Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 7.2. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях
К. Томас унаслідок своїх досліджень створив оригінальну програму дослідження та опису стилів конфліктної взаємодії людей у реальних умовах. Залежно від орієнтації особистості на досягнення своїх власних цілей чи на цілі партнера, К. Томас, Р. Кілмен, Дж. Мутон та Р. Блейк визначили п'ять стилів поведінки, можливих у конфліктній ситуації: конкуренція, співробітництво, уникання, пристосування та компроміс. Ці стилі визнані більшістю спеціалістів, які працюють над проблемою конфліктів, хоча іноді описуються ними за допомогою різних термінів. Щодо компромісу, то деякі конфліктологи схиляються до того, щоб розглядати його як один із варіантів співробітництва.
Автори цього підходу вважають, що для ефективного вирішення будь-якого конфлікту треба обрати певний стиль поведінки, враховуючи при цьому стиль інших втягнутих у конфлікт людей та природу самого конфлікту.
Стиль конкуренції застосовують зазвичай люди активні та схильні до вирішення конфліктів шляхом, який видається їм найзручнішим. Така особистість не зацікавлена у співпраці з іншими людьми, але здатна приймати вольові рішення. Тобто така людина прагне насамперед задоволення власних інтересів за рахунок інтересів інших, змушує їх прийняти своє вирішення проблеми. Існує ціла низка ситуацій, у яких такий стиль поведінки себе виправдовує: значущість наслідків конфлікту, наявність достатнього авторитету для прийняття рішень, необхідність швидкого прийняття рішення та наявність достатньої влади для цього, відсутність іншого виходу із конфліктної ситуації, необхідність прийняти на себе роль лідера та інші. Цей стиль поведінки у конфліктній ситуації може створити особистості, яка його застосовує, певний авторитет, але лише в тому разі, коли він дасть позитивний результат. Але якщо основна мета особистості полягає у створенні доброзичливих стосунків з оточенням, цей стиль застосовувати не треба, оскільки це може призвести до погіршення взаємин із близькими.
Стиль уникання реалізується тоді коли особистість не відстоює власних інтересів, не співпрацює з іншими з метою вирішення проблеми або просто ухиляється від вирішення конфлікту. До найтиповіших ситуацій, у яких цей стиль поведінки може бути ефективним, належать такі, коли напруження занадто велике і є необхідність його зменшити, коли наслідки конфлікту мал означу щі для учасника, коли є потреба або можливість відкласти вирішення проблеми, коли немає можливості вирішити конфлікт на свою користь, а інші мають більше шансів зробити це, коли розв'язання конфлікту вимагає занадто багато зусиль або спроби негайно вирішити проблему можуть лише погіршити ситуацію. Недолік даного стилю полягає в тому, що опонент може сприйняти його застосування як небажання вирішувати проблему та брати на себе відповідальність. Але іноді ухиляння від негайного розв'язання конфлікту може дати позитивні результати, які полягатимуть у тому, що проблема може вирішитися сама собою, без докладання додаткових зусиль, або ж до неї можна буде повернутися через деякий час, ретельно обдумавши ситуацію.
Стиль пристосування означає, що особистість діє спільно з іншою людиною, навіть не намагаючись відстоювати власні інтереси. Такий Підхід радять застосовувати у тих випадках, коли результат зіткнення має велике значення для опонента і не дуже суттєвий для нас. Але цей стиль не бажано застосовувати тоді, коли це заважає внутрішньому комфорту особистості або опонент не схильний оцінити зроблені йому поступки. Такий стиль зовні схожий на стиль уникання, оскільки також може дати додатковий час для обдумування проблеми. Але суттєва відмінність полягає в тому, що особистість, яка застосовує стиль пристосування, не ухиляється від вирішення проблеми, а діє спільно з опонентом, погоджуючись на його варіант розв'язання конфлікту. Такий стиль можна застосовувати у тих випадках, коли проблема видається не дуже значущою, коли є бажання зберегти добрі стосунки з іншими людьми і при цьому добрі стосунки здаються важливішими за можливість наполягти на своєму, коли результат набагато важливіший для іншої людини, коли інший справді має рацію, коли мало шансів на досягнення успіху або ми переконані в тому, що інший, вчинивши нерозумно, отримає корисний урок на майбутнє. В усякому разі, застосовуючи стиль пристосування, можна пом'якшити конфліктну ситуацію та відновити гармонію у стосунках з іншими людьми.
