Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович

Український історик, археолог, етнограф, археограф

Народився 30 січня 1834 р. у с. Махнівка Бердичівського повіту Київської губернії. В 1850-1860 рр. навчався на медичному, а потім на історико-філологічному факультетах Київського університету. Отримав грунтовні знання з історії, філософи, літератури, фольклору й етнографії, постійно займався самоосвітою.

Ще в студентські роки посідав гідне місце в київській Громаді, що відіграла велику роль у духовному і культурному житті українського суспільства. З ім'ям В. Антоновича пов'язане зародження та розвиток українофільського руху.

Незважаючи на погрози поліції, у травні 1861 р. В. Антонович від імені однодумців прочитав промову над труною Тараса Шевченка, яка засвідчила його лідерство серед прогресивно налаштованої інтелігенції.

В. Антонович - знаний український учений і педагог. Він блискуче читав лекції в Київському університеті (з 1878 р. - професор), працював в Археографічній комісії, готував документи для "Архипа Юго-Западной России". У 1863-1880 рр. був головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, з 1881 р. - головою Історичного товариства

Нестора Літописця. Разом із М. Драгомановим видав "Исторические песни малорусского народа", заснував при університеті нумізматичний музей. Його перу належить тритомне дослідження "Описание монет и медалей, хранящихся в нумизматическом музее Университета Св. Владимира".

В. Антонович усвідомлював велику роль козацтва в історії України, проте на відміну від істориків народницького напряму зовсім не ідеалізував його. Він цілком об'єктивно оцінював причини і наслідки всіх пов'язаних із козацтвом подій. Його твори вирізняються лаконічністю, проблемною інтерпретацією фактів, монографічною глибиною висвітлення теми. Розробляючи вузлові моменти історії народу, вчений дав їх філософське обгрунтування. В його працях "Дослідження про козацтво" (1863), "Монографія з історії Західної і Південно-Західної Росії" (1885) вперше знайшла наукове висвітлення історія польсько-українських відносин, що становить зміст українського життя на Правобережній Україні від другої половини XVI ст. й донині. На думку вченого, українська історія була історією народних мас, покинутих своїми провідними верствами і змушених жити за законами, чужими їхнім поглядам і поняттям про релігійні, політичні й соціальні відносини. Це призводило до постійних козацьких повстань, гайдамацьких рухів, віково - кривавої боротьби, що скінчилася після занепаду Речі Посполитої остаточним поневоленням українського населення вже в межах Росії. Така головна концепція його лекцій "Курсу історії українського козацтва".

Звичайно, як і в кожного видатного історика, у В. Антоновича є положення відверто дискусійного характеру (свого часу деякі з них були спрямовані проти шовіністичних погодінських теорій), є концепції, щодо яких, очевидно, будуть сперечатися сучасні історики. Скажімо, теза про провідну роль нації. В історії трьох народів - російського, польського й українського - вчений виокремив визначальні для способу життя кожного з них ідеї: в росіян - принцип авторитету державної влади, звідси - міцне самодержавство; у поляків - принцип аристократизму, що тягне за собою боротьбу між різними верствами суспільства; в українців - принцип вічовий, "принцип широкого демократизму й у знання рівного права політичного задля кожної оди ноти суспільства". Проте для історії від цього тільки користь, адже свої погляди вчений обстоював у чесній науковій дискусії.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович

Предыдущая | Следующая