Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - КОЗАЧИНСЬКИИ Михайло (Мануїл) Олександрович

Український письменник і педагог

Народився в 1699 р. у м. Ямпіль Вінницької області в родині шляхтича. У 1733 р. закінчив Київську академію. Шість років працював як просвітник у Сербії (1733-1738). Був префектом, учителем риторики, поетики словено-латинської школи у Карловицях, де написав трагедію "Король Урош п'ятий" (1733), в якій розповів про смерть останнього сербського царя, а також про "занепад сербського царства". Твір було опубліковано в переробці учня М. Козачинського - І. Райча в Буді в 1798 р. У Сербії він популяризував церковнослов'янську граматику М. Смотрицького.

З 1740 р. - чернець, з 1745 р. - архімандрит Видубицького монастиря, з 1746 р. - ігумен Красногорського монастиря в м. Гадячі, з 1748 р. - архімандрит Святотроїцького монастиря у м. Слуцьку.

Після повернення в Україну був спочатку професором філософії, а з 1739 по 1746 р. - префектом Київської академії. Протягом цього часу прочитав три курси філософії.

М. Козачинський - автор двох барокових п'єс (одну з них - "Благоутробіє Марка Аврелія" поставив на сцені у Києві (1744) і праці "Філософія Аристотелева" (1745). З 1748 р. перебував у Білорусії, читав проповіді, писав історико-полемічні праці. Прочитані ученим академічні курси філософії зберігаються в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського.

Один з таких курсів, що його розпочав читати М. Козачинський 18 квітня 1744 р., названий ним "Психологічні проблеми моральної філософії або етики". Психологія вчинку сконцентрувалася в логічному осередку психологічної системи й визначила тлумачення всіх головних особливостей, породжених психологічною природою людини.

У своєму "Попередженні студентам" М. Козачинський виклав світоглядні настановлення щодо розуміння щастя як вихідного пункту в дослідженні мотиву доброчесності. За взірець пропонував брати тих людей, для кого філософія невіддільна від життя, а саме їхнє життя є втіленням певної філософії.

Найважливішим природним правом людини М. Козачинський вважав право на життя, свободу совісті, право приватної власності і право вибору (де немає вибору, там немає свободи), оскільки на цих засадах тримається будь-яка форма правління. Дію "природного закону" визнав настільки обов'язковою і необхідною, що порушити її не міг навіть Бог, інакше б він суперечив сам собі.

Етичні погляди М. Козачинського розвивалися в річищі тієї тенденції, яка склалася в курсах етики могилянських професорів XVIII ст., тенденції розриву між мораллю та офіційною релігією, підкреслення самостійної цінності земного життя. Обов'язок етики - шукати і навчати, що таке щастя, тобто блаженство, досяжне для людини в її земному житті. Етика для М. Козачинського була наукою, тісно пов'язаною із земним життям людини, вона не тільки коментує і пропагує наявні правила та моральні норми, а й вивчає моральний стан суспільства, дає практичні рекомендації щодо вдосконалення його врегулювання.

Розкрити достоїнства етики означає зіставити її з кінцевою метою людини, тобто з ідеєю Бога. Отже, кожна людина, на думку М. Козачинського, має гостру потребу в моральній філософії. Він блискуче розвивав ідею поєднання божественного з людським - проблему, яку порушували й інші мислителі в Україні, а найбільше учень М. Козачинського - Г. Сковорода.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - КОЗАЧИНСЬКИИ Михайло (Мануїл) Олександрович

Предыдущая | Следующая