Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - Інтелектуальна власність

Оцінка інтелектуальної власності регулюється в Україні цілим пакетом Законодавчих актів, куди, крім Патентного законодавства та Закону "Про власність", входять Закони: "Про наукову и науково-технічну діяльність"; "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"; "Про охорону прав на промислові зразки"; "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; "Про охорону прав на зазначення походження товарів"; "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"; "Про авторське право і суміжні права"; "Про охорону прав на сорти рослин"; "Про кінематографію"; "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних товарів та фонограм"; "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування". В Україні створено законодавчу базу щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка повинна узгоджуватись із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами до забезпечення такого захисту, зокрема з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (981-018) Світової організації торгівлі (СОТ).

На цей час правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюють окремі положення Конституції України (254к/96-ВР), Цивільного кодексу України (435- 15) (передусім нормами його книги четвертої "Право інтелектуальної власності"), Кримінального (2341-14), Митного кодексу України (92-15), Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10,80732-10) та ряду процесуальних кодексів, норми 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, близько 100 підзаконних актів.

Основний напрям взаємодії України з Європейським Союзом (ЄС) зосереджений на виконанні Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною, Європейським Співтовариством та його державами-членами (998-012) від 14 червня 1994 року. Проте улагодження українського законодавства з нормативно-правовими актами ЄС у сфері інтелектуальної власності має здійснюватися на основі спеціальних заходів, передбачених Програмою інтеграції України до Європейського Союзу (пООО1 100-00).

Відповідно до Закону України "Про власність" в редакції 2006 року, суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються громадяни, юридичні особи та держава, об'єктами - твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці [3]. Відносини щодо створення і використання об'єктів права інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України (1540-06) та спеціальним законодавством України.

Згідно Закону "Про власність" слід розрізняти форми власності (державна, приватна, колективна) та її види (інтелектуальна, промислова та інші), причому далі термін "промислова власність" застосовується лише у Стандарті оцінки № 1 і не в тому контексті, в якому він передбачений термінологією Паризької конвенції Про охорону промислової власності.

Закон "Про авторське право і суміжні права" охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. Згідно цьому Закону:

- "аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (кодують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайди тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

- база даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі - електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи иа основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів;

- виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом" [6].

Закон "Про наукову и науково-технічну діяльність" до введення господарського та цивільного кодексів визначав майнові права відносно промислової власності, виділяючи окремо секрети виробництва, "ноу-хау", інші об'єкти, що охороняються ліцензійними, авторськими або іншими правами, а також придбання прав на об'єкти інтелектуальної власності. На цей час вказаний Закон втратив силу, а за господарським та цивільним кодексами такого виділення не існує [ 17.18].

Оцінка інтелектуальної власності великою мірою залежить від виду наукових досліджень [88], основними формами яких є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

- фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку;

- прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей;

- науково-прикладний результат - нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації па науково-технічну продукцію, натурного зразка [9].

Науково-прикладний результат, який підлягає оцінці, за вказаними видами має відмінні характеристики, у першу чергу, щодо глибини прогнозування очікуваного результату. З цього погляду, результат фундаментальних досліджень, як інтелектуальна власність, частіше оцінюється за витратним підходом, тоді як прикладних - результатним або порівняльним.

Витратний підхід потребує аналізу процесів фінансування фундаментальних досліджень, яке може здійснюватися за рахунок державних або інших коштів, у тому числі коштів великих корпорацій, зацікавлених у віддалених перспективах розвитку конкретних галузей. В Україні фінансування фундаментальних досліджень здійснює Державний фонд фундаментальних досліджень. Діяльність фонду регулюється Положенням, яке затверджується КМУ, у державному бюджеті відповідні кошти визначаються окремим рядком і розподіляються на конкурсній основі. Державні цільові наукові та науково-технічні програми є основним засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки.

Державне замовлення на науково-технічну продукцію щорічно формується центральним органом виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на основі переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукції, і затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України. З метою фінансового забезпечення проведення державної політики у науковій і науково-технічній діяльності і заходів, спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні, створюється Державний інноваційний фонд, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний інноваційний фонд підпорядковується центральному органу виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, здійснює на конкурсних засадах фінансову та матеріально-технічну підтримку заходів, спрямованих на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок, новітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної продукції. Результатом фундаментальних та прикладних наукових досліджень є науково-технічна продукція, яка з одного боку являє собою нематеріальний об'єкт оцінки, з іншого - інтелектуальний продукт, який може бути визнано активом після встановлення на нього відповідного права власності.

Як і будь-яка власність, права інтелектуальної власності потребують законодавчого захисту за наявністю відповідних документів. Тому обов'язковими умовами договору (контракту), на підставі якого виконуються науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, є визначення суб'єктів права інтелектуальної власності, зобов'язання сторін щодо забезпечення охорони прав на створені об'єкти інтелектуальної власності, визначення сторони, яка буде сплачувати винагороду суб'єктам права інтелектуальної власності згідно із законодавством України [16,-17].

Законодавчий захист у промисловому виробництві виконується, у першу чергу, згідно Законам "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі* та "Про охорону прав на промислові зразки. За вказаними документами винахід, як результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, дорівнюється терміну "корисна модель". Існує поняття - секретний винахід (секретна корисна модель), що містять інформацію, віднесену до державної таємниці. Слід розрізняти секретний винахід за вказаним законодавством та секрет виробництва, який іноді трактують, як [105, 141] "технічна, організаційна або комерційна інформація, що захищається від незаконного використання третіми особами, за умов, що інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність через її невідомість третій особі, до цієї інформації немає вільного доступу, власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності". На наш погляд, секрет виробництва усе ж таки повинен відноситись до виробництва, оскільки існує законодавчо встановлений термін комерційної таємниці.

У зв'язку з вирішенням питання захисту прав інтелектуальної власності законодавство диференціює її за приналежністю, коли службовий винахід (корисна модель) створюється працівником:

- у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

- з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Службовими обов'язками є зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі).

Доручення роботодавця - це видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі).

В означених випадках інтелектуальна власність належить роботодавцю. Права власності закріплюються відповідними документами:

- патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель);

- патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід;

- деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід;

- деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель;

- патент (деклараційний патент) на секретний винахід - різновид патенту, що видається на винахід, віднесений до державної таємниці;

- деклараційний патент на секретну корисну модель - різновид