Для стилю співробітництва характерна активна робота з вирішення проблеми, яка поєднує бажання максимально задовольнити як свої власні інтереси, так і інтереси іншої сторони. Такий підхід потребує зазвичай багато часу та зусиль, але дає змогу виявити і максимально врахувати приховані інтереси обох сторін. Стиль співробітництва бажано застосовувати тоді, коли обидві сторони-учасники конфлікту вважають його результат важливим для себе і не бажають ухилятися від його досягнення, коли є досить часу для роботи над проблемою, коли стосунки з іншою стороною мають тривалу попередню історію та перспективу на майбутнє, коли обидві сторони здатні до конструктивного діалогу та до спільної роботи, спрямованої на вироблення взаємоприйнятного рішення.
Стиль компромісу полягає в тому, що кожна із сторін поступається частиною своїх інтересів, очікуючи того самого від іншої сторони. Компроміс також вимагає певних зусиль, але, на відміну від співробітництва, не дає змоги виявити всі приховані інтереси, обмеживши рішення лише тих проблем, про які опоненти вважають за потрібне говорити. Якщо співробітництво передбачає вироблення взаємоприйнятного рішення на перспективу, то компромісне рішення зазвичай є тимчасовим. Але стиль компромісу може бути незамінним у тих ситуаціях, коли інші стилі виявляються неефективними: обидві сторони мають інтереси, які неможливо задовольнити одночасно, проблема потребує швидкого вирішення, тимчасове рішення може бути задовільним, компроміс дає змогу зберегти стосунки та задовольнити хоча б частину інтересів.
Представники організаційного підходу вважають, що кожен із перерахованих стилів ефективний лише за певних умов і жоден з них не можна визначити як найкращий. Найкращий підхід визначатиметься конкретною ситуацією та особистісними особливостями учасників конфлікту. Звичайно, природним видаватиметься прагнення особистості віддавати перевагу якомусь одному стилю, але таке прагнення може обмежити можливості прийнятного виходу із конфлікту. Відчуваючи дискомфорт при застосування якогось із стилів, можливо розвинути здатності до його застосування, що сприятиме поліпшенню стосунків з людьми та особистісному зростанню.
Стиль поведінки у конфліктній ситуації має вирішальне значення для подальшого розвитку та завершення конфлікту. К. Томас виділяє умови продуктивного завершення конфліктної взаємодії:
1) адекватна оцінка міри, якою особистість прагне задовольнити власні інтереси та інтереси іншої сторони;
2) адекватне усвідомлення доцільності обраного способу поведінки відповідно до конкретної ситуації;
3) урахування сили опонента, влади, яку він має;
4) правильне визначення джерела конфлікту;
5) урахування характеру взаємин з іншою стороною;
Схожі статті
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 7. Стратегія реагування у конфліктних ситуаціях
1. Реакція людини на виникнення проблем. 2. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях. Література: 1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Словарь конфликтолога. -...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Мотиваційний підхід
Мотиваційний підхід У першій половині XX століття конфлікт не виділяли як самостійний об'єкт дослідження, а розглядали лише як частину більш загальних...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Можливі дії учасників конфлікту
Без цього компонента конфлікт не міг би існувати. Дії учасників конфлікту у сукупності становлять конфліктну взаємодію. Взаємоспрямованість та...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 7.1. Реакція людини на виникнення проблем
1. Реакція людини на виникнення проблем. 2. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях. Література: 1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Словарь конфликтолога. -...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 2.2. Вивчення конфліктів у другій пол. ХХ ст
Мотиваційний підхід У першій половині XX століття конфлікт не виділяли як самостійний об'єкт дослідження, а розглядали лише як частину більш загальних...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 5.2. Динаміка конфлікту
Існує багато поглядів стосовно структурних компонентів, за допомогою яких можна описати конфлікт у динаміці. Динамічні характеристики конфлікту пов'язані...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Інтеракціоністський підхід
Американський психолог Дж. Морено у 1949 році запропонував міжособистісну теорію соціометріїта мікросоціології. Він вважає, що спроби звести сутність...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Теорія і практика переговорного процесу
На межі 60-70-х років XX століття почала формуватися теорія переговорного процесу як окремий напрям вивчення конфліктної взаємодії. Поява цього підходу...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Соціометричний підхід
Американський психолог Дж. Морено у 1949 році запропонував міжособистісну теорію соціометріїта мікросоціології. Він вважає, що спроби звести сутність...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Настання конфлікту
Зазвичай супроводжується зіткненням сторін у формі демонстративної поведінки, висловлювань, а іноді й фізичних дій. Це зіткнення має гострий емоційний...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Теорія організаційних систем
Наступним із сучасних підходів до вивчення конфлікту є теорія організаційних систем. Ця теорія з'явилася як альтернатива мотиваційного підходу і сьогодні...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 2.1. Вивчення конфліктів у першій пол. ХХ ст
1. Вивчення конфліктів у першій пол. XX ст. (психоаналітичний підхід; соціотропний підхід; етологічний підхід; теорія групової динаміки;...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 4.4. Міжгрупові конфлікти
Міжгруповою прийнято називати взаємодію як між власне групами людей, так і між окремими представниками цих груп. Також міжгрупова взаємодія - це будь-які...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 4.3. Міжособистісні конфлікти
Міжособистісні конфлікти - це ситуації суперечностей, розбіжностей, зіткнень між людьми. Міжособистісні конфлікти також можна визначити як ситуацію...
