Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - КОЗАЧЕНКО Василь Павлович

Український письменник

Народився 25 березня 1913 р. в с. Новоархангельськ (нині смт Кіровоградської області). Після закінчення сільської семирічки працював у Новоархангельському райкомі ЛКСМУ. Навчався на літературному факультеті Уманського інституту соціального виховання, а згодом закінчив філологічний факультет Київського державного університету (1938). Працював відповідальним секретарем редакції журналу "Радянська література".

З перших днів Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії: був командиром стрілецького взводу, брав участь в обороні Києва. Потрапивши в оточення, зв'язався з партизанським підпіллям, став одним із найактивніших його учасників.

Після звільнення рідного села від окупантів В. Козаченко брав участь у відбудовчих роботах, працював агітатором у райвійськкоматі та в редакції районної газети.

Навесні 1944 р. переїхав до Києва. Працював у редакціях республіканських журналів "Вітчизна" та "Дніпро". Друкуватися почав з 1938 р. Перші книжки - збірка оповідань "Золота грамота" (1939) і повісті "Пегас", "Данило Скоробагатько", "Перший взвод" були опубліковані ще до війни. У творах часів війни і повоєнних років - повістях "Ціна життя" (1942), "Атестат зрілості" (1946), "Серце матері" (1947), збірці оповідань "Три літа" - знайшла відображення героїчна боротьба партизан проти фашистських загарбників.

Вів активну громадську роботу: був членом правління та відповідальним секретарем правління Спілки письменників України, головою правління Київської організації СПУ, першим заступником голови правління Спілки письменників України.

1957 р. у складі української урядової делегації брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН.

Повісті "Листи з патрона" (1967), "Яринка Калиновська" (1969), "Біла пляма" (1970) - пов'язані між собою часом і місцем дії. Ці твори становлять цілісну епічну картину партизанського, підпільного руху в тилу ворога. Тему відбудови українського повоєнного села відтворено у повістях "Нові Потопи" (1948), "Зорі назустріч" (1954). Морально-етичні проблеми порушено в повісті "Сальвія" (1956). Автор збірки оповідань та нарисів "Вісімсот мільйонів", "Віра"; художньо-публіцистичної книги "Нью-Йорк зблизька", "Вершники Ченліма" та ін.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - КОЗАЧЕНКО Василь Павлович

Предыдущая | Следующая