції К.-Г. Юнг розрізнив типи екстравертів та інтровертів: екстравертний розумовий, екстравертний емоційний, екстравертний сенсорний, екстравертний інтуїтивний; інтровертний мислительний, інтровертний емоційний, інтровертний сенсорний та інтровертний інтуїтивний.

Екстравертний розумовий тип Властивий суб'єктам, які приймають важливі рішення розсудливо, створюють схеми об'єктивної реальності й керуються ними у своїй поведінці, вимагаючи того самого від інших. Якщо ці схеми (формули, за Юнгом) є результатом глибокого розуміння реальності, такі люди можуть бути реформаторами і новаторами. Проте що вужча схема, то більше шансів, що представник типу перетвориться на буркотуна, а в служінні ідеалу його не зупинять жодні етичні закони. Люди цього типу емоційно бідні, вони рідко співчувають іншим, не цінують дружби, їм чужі естетичні переживання.

Екстравертний емоційний тип Схильний "правильно" емоційно оцінювати все те, що його оточує. Такі люди люблять партнерів, які відповідають певним критеріям (наприклад, посідають певне соціальне становище), їхні почуття завжди здаються нещирими, поведінка - вдаваною.

Екстравертний сенсорний тип Властивий людям, які визначають цінність об'єктів за силою відчуття: що воно сильніше, то більша цінність об'єкта. Вони шукають насолоди і задоволення. Оточення сприймає їх як життєрадісних естетів, якщо їхні відчуття не надто домінують над рештою функцій, у протилежному разі вони стають неприємними у спілкуванні.

Екстравертний інтуїтивний тип Чутливий до нового і незвичайного, легко і бурхливо захоплюється новим об'єктом, може заразити своїм ентузіазмом і надихнути інших, але щойно об'єкт прихильності перестає бути цікавим, без жалю забуває про нього і переключається на новий. Етичні засади його ніколи не турбують. Людей такого типу вважають легковажними авантюристами.

Інтровертний розумовий тип Характеризується мисленням, яке не відтворює реальної дійсності, а доводить її неясний образ до зрозумілої і чітко сформульованої ідеї. Через це така людина схильна підлаштовувати факти під ідею або взагалі ігнорувати їх. Вона створює теорії задля теорій. На відміну від екстравертного розумового типу вона прагне не до розширення знань про світ, а до поглиблення їх.

Інтровертний емоційний тип виглядає зовні спокійним, навіть індиферентним. Його емоції часто непомітні, хоча всередині може все кипіти. Емоційну стриманість сприймають як прояв холодності.

Інтровертний сенсорний тип, На відміну від екстравертного сенсорного типу, орієнтується не на об'єкти, що викликають інтенсивні відчуття, а на інтенсивність відчуттів, спричинених об'єктами. Тому щойно відчуття виникає, об'єкт для такої людини втрачає цінність. Представники цього типу незрозумілі і непривабливі для оточення.

Інтровертний інтуїтивний тип Породжує, за Юнгом, фантастів і художників, а при відхиленні від норми - містиків. Продукти їхньої творчості для оточення незрозумілі.

Ухил у бік негативних характеристик цих типів, очевидно, пов'язаний з тим, що джерелом створення типології був клінічний досвід її автора.



Схожі статті




Диференціальна психологія - Палій А. А. - Описова теорія темпераменту Г. Хейманса і Е. Вірсми

Предыдущая | Следующая