Аудит - Утенкова К. О. - Тема 4. Планування, стадії і методичні прийоми аудиту

1. Стадії аудиторської перевірки

Аудиторська перевірка - це складний і багатогранний процес, який складається з великої кількості різнорідних процедур, а тому її умовно можна поділити на такі стадії:

1) переддослідна (початково-організаційна);

2) дослідна;

3) завершальна.

Переддослідна стадія включає процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту у встановлений строк. Наданій стадії здійснюється:

А) вибір об'єкта аудиту, а саме: визначення першочерговості об'єкта аудиту; формування бригади аудиторів; призначення аудиту;

Б) організаційно-методична підготовка аудиту, яка складається з вивчення стану економіки об'єкта; розробки плану аудиту; вибору методики аудиту; розробка плану-графіку аудиту; складання програми аудиторської перевірки.

Дослідна стадія являє собою безпосереднє виконання аудиторських процедур щодо перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Дана стадія включає:

- першочергові дії на об'єкті аудиту;

- обстеження об'єкту аудиту;

- коригування програми аудиту (при необхідності);

- уточнення плану-графіку аудиту (при необхідності);

- виконання аудиторських процедур;

- перевірка одержаних даних.

Завершальна стадія передбачає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії відбуваються:

- групування і синтезування виявлених хиб;

- узагальнення і викладення результатів аудиту в аудиторському висновку чи звіті;

- обговорення результатів аудиту з керівництвом підприємства-замовника;

- розробка проекту профілактичних заходів; - прийняття рішень за результатами аудиту; - контроль за виконанням прийнятих рішень.

2. Основні принципи планування аудиторської перевірки

Планування будь-якої діяльності є запорукою її успішності. Аудиторську перевірку також не можна проводити без детального планування. Спланувавши аудит, аудитор підходить до роботи більш підготовленим, що поліпшує якість аудиту, мінімізує час, витрачений на перевірку, витрати на ризик, пов'язаний з аудитом.

Відповідно до МСА 300 "Планування" аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб аудит був проведений ефективно. Планування означає розробку загальної стратегії та детального підходу до передбачуваної сутності, строків і меж аудиту.

Необхідно розрізняти планування роботи аудиторської фірми в цілому і планування аудиту конкретного підприємства, про що і йтиме мова далі.

Концепція стратегічного планування аудиторської перевірки являє собою спробу розвинути методику аудиторської перевірки відповідно до вимог сьогодення. Стратегічне планування виступає як важлива з'єднуюча ланка між теорією та практикою проведення аудиторської перевірки.

Стратегічне планування виконує дві основні функції:

1) описову, яка забезпечує загальний опис перевірки;

2) розпорядницьку, яка сприяє оформленню плану конкретної перевірки.

Стратегічне планування має стратегічний, тактичний і оперативний рівні. Тобто, концепція стратегічного планування передбачає побудову аудиту на поетапній основі.

На першому етапі здійснюється розробка стратегії аудиторської перевірки, яка має на меті організацію процесу аудиту та застосування загальної методики проведення перевірки відповідно до вимог міжнародних стандартів аудиту та принципового розуміння сучасного економічного середовища і господарської діяльності підприємства.

На другому етапі при складанні загального плану і програми аудиту враховують сферу діяльності конкретного підприємства і притаманних їй ризиків, обрану стратегію бізнесу, попередні взаємовідносини з клієнтом (якщо такі були) тощо.

Щодо третього етапу, то під час проведення детальної аудиторської перевірки виконання робіт треба періодично порівнювати з планом і, в разі потреби, коригувати планові завдання, вносити зміни і доповнення до плану і програми аудиторської перевірки.

Під час планування аудитор розробляє і документально оформлює план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок і здійснює аудит за цим планом. План аудиту - це документ, який містить взаємопов'язаний та послідовний перелік робіт для досягнення певної мети.

Важливого значення у зв'язку з цим набуває визначення рівня суттєвості. Процес визначення критерію суттєвості складається з двох частин:

1) попереднє судження про суттєвість на рівні фінансової звітності в цілому, яке полягає у визначенні максимальної погрішності, яка, на думку аудитора, хоча і свідчить про наявність помилок у фінансовій звітності, але ще не впливає на рішення користувачів;

2) попереднє судження про суттєвість за сегментами передбачає розгляд можливості викривлень порівняно невеликих сум, які в сукупності можуть вплинути на фінансову звітність.

модель процесу планування аудиту

Рис. 4.1. Модель процесу планування аудиту

Отже, судження про суттєвість - це одне з найважливіших рішень, що приймаються аудитором, а тому вимагає високого рівня професіоналізму. Аудитор ще на початковій стадії планування повинен визначитись із сумарною погрішністю фінансової звітності, яку він буде розглядати як критерій суттєвості. Але в процесі здійснення аудиту аудитор може змінити своє попереднє судження про суттєвість, зважаючи на ті чи інші обставини.

Від встановленого рівня суттєвості залежать характер, термін і обсяг аудиторських процедур, а також розмір гонорару. Чим нижче встановлений рівень суттєвості, тим більшим буде обсяг аудиторських процедур і, відповідно, гонорар. Однак слід розуміти, що суттєвість не є абсолютною величиною, а тому не потрібно встановлювати її кількісний критерій, але на практиці аудитор визначає рівень суттєвості саме за допомогою чисел. Єдиної методики встановлення рівня суттєвості, тим більше кількісного Його розрахунку, не існує. При встановленні рівня суттєвості слід розглянути чинники, які впливають на судження аудитора про суттєвість, кількісну базу та якісні чинники.

Якщо за кількісну базу взяти прибуток до оподаткування, то рівень суттєвості буде нижчим, ніж при виборі за базу вартості майна. Прибуток є результативним показником, тому включає можливі суттєві викривлення інформації багатьох розділів фінансової звітності.

У цілому ж відповідно до МСА 300 "Планування" під час планування аудиторської перевірки аудитор повинен звернути увагу на такі питання: розуміння бізнесу клієнта, а саме головних факторів, що впливають на діяльність підприємства, важливих характеристик діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, фінансових результатів тощо; - розуміння обліку і системи внутрішнього контролю, зокрема методології і принципів бухгалтерського обліку на підприємстві, механізму здійснення внутрішнього контролю та ін.; - вивчення ризиків і суттєвості помилок, яке передбачає оцінку ризику внутрішнього контролю і його ефективності та оцінку особистого аудиторського ризику; визначення суттєвості помилок для цілей аудиту тощо; - визначення видів, часу і повноти процедур, а саме встановлення можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту; впливу інформаційних технологій, роботи внутрішніх аудиторів на процес аудиту та ін.; - координація, керівництво, супроводження і нагляд в процесі здійснення аудиту, що спрямовано на підбір виконавців аудиту та розподіл обов'язків між ними; встановлення можливості залучення інших фахівців, які не є аудиторами, тощо; - інші питання (можливість виникнення сумніву щодо припущення про безперервність діяльності підприємства; обставини, що вимагають особливої уваги; умови завдання з аудиторської перевірки та будь-які обов'язки, обумовлені законодавством; характер і час надання висновку тощо). Проводячи аудиторську перевірку фінансових звітів, аудитор повинен одержати інформацію про бізнес клієнта в обсязі достатньому для виявлення і розуміння подій та операцій, які, на думку аудитора можуть суттєво впливати на формування аудиторського висновку.

Відповідно до МСА 310 "Знання бізнесу", рівень знань аудитора, потрібний для проведення аудиторської перевірки, складається із загального знання економіки і галузі, в якій працює суб'єкт господарювання, а також із конкретних знань про його діяльність.

Якщо перед прийняттям завдання аудитор одержує попередні відомості про галузь, структуру власності, управлінський персонал і діяльність суб'єкта господарювання, то після погодження на виконання аудиторських послуг необхідно зібрати додаткову і докладнішу інформацію.

Одержання знань про бізнес здійснюється на усіх стадіях аудиторської перевірки, але основа цих знань формується на початковій стадії. Отже, аудитор може одержувати зазначені відомості із таких джерел:

Попередній досвід роботи з цим суб'єктом господарювання;

Спілкування з працівниками суб'єкта господарювання;

Спілкування із внутрішніми аудиторами та ознайомлення із їх звітами;

Спілкування із іншими аудиторами, юристами, консультантами, які надавали послуги цьому суб'єкту господарювання;

Спілкування із третіми особами, які співпрацюють (співпрацювали) зі суб'єктом господарювання;

Публікації, що стосуються галузі (офіційна статистика, звіти, статті тощо);

Законодавство, що регулює діяльність суб'єкта господарювання;

Відвідування адміністративних будівель та виробничих приміщень суб'єкта господарювання;

Документи, підготовлені суб'єктом господарювання. Для ефективного використання знань про бізнес аудитор повинен з'ясувати вплив бізнесу на фінансову звітність в цілому.

Схожі статті




Аудит - Утенкова К. О. - Тема 4. Планування, стадії і методичні прийоми аудиту

Предыдущая | Следующая