Диференціальна психологія - Палій А. А. - Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
Науку як своєрідний, цілісний і самостійний спосіб пізнання світу характеризують її предмет - чітко визначені зміст, якість і закономірність, у яких реальність (дійсність) постає перед дослідником, і метод - спосіб осягнення сутності предмета пізнання. Виникнення нової галузі наукового знання завжди пов'язане зі змістовою диференціацією наукових уявлень людини про світ (об'єктивним процесом розвитку науки), виділенням нового змісту в існуванні досліджуваної реальності (визначенням предмета) та побудовою способів пізнання цієї реальності (створенням методу). Диференціальна психологія постала як галузь психологічної науки, визначивши свій предмет, теоретичні принципи дослідницьких стратегій і адаптувавши методи для дослідження індивідуальних, типологічних і групових відмінностей.
Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу
Будь-яка галузь знання, що претендує на незалежний статус, вибудовується на системі базових принципів, що визначають суть наукового напряму. Для диференціальної психології найістотніші такі принципи:
- принцип інтегрального аналізу (співвідношення частини і цілого), що опирається на теорію інтегральної індивідуальності Б. Ананьєва, В. Мерліна і спеціальну теорію індивідуальності В. Русалова. За цими теоріями індивідуальність - це інтегральна біопсихо-соціальна характеристика людини, яка охоплює такі рівні, як організм, індивід і особистість. Аналіз індивідуальності здійснюють за формальним підходом від нижчого (організмічного, індивідного) рівня і до вищого (особистісного). На основі отриманих даних роблять висновок про цілісну інтегральну індивідуальність, яка складається з усіх рівнів, об'єднаних у систему;
- принцип взаємозв'язку інтра - й інтеріндивіду-альних закономірностей, який грунтується на теорії інтеракціонізму і вказує на те, що інтрапсихічні (вну-тріособистісні) структури (особистісні риси, цінності, мотиви, соціальні ролі, установки тощо) формуються під впливом інтеріндивідуальної (міжособистісної) взаємодії з іншими людьми і, у свою чергу, впливають на процеси міжособистісної взаємодії;
- принцип взаємодії ендо - й екзофакторів у детермінації відмінностей, оснований на теорії О. Лазурського про співвідношення і взаємодію в структурі особистості ендопсихічних (спадково детермінованих) і екзо-психічних (детермінованих середовищем) чинників, а також теорії В. Штерна про конвергенцію (лат. conver-go - сходжусь, наближаюсь) двох чинників (спадковості і середовища) у процесі психічного розвитку особистості. За цими теоріями взаємодія ендо - й екзофакторів формує нові психічні властивості;
- принцип вимірюваності й статистичного оцінювання психічних явищ, який вказує, що психічні утворення можна оцінити не тільки якісно (інтелект вище середньої норми), а й кількісно (IQ - 118). Статистичні вимірювання дають уявлення про нормальний розподіл досліджуваної функції в певній вибірці.
У науковому пошуку і практичній роботі психологи дотримуються правил, основаних на системі цих базових принципів, які визначають специфіку професійної діяльності. Основоположним у диференціальній психології, таким, що конкретизує інші принципи, є формальний підхід.
Формальний (лат. formalis - складений за формою) підхід - сукупність Метод/е аналізу структури генетично детермінованих, вроджених, крос-культурних, крос-ситуативних стійких універсальних властивостей людини, які дають змогу провести необхідну для цілей дослідження межу між найтиповішими, стабільними, відтворюваними в життєвій практиці та експериментальній ситуації індивідуально-типологічними особливостями і рештою особистісних змістових властивостей, що характеризують неповторність людини.
У межах формального підходу для опису структури психіки використовують такі психодинамічні конструкти, як темперамент, стиль, інтелект, характер та ін.
Зазвичай дослідники, пропонуючи пояснення природи психічних явищ, явно або неявно демонструють своє ставлення до двох основних питань психології: "що?" (значення змістового компонента психіки); "як?" (прояв психодинамічного аспекту). Пошуки відповіді на питання "як?" пов'язані насамперед із розвитком уявлень про вияви психічних процесів, властивостей та індивідуальності загалом. Г.-В. Олпорт визначав найважливіший параметр особистості - Рису - як вияв "стійких, еквівалентних форм адаптивної й експресивної поведінки", відтворюваних індивідом як реакція на подразнювальні впливи. Формальну складову індивідуальності називають також інструментальною (Палей, Магун, 1979), маючи на увазі характеристику суб'єкта з погляду "знарядь" чи "інструментів", які він використовує для освоєння світу.
Відмінність формоутворювальних властивостей (властивості нервової системи, що становить основу темпераменту, когнітивні стилі, інтелект) від інших характеристик людської індивідуальності полягає в тому, що їх розвиток меншою мірою визначається впливом змістово-смислових детермінант. Формальний підхід припускає виявлення інваріантної (лат. invarians - незмінний) структури феномену, що вивчається, і визначення валідності (франц. valide - дійсний), тобто вірогідності аналізованих параметрів.
Новітні теорії психології індивідуальних відмінностей - системна психофізіологія, спеціальна теорія індивідуальності, психогенетичні теорії - погоджуються, що змістова складова поведінки і діяльності, яка переважно є наслідком засвоєння етичних і культурних норм, і формально-динамічна характеристика людини зливаються в гармонійну універсальну структуру. При цьому біологічно зумовлені базові властивості (організмічні й індивідні) або тенденції ("дозрівання" відповідних мозкових структур) часто обмежують кількість ступенів свободи в процесі формування і розвитку особистісних психологічних структур, які розміщені вище в ієрархічній індивідуальності (Русалов, 1986;Собчик, 1987).
Змістові особистісні характеристики індивідуальності формуються під впливом соціально обумовлених законів, а формальні (темпераментальні, когнітивно-стильові, інтелектуальні) підпорядковані еволюційно-генетичним законам. Як правило, формальні характеристики виявляються під впливом крос-ситуативних, стійких у часі і толерантних до контекстуальної дії чинників. Відношення формальних і змістових характеристик індивідуальності зворотні і релятивні, тобто відносні (Дорфман, 1995). З позицій теорії інтегральної індивідуальності їх зворотність і відносність зумовлені подвійністю якісної визначеності індивідуальності, тобто тим, розглядають її як підсистему соціальних систем чи як самостійну систему. Так, статура, зріст, риси обличчя, колір очей і волосся, форма носа самі по собі є конституційними індивідними характеристиками, але, будучи структурним компонентом цілісної інтегральної індивідуальності як підсистеми соціальної системи, вони можуть набувати функції соціального знаку, тобто статусу змісту. Наприклад, на конкурсах краси індивідні риси набувають значення соціальної цінності як для конкурсантів, так і для журі, глядачів і рекламістів.
Схожі статті
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - 1.2. Принципи і методи диференціальної психології
Науку як своєрідний, цілісний і самостійний спосіб пізнання світу характеризують її предмет - чітко визначені зміст, якість і закономірність, у яких...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Особистість - психологічний носій соціальних властивостей
Поняття "індивід" і "особистість" формально-логічно рівнозначні і належать до одного класу об'єктів, хоча кожне з них розкриває різні ознаки суб'єкта....
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Методи теоретичного аналізу
Предметом вивчення психології є індивідуальний внутрішній світ, закономірності його зародження, становлення, розвитку, реалізації та згасання. Як...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Предмет і завдання диференціальної психології
Психологія на перших етапах свого розвитку була зосереджена на виявленні загальних закономірностей психічного, недооцінюючи при цьому своєрідності...
-
Предметом вивчення психології є індивідуальний внутрішній світ, закономірності його зародження, становлення, розвитку, реалізації та згасання. Як...
-
Психологія на перших етапах свого розвитку була зосереджена на виявленні загальних закономірностей психічного, недооцінюючи при цьому своєрідності...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Зародження науки про індивідуальні відмінності
Психологія, як і решта наукових дисциплін, у процесі становлення і розвитку подолала три етапи: донаукового знання, природничо-наукового пізнання і...
-
Психологія на перших етапах свого розвитку була зосереджена на виявленні загальних закономірностей психічного, недооцінюючи при цьому своєрідності...
-
Теорія диференціальної психології, не заперечуючи внеску середовища і спадковості у формування і прояв індивідуальних відмінностей психіки, намагається...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Історичні методи
Історичні методи використовують переважно для вивчення видатних осіб, особливостей середовища і спадковості, які стали імпульсами для їх духовного...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Індивід як формально-динамічна. характеристика особистості
У біологічному сенсі людина є живою тілесною істотою. Найближчим до цього визначення є поняття "організм", яке охоплює анатомо-морфологічну структуру,...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Організм як чинник індивідуальності
У біологічному сенсі людина є живою тілесною істотою. Найближчим до цього визначення є поняття "організм", яке охоплює анатомо-морфологічну структуру,...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - 1.4. Людина як представник біологічного виду Homo sapiens
У диференціальній психології поняття "людина", "індивід", "особистість" і "індивідуальність" використовуються найчастіше. Щоб уникнути спотворень і...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Психогенетичні методи
Диференціальна психологія застосовує методи зі споріднених сфер знання, однією з яких є психогенетика (грец. psycho - душа і genos - рід, походження) -...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Теорії про вплив середовища і спадковості
Визначення джерел індивідуальних варіацій психічного - основна проблема диференціальної психології. Індивідуальні відмінності породжені численними і...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - 1.3. Вплив середовища і спадковості на людину
Визначення джерел індивідуальних варіацій психічного - основна проблема диференціальної психології. Індивідуальні відмінності породжені численними і...
-
Процедурна організація психологічного дослідження дає змогу більш адекватно та змістовно відображати предмет дослідження. Форма організації дослідження...
-
Із розвитком від суто описового підходу до аналітичного і розуміючого, від статистичних таблиць і наборів коефіцієнтів кореляцій до вивчення природи...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Канали отримання інформації про індивідуальність
Інформацію для психологічного дослідження (за Р. Мейлі) можна отримати різними каналами: за людиною можна спостерігати у повсякденному житті, їй можна...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Математичні методи і продуктивність їх застосування
У диференціальній психології математичні методи допомагають зробити процес дослідження явищ більш чітким, структурованим і раціональним. Вони необхідні...
-
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Тестування в диференціально-психологічних дослідженнях
Для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особистості використовують метод тестування. Тестування - метод психологічної діагностики,...
-
Основи психології - Киричук О. В. - Диференціальна психологія
Акмеологія - галузь психологічної науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін. Вона вивчає феноменологію,...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 1.2.1. Принципи психологічної науки
1.2.1. Принципи психологічної науки Отримання наукових знань про таке складне явище, яким є психіка, значною мірою залежить від підходу дослідника до...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 1.2. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ, СТАН І СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
1.2.1. Принципи психологічної науки Отримання наукових знань про таке складне явище, яким є психіка, значною мірою залежить від підходу дослідника до...
-
Вікова і педагогічна психологія - Поліщук В. М. - 2. Принципи вікової психології
Вікова психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності етапів психічного розвитку та формування особистості в онтогенезі (особливості...
-
Загальна психологія - Павелків Р. В. - РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ
Тема 1 ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 1.1. Предмет загальної психології Протягом віків людина є предметом вивчення багатьох наук. Людство...
-
Дитяча психологія - Дуткевич Т. В. - МОДУЛЬ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ДИТЯЧОЇ ПСИХОЛОГІЇ
МОДУЛЬ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ДИТЯЧОЇ ПСИХОЛОГІЇ Тема 1. Предмет і основні поняття дитячої психології ПЛАН 1. Предмет і структура дитячої психології 2....
-
На початковому етапі розвитку інженерної психології як науки в багатьох дослідженнях переважав машиноцентристський підхід, коли людина розглядалась як...
-
Теорія права і держави не обмежується власними (спеціальними) методами, а виходить за їх межі, залучає до дослідження загальні підходи, які виражають...
-
Загальна психологія - Максименко С. Д. - Головні галузі психологічних знань
Зв'язок психології з іншими науками обопільний: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для розв'язання своїх проблем, в інших -...
Диференціальна психологія - Палій А. А. - Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу