Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ТАРАНУШЕНКО Стефан Андрійович

Український мистецтвознавець

Народився 21 грудня 1889 р. в м. Лебедин (нині Сумська область). У 1917 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету і був залишений на кафедрі для підготовки до професури. За дипломну роботу "Іконографія українського іконостасу" молодий вчений був удостоєний золотої медалі. У 1920-1933 pp. очолював Харківський музей українського мистецтва.

Головною справою життя С. Таранушенка стало дослідження монументальної архітектури Лівобережжя. Він щороку організовував наукові експедиції в різні регіони України, під час яких дослідив понад 60 храмів (частина з них до нашого часу не збереглася) і 150 старовинних хат. Він першим з українських мистецтвознавців звернув увагу на народне житло як на витвір мистецтва. На думку вченого, пам'ятки матеріальної культури та народного мистецтва певного населеного пункту чи регіону слід вивчати в комплексі.

Результатом його досліджень стали монографії: "Старі хати Харкова" (1922), "Покровський собор у Харкові" (1923), "Мистецтво Слобожанщини" (1928), "Лизогубівська кам'яниця у м. Седневі" (1932).

У жовтні 1933 p. С. Таранушенка було заарештовано, а Музей українського мистецтва ліквідовано. За стандартним звинуваченням в "українському націоналізмі" вченого засудили на 5 років таборів, а після звільнення заборонили повертатися в Україну. Жив спочатку під Перм'ю, згодом - у Курську, працював у картинній галереї. У 1950-1953 pp. завідував фондами Астраханської картинної галереї.

Повернутися на Батьківщину зміг лише у 1953 р. Працював в Академії архітектури в Києві. У цей період учений продовжує плідно працювати. Він звертається до творчості Т. Шевченка, художній спадщині якого присвятив монографію "Шевченко-художник" (1961) і низку статей, пише книжку "П. Д. Мартинович" (1958), статті про О. Кульчицьку, В. Кричевського, В. Боровиковського, численні розвідки з історії української архітектури і побуту тощо.

Остання монографія С. Таранушенка - "Монументальна архітектура Лівобережної України", над якою він, попри всі перепони, працював упродовж усього творчого життя (1916-1968 рр.), побачила світ лише 1976 р., ставши одним із найпомітніших явищ українського мистецтвознавства повоєнних років.

Помер 13 жовтня 1976 р. в Києві. Реабілітований у 1958 р.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ТАРАНУШЕНКО Стефан Андрійович

Предыдущая | Следующая