Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 16.1. Типи контрактів

16.1. Типи контрактів
Поняття контракту

Інститути встановлюють загальні межі взаємодії індивідів. Конкретні межі взаємодії, що характеризують умови укладання угод, визначені положеннями контракту, або договору між безпосередніми його учасниками.

У термінах теорії прав власності контрактом називають будь-яку угоду про обмін прав та їх захист. Під час підписання контракту індивіди використовують формальні та неформальні норми, інтерпретують їх для потреб конкретної угоди. Тобто контракт відображає свідомий і вільний вибір індивідами мети й умов обміну, що відбувається у встановлених інституціональних межах. У його положенні зазначають, які права і на яких умовах передаються. У разі передачі прав тимчасово (йдеться про оренду), обговорюють, яким чином слід поводитися з таким ресурсом. Якщо права передають назавжди (продаж), обговорюють деякі якісні властивості об'єкта, що передається. Якщо оплату здійснюють протягом тривалого періоду, в контракті відображаються явно або неявно передбачені заходи у випадку призначення платежів.

Головними принципами контрактних зобов'язань є: свобода контракту, тобто його укладання, визначення змісту і форми; вільний вибір контрагентів; відповідальність за виконання контрактів, тобто у разі недотримання умов порушника притягують до відповідальності.

Згідно з Цивільним кодексом України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків.

Наведемо два типові визначення контрактів з курсів інституціональної економіки.

Контракт (договір) - це угода про обмін правами та їх захист, що е результатом свідомого та вільного вибору індивідів у встановлених інституціональних межах2.

Контракт - сукупність правил, що структурують у просторі та часі, відносини між різними (двома і більше) економічними агентами шляхом визначення обмінюваних прав і взятих зобов'язань та визначення механізму їх дотримання.

Така детальна специфікація контрактів є передумовою інтенсивного обміну в межах нової соціально-економічної структури ринкової економіки. У ній контракти, що відображають і виражають діяльність інститутів власності, характеризуються низкою параметрів, тобто визначеною структурою. Положення контрактів, які формують цю структуру, розробляють з метою точного розподілу доходу між їх учасниками, вони закріплюють умови використання економічних ресурсів. Тобто, на відміну від обміну, індивіди завчасно визначають у контракті, яку корисність і в якому обсязі вони відчужують та набувають.

В інституціональній економічній теорії модель раціонального вибору розглядають не як загальний, а окремий випадок. Вона не універсальна, а лише характеризує поведінку індивідів в особливих інституціональних межах, на які індивіди мають певний, не всеосяжний вплив. Введення моделі раціонального вибору в інституціональні межі називається рамковим ефектом (framing effect).

Однак було б неправильно розуміти інституціональні межі раціонального вибору лише як жорсткі обмеження, за аналогією, наприклад, законодавчої заборони на укладання контрактів про купівлю-продаж наркотиків, зброї та інших соціально небезпечних товарів і послуг. Інституціональні межі не тільки визначають певні застереження, але й можуть створювати передумови здійснення раціонального вибору. Приміром, і неформальна норма довіри, і формальне правило, яке закріплює обов'язки сторін контракту, дають змогу здійснювати обмін правами навіть за умови значної різниці в часі між моментом підписання контракту та його виконанням. Контракт, що передбачає не-збігання в часі моментів його укладання і виконання, є звичайним явищем.

У теорії ігор зовнішні щодо намірів сторін контракту чинники враховують шляхом введення втру з двома учасниками третього гравця - природи.

Наприклад, контракти між інвестором і державою на розробку родовищ корисних копалин.

Сукупність норм регулює взаємодії між індивідами, а не між індивідом і навколишнім природним середовищем. Проте останнє впливає на результати взаємодії між індивідами. Можливі три варіанти такого впливу.

1. Відсутність впливу під час здійснення взаємодії в умовах визначеності. Визначеність - це ситуація, коли рішення, які приймає індивід, призводять до передбачуваних результатів.

2. Передбачуваність впливу. Рішення, що ухвалює індивід, "прораховується" в тому розумінні, що відома ймовірність його альтернативних результатів. Це відбувається в умовах ризику, наприклад, купування білетів лотереї з відомою кількістю виграшних білетів. Ситуацію ризику можна подати у такому вигляді:

Де B - результати прийняття того чи іншого рішення;

А - альтернативні результати;

Р - ситуація ризику (1≥ р ≥ 0).

3. Непередбачуваність впливу. Результати ухвалення рішення неможливо прорахувати, оскільки в момент його прийняття відомі лише альтернативні результати, але не вірогідність їх настання. У цьому полягає ситуація невизначеності, приміром, здійснення ставок на перегонах. Результат прийняття рішення в умовах невизначеності виражається у формулі

Де В - результат прийняття рішення;

А - альтернативні результати;

E1...ek - сукупність взаємовиключних і вичерпних можливостей.

У межах неоінституціонального аналізу визначальними чинниками у процесі вибору типу контрактів є: трансакційні витрати; природний (економічний) ризик; правова і політична структури суспільства. Один із найважливіших серед них - трансакційні витрати, як витрати опортуністичної поведінки і, зокрема, ставленням до ризику.

Дії різних індивідів в умовах ризику та невизначеності можуть бути не однаковими. Проте йдеться не про відмінності норм поведінки, які вони використовують, а про індивідуальні психологічні особливості. Розрізняють три типи людей з погляду їх ставлення до ризику:

1) противники;

2)прихильники;

3) нейтральні.



Схожі статті




Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 16.1. Типи контрактів

Предыдущая | Следующая