Диференціальна психологія - Палій А. А. - Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

Поняття "індивід" і "особистість" формально-логічно рівнозначні і належать до одного класу об'єктів, хоча кожне з них розкриває різні ознаки суб'єкта. При цьому в понятті "особистість" зафіксовано ті ознаки, які визначаються належністю індивіда до суспільства (соціальна якість). Поширене визначення особистості лише як сукупності властивостей (або факторів) поступово стає надбанням історичної психології. На сучасному етапі дослідники зосереджуються на двох основних групах проблем: джерела виникнення особистісних рис, аналіз складної природи їх детермінації; прагнення зрозуміти особистість як особливий, такий, що не зводиться ні до яких інших рівнів психічної реальності, феномен.

Особистість - особлива якість людини, набута в соціокультурному середовищі у процесі спільної діяльності і спілкування; рівень, що координує всю психічну діяльність і поведінкову активність; соціальне обличчя людини; система ставлень до оточуючого світу, Інших людей ідо себе.

Деякі Дослідники дійшли висновку, що джерела індивідуальної своєрідності організації людської особистості закорінені у специфіці нервової системи, інші - що особистість є соціальним феноменом, ніяк не пов'язаним з організмом. Американський психолог Леонід Веккер (1916-2001) вважав особистість основним носієм психосоціальних властивостей людини.

Побутувала думка, що особистість не пов'язана із організмічним та індивідним рівнями індивідуальності (у сенсі їх впливу на особистісні утворення), однак про зворотний вплив особистості на багато процесів, що відбуваються в організмі, свідчить застосування самонавіювання, аутотренінгу та гіпнозу тощо.

Визначити межу при переході від концепції особистості до розуміння індивідуальності, інтегральної за своєю природою, дуже складно. Можна лише вказати малопомітну грань між процесами інтеріоризації (переходу із зовнішнього у внутрішнє) та екстеріоризації (переходу внутрішнього у зовнішнє), у яких відображається специфіка "власне-особистісного" та "особистісно-суспільного" прояву.

Для пояснення цих фактів у диференціально-психологічному контексті потрібен наступний, інтегральний рівень, який відповідає за координацію і єдність усіх функціональних підсистем (організм; індивід, особистість) цілісної системи індивідуальності.

Індивідуальність - інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини

Поняття "індивідуальність" використовують при аналізі індивідуальних відмінностей та ієрархічної організації психіки людини. При аналізі індивідуальних відмінностей індивідуальність розуміють як своєрідність психологічних властивостей людини, що виявляється в різних сферах (інтелекті, темпераменті, особистості). У цьому контексті індивідуальність протиставляється "середній" людині, тобто прояви властивостей окремої людини протиставляються їх типовим проявам (середньогруповим тенденціям), що виражено в правилі не переносити закономірності, отримані на групі, на конкретну людину. Аналізуючи ієрархічну організацію психологічних властивостей людини, індивідуальність розглядають як вищий рівень цієї ієрархії стосовно індивідного та особи-стісного рівнів: індивід - особистість - індивідуальність. При цьому індивідуальність трактують як відносно закриту систему і унікальне поєднання всіх властивостей людини як індивіда і особистості. Цілісність індивідуальності визначається єдністю властивостей, що належать до різних ієрархічних рівнів, причин-но-наслідковими зв'язками між властивостями різних рівнів і провідною роллю властивостей особистості, які перетворюють індивідні властивості.

Індивідуальність (лат. іndividuum - неподільне) - визначення людини з погляду своєрідності її психофізіологічних І психологічних якостей, що відрізняють її від інших людей і характеризують унікальність її можливостей у сфері взаємодії з навколишнім світом; глибинний рівень ієрархічної організації психічних властивостей людини.

Для дослідження індивідуальності використовують Ідіографічний підхід, Орієнтований на пізнання окремих людей і зображення індивідуальності як унікального цілого.

Багато психологів розуміють індивідуальність як сукупність різних властивостей - від біохімічних і нейрофізіологічних до особливостей творчого самовираження (не розглядаючи детально механізми їх формування). Водночас існують розбіжності в тому, чи вважати індивідуальність якісно новою, цілісною характеристикою, що описує інтегральні способи реалізації

Людини протягом життя, чи йдеться про індивідуальні особливості тих або інших психічних (особистісних) процесів, рис і станів. У другому разі поняття "індивідуальність" використовують для визначення однієї зі складових конкретної форми активності, вираження її своєрідності, неповторності.

Саме з аналізом інтеграційних ефектів функціонування індивідуальності (таких як адаптивність, компенсаторність, оптимальність або результативність) пов'язана основна проблематика диференціальної психофізіології і психології, які зосереджені на тому, чим люди відрізняються один від одного. Між загальнолюдськими (універсальними психічними і соціокультурними) закономірностями і тим, як їх інтерпретує неповторне, індивідуальне світосприйняття, існує певна межа. Носієм суб'єктивної реальності (що репрезентує його зовні) є індивідуальність як цілісний феномен, що інтегрує всі рівні внутрішньої і зовнішньої взаємодії, процеси диференціації і координації.

Неоднозначне розуміння сутності індивідуальності спричинило вироблення кількох підходів до структури індивідуальності (табл. 1.3).

Щоб об'єднати характеристики індивіда і особистості, В. Мерлін запровадив поняття інтегральної індивідуальності, наголошуючи самою назвою, що всі природні та соціальні якості в ній тісно взаємопов'язані. В. Мерлін, на відміну від О. Леонтьєва, не протиставляв індивід них і особистісних рис, а намагався їх підпорядкувати, включивши індивідне в індивідуальність.

Таблиця 1.3

Структура індивідуальності в концепціях Б. Ананьева, В. Мерліна, Є. Голубєвої

Рівні у структурі індивідуальності

Властивості, що належать до кожного рівня

Системо-твірні властивості

1

2

3

В. Ананьев (1969)

1. Індивід

1. Стать, вік, конституція, нейродинаміка.

2. Психофізіологічні функції, органічні потреби.

3. Задатки, темперамент

Властивості особистості

Закінчення таблиці 1.3

1

2

3

2. Суб'єкт діяльності

1. Когнітивні характеристики, комунікативні властивості, працездатність.

2. Здібності

Властивості особистості

3. Особистість

1. Статус, соціальні ролі, структура цінностей.

2. Мотивація поведінки.

3. Характер, схильності

В. Мерлін (1986)

1. Властивості організму

1. Біохімічні властивості.

2. Загальносоматичні властивості

Індивідуальний стиль діяльності

2. Психічні властивості

1. Темперамент.

2. Властивості особистості

3. Соціально-психологічні властивості

1. Соціальні ролі в соціальній групі.

2. Соціальні ролі в історичних спільнотах

Є. Голубєва (1989)

1. Організм

1. Первинні потреби.

2. Властивості нервової системи, спільні для людини і тварин.

3. Специфічно ЛЮДСЬКІ властивості нервової системи.

4. Прижиттєво сформовані системи тимчасових зв'язків

Емоційність, активність, саморегуляція, спонукання

2. Особистість

1. Схильності.

2. Найбільш узагальнені властивості темпераменту.

3. Реалізація здібностей.

4. Властивості характеру

В індивідуальності, як вважає С. Нартова-Бочавер, взаємопов'язані всі прояви людини як організму, особистості й носія самосвідомості, причому вони взаємовпливають один на одного, в чому і виявляється здатність саморегуляції. Дещо спрощуючи, можна стверджувати, що темперамент обумовлює завантаження людини і схиляє її до вибору професії, а її цілі й цінності визначає психотип (характерологічні особливості). І незважаючи на те що тканинний склад людини оновлюється (внутрішні зміни), а життя ставить нові завдання (зовнішні зміни), людина не втрачає почуття власного Я - умови цілісності, за порушення якої особистість переживає внутрішні суперечності, конфлікти і може, розщеплюючись, дійти до саморуйнування.

Схематично структуру індивідуальності формують індивід, особистість, зв'язки, що існують між ними. З огляду на неоднорідність різних характеристик індивідуальності можна представити її як триповерхову "будівлю":

1) біологічний фундамент особистості - всі індивідні, формально-динамічні характеристики (стать, темперамент, задатки здібностей, асиметрія півкуль головного мозку);

2) предметно-змістові якості (риси, типи особистості, здібності, стильові характеристики поведінки);

3) духовно-світоглядні характеристики (спрямованість особистості, цінності, переконання, погляди, установки).

Нижній поверх (природа) стимулює активність, зумовлену прагненням задовольняти потреби, середній поверх забезпечує засоби діяльності людини (здібності, характер, особливості когнітивних функцій, стильові характеристики), а третій - цілі (спрямованість особистості, особливості самосвідомості, тобто те, для чого здійснюється діяльність). Рівні індивідуальності впливають один на одного (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Структура індивідуальності

Духовно-світоглядні властивості

Інтереси, ідеали, цінності, самосвідомість

Мінливість

1

2

3

Предметно-змістові властивості

Риси, типологічні особливості, характер, здібності, індивідуальні стилі

Чутливість до впливів середовища

Індивідні властивості (біологічний фундамент особистості)

Темперамент, асиметрія півкуль, задатки здібностей, стать

Стійкість

Супідрядність не означає верховенства якогось із "поверхів". Однак нижній - стійкіший у часі, практично не піддається соціальному впливові, середній -

Сприйнятливіший до виховання, а на третьому рівні біологічного міститься дуже мало, і він наймінливіший (насправді погляди, переконання, цінності людина змінює протягом життя кілька разів).

Німецький психолог Карл Леонгард (1904-1988) у структурі індивідуальності виокремив три сфери: спрямованість інтересів і схильностей (за змістом нагадує духовно-світоглядні властивості), почуття і воля (близькі до поняття темперамент), асоціативно-інтелектуальна (близька до здібностей і стильових особливостей).

Загалом, цілісну індивідуальність схематично можна представити як багаторівневе ієрархічне утворення, кожний рівень якого має власну детермінацію, структуру і функції, але, будучи включеним у систему, діє як єдине й неподільне ціле (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Ієрархічна структура індивідуальності

№

Рівень інтеграції

Рівень детермінації

VI

Індивідуальність

Біопсихосоціальний

IV

Особистість

Психосоціальний

Ш

Індивід

Психічний

II

Організм

Фізіологічний

І

Людина

Біологічний

Формуванням об'єктивного підгрунтя диференціальної психології займається диференціальна психофізіологія.



Схожі статті




Диференціальна психологія - Палій А. А. - Особистість - психологічний носій соціальних властивостей

Предыдущая | Следующая