Облік у зарубіжних країнах - Воронко Р. М. - 11.1.4. Система виробничого обліку

Як зазначалося вище, мета виробничого обліку полягає в розподілі витрат на кожну окрему операцію або кожний окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення прибутку. Завдання обліку витрат на виробництво полягає в акумулюванні даних для здійснення калькулювання і розрахунку собівартості одиниці продукції. Цей показник необхідний також гри складанні фінансової звітності. Інформація про повну собівартість використовується в процесі аналізу рентабельності підприємства за сегментами, і є основою в процесі ціноутворення.

Калькулювання собівартості продукції, оцінка запасів і достовірність фінансової звітності залежать від того, наскільки визначений і структуризований рух даних про виробничі витрати. Рух інформації про собівартість продукції розпочинається із понесених витрат. Виробничі витрати можуть утворюватися декількома шляхами. Це може бути виплата грошей, виникнення заборгованості, зниження вартості основних засобів або закінчення терміну авансованих витрат. Мету використання ресурсів називають об'єктом віднесення витрат, яким може бути послуга, структурний підрозділ підприємства, проект або інший вид діяльності, і за яким є необхідність збирати інформацію про витрати.

Повна собівартість включає всі ресурси, використані на об'єкт віднесення витрат. Вона складається із суми прямих витрат на об'єкт витрат і пропорційної частки непрямих витрат, що відносяться на цей об'єкт.

Система виробничого обліку - це система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат.

У загальному вигляді система виробничого облік)' включає дві стадії: накопичення витрат, віднесення витрат на відповідні об'єкти.

Спочатку витрати об'єднуються за однорідними елементами (матеріали, зарплата тощо), а потім вони відносяться до певних об'єктів витрат. При цьому прямі витрати можна прослідкувати до відповідних об'єктів витрат на основі первинних документів, а непрямі розподіляються між об'єктами витрат пропорційно до величини обраної бази розподілу (обсягу виробництва, машино-годин роботи обладнання, прямої заробітної плати тощо).

Підприємства можуть використовувати різні системи виробничого обліку, вибір яких залежить від специфіки їх діяльності, технології та організації виробництва. При цьому впровадження кожної із систем виробничого обліку передбачає:

Визначення організаційної структури підприємства;

Формування документопотоків;

Вибір відповідної системи калькулювання продукції;

Порядок обліку і списання постійних виробничих витрат;

Вибір відповідного методу контролю витрат.

Організаційна структура підприємства передбачає розподіл функцій між окремими його підрозділами (центрами відповідальності) та встановлення відповідальності керівників цих підрозділю за здійснені ними витрати.

Схема документопотоків тісно пов'язана з організаційною структурою і побудовою підприємства, формою організації обліку, типами, видами та характером технічних та організаційних засобів, комп'ютерної техніки, яка використовується в обліковому процесі. Документопотоки бувають різної інтенсивності і вимагають кодування облікових документів, що є обов'язковим для автоматизованої обробки інформації.

Система калькулювання залежить від специфіки продукції, яка виробляється підприємством. В зарубіжній практиці в основному виділяють дві системи калькулювання: за замовленнями та за процесами виробництва.

У межах кожної з цих систем, калькулювання може здійснюватися:

За повними виробничими витратами, яке передбачає включення до собівартості продукції всіх (змінних і постійних) виробничих витрат;

Тільки за змінними витратами, коли у собівартість продукції включаються тільки змінні виробничі витрати, а постійні виробничі витрати розглядаються як витрати періоду і списуються за рахунок прибутку.

Контроль витрат в системі виробничого обліку здійснюється через порівняння стандартних (нормативних) та фактичних витрат окремих підрозділів.

Нормативні витрати - це величина витрат на запланований або фактичний обсяг виробництва продукції на підставі встановлених норм витрачання ресурсів (сировини, матеріалів, заробітної плати тощо).

Фактичні витрати - це витрати підприємства, які фактично сформовані в результаті діяльності під впливом різних факторів.

Необхідні рішення щодо управління витратами приймаються за результатами виявлення відхилень фактичних витрат від стандартних (нормативних) і встановлення причин цих відхилень.

Схожі статті




Облік у зарубіжних країнах - Воронко Р. М. - 11.1.4. Система виробничого обліку

Предыдущая | Следующая