Психотерапія - Каліна Н. Ф. - Інший і бажання

Із розвитком Символічного нетямуще немовля стає іншим, точніше, потрапляє під владу Іншого. Інший - суб'єкт несвідомого, для якого регістр Реального є природним і звичним, а Уявного не існує або, принаймні, не береться до уваги. Інший - це той, хто інакше мислить, бачить, відчуває. Це ключове поняття в європейській філософії другої половини XX ст., зокрема в постмодернізмі. Лакан визначив Іншого строго психоаналітично - як джерело (і одночасно результат) процесів витіснення та опору. Я та Інший діалектично зв'язані між собою. Витоки цього зв'язку кореняться в неможливості суб'єкта усвідомити і прийняти істину свого існування (Реальне). Власне Я людина усвідомлює, співвідносячи його з Іншими. Воно є його корелятом. Рівень, на якому відбувається переживання Іншого, точно визначає рівень, на якому, буквально, для суб'єкта існує власне Я.

Ж. Лакан вів мову про дискурсивну природу Іншого. Він виходив з того, що місце Іншого - загальноприйняті форми мовної практики, дискурс більшості, способи виразу (артикуляції) Реального, пропоновані мовою і культурою. Загальний простір культури, "русла можливої мови" вибудовують універсум людського буття і утворюють третій регістр психіки - Символічне. Спочатку фрагментарний суб'єкт будує образ свого Я як Іншого, створюючи уявну інстанцію, в якій він себе відчужує. Розглядаючи Я як суму властивих йому захистів, Лакан зауважував, що діяльність Его характеризується передовсім уявними інерціями, які воно зосереджує проти повідомлень та імпульсів несвідомого. Ця діяльність спрямована виключно на компенсацію зсуву, який і є суб'єктом, властивим дискурсу як такому. Свідомість і несвідоме реалізуються в мовленні, борються один з одним за право визначати його сенс.

Формування (конституювання) суб'єкта вбирає різні типи досвіду його співбуття з Іншим. Інколи несвідомий Інший (суб'єкт несвідомого) може захопити контроль над складною життєвою ситуацією й успішно справитися з нею. Адже Інший - це ще й персоніфікація впливу й оцінки Символічного, його приписів і стандартів. Формування особистості, її конституювання завжди відбувається "перед лицем Іншого". Соціокультурна реальність є для несвідомого суб'єкта основним джерелом означувальних і повністю керує процесом означування. Символічний Інший (суб'єкт несвідомого) як важливий додаток до усвідомлюваних намірів та інтенцій особи, її глибинне альтер-его (друге Я) виявляється втіленням рафінованих форм соціальності, а глибоко інтимні аспекти внутрішнього досвіду - вкоріненими в культурному універсумі значень і сенсів.

На едіповій стадії дитина вчиться підкорятися соціальним нормам і заборонам, задовольняти свої бажання відповідно до правил культури. Провідну роль у процесі соціалізації відіграє інстанція, яку Лакан називав "Ім'я Батька". Батько (у широкому значенні цього слова - старший, суб'єкт влади і закону) виконує функцію Символічного Іншого: впорядковує дійсність і вчить дитину жити в суспільстві, дотримуватися його законів. Неоформлені, несвідомі бажання Реального висловлюються і формулюються під впливом Іншого, що пояснює дитині, як саме слід хотіти того, чого хочеться.

Батьки і вихователі, рівно як і всілякі пов'язані з ними Інтроекти (некритично засвоєні ідеї, думки і цінності, які людина не ставить під сумнів, бо успадковує їх від значущих осіб) - будь то Ім'я Батька, Над-Я,

Я-Ідеал або ангел-хранитель - вчать дитину, чого вона повинна хотіти, як правильно висловлювати (артикулювати) свої бажання І які бажання можна мати, а які - ні. Досвідчений педагог не стане прямо забороняти недозволені речі, а м'яко зауважить, що "хороші дівчатка не хочуть гратися з невихованими, погано вдягненими забіяками".

За Лаканом, бажання - це імпульси Реального, змінені і перетворені екзистенціальною присутністю Символічного Іншого. Як фундаментальну передумову слід розглядати відношення між бажанням, свободою та Іншим. Людина стверджує свою свободу в акті протистояння Іншому, роблячи його об'єктом свого бажання. Лакан використовував гегелівську діалектику господаря і раба, щоб ясно виразити відносини між суб'єктом та Іншим. У ставленні до Іншого господар намагається обстояти свою свободу, контролюючи свободу Іншого. Це потребує перетворення іншого суб'єкта на пасивний об'єкт володіння і маніпуляції, який визнає владу господаря і його свободу.

Лакан вважав, що суб'єкт може стати господарем Іншого тільки у зв'язку із сексуальним бажанням Іншого. /Для цього в сексуальному бажанні Інший перетворюється на об'єкт серед певної ситуації. Бажання пересилює нарцисичні інтенції суб'єкта і дозволяє йому вступити у стосунки з домінуючим Іншим. Сексуальне бажання, за Лаканом, має таке формулювання: "ми бажаємо, щоб нас бажали" - тобто об'єктом бажання є бажання Іншого.

Кожен, хто відчував любовний потяг, знає з власного досвіду, як важливо впевнитися в тому, що твій коханий жадає тебе - і тільки тебе. Потреба знову й знову переконуватися в цьому - провідна для закоханих, і лаканівська фраза є ключовою для терапевтичної роботи з клієнтами, які скаржаться на відсутність взаємності в коханні.

Бажання, потяг (особливо у чоловіків) важко приховати, і тим більше - імітувати. На відміну від конкретно вираженої фалічності чоловіків жіноче бажання, жіночий потяг тілесно не марковані, що створює можливість для використання тонкої гри, кокетування. Для клієнтів-чоловіків жінка з її прихованим бажанням і демонстративною (одяг, косметика) сексуальністю - не просто Інший, а Інакший. Це важливо пам'ятати при аналізі об'єктних відносин.



Схожі статті




Психотерапія - Каліна Н. Ф. - Інший і бажання

Предыдущая | Следующая