-
Для розв'язання різноманітних конфліктів доволі часто застосовують примирювальні та арбітражні процедури, зокрема тоді, коли ситуація видається...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - З.6. Методи опитування при вивченні конфліктів
Для розв'язання різноманітних конфліктів доволі часто застосовують примирювальні та арбітражні процедури, зокрема тоді, коли ситуація видається...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 3.5. Примирювальні та арбітражні процедури
Для розв'язання різноманітних конфліктів доволі часто застосовують примирювальні та арбітражні процедури, зокрема тоді, коли ситуація видається...
-
Експериментальне дослідження реальних конфліктів пов'язане з цілою низкою труднощів. Насамперед тому, що конфлікти між колегами, друзями, сусідами,...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 6.4. Визначення ситуації як конфліктної
Унаслідок сприймання ситуації та її розуміння виникає "визначення ситуації". Теоретичну розробку цієї проблеми пов'язують з американським соціологом У....
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 6.3. Сприйняття ситуації як конфліктної
На ранніх етапах становлення теорії конфліктів, як зазначає Н. В. Гришина, припускалося його виникнення "без участі людини". Зокрема, психоаналітики...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 6.2. Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту
На ранніх етапах становлення теорії конфліктів, як зазначає Н. В. Гришина, припускалося його виникнення "без участі людини". Зокрема, психоаналітики...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 6.1. Поняття про критичні життєві ситуації
1. Поняття про критичні життєві ситуації. 2. Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту. 3. Сприйняття ситуації як конфліктної. 4. Визначення ситуації як...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 6. Конфлікт як тип складних життєвих ситуацій
1. Поняття про критичні життєві ситуації. 2. Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту. 3. Сприйняття ситуації як конфліктної. 4. Визначення ситуації як...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Соціотропний підхід
У 20-30 роки XX століття на проблему конфліктів звернули увагу соціальні психологи. На думку англо-американського психолога У. Мак-Дауголла, конфлікти у...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Психоаналітичний підхід
1. Вивчення конфліктів у першій пол. XX ст. (психоаналітичний підхід; соціотропний підхід; етологічний підхід; теорія групової динаміки;...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Теорія групової динаміки
Німецько-американський психолог К. Левін є автором теоретико-польової концепції особистості в психології. З 1933 року жив і працював у США, де намагався...
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - Умови конфлікту
1. Структура та функції конфлікту. 2. Динаміка конфлікту. 3. Об'єктивні чинники виникнення конфлікту. 4. Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту....
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 5.1. Структура та функції конфлікту
1. Структура та функції конфлікту. 2. Динаміка конфлікту. 3. Об'єктивні чинники виникнення конфлікту. 4. Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту....
-
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 5. Чинники та фактори виникнення конфліктів
1. Структура та функції конфлікту. 2. Динаміка конфлікту. 3. Об'єктивні чинники виникнення конфлікту. 4. Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту....
-
1. Вивчення конфліктів у першій пол. XX ст. (психоаналітичний підхід; соціотропний підхід; етологічний підхід; теорія групової динаміки;...
Психологія конфлікту - Долинська Л. В. - 7.2. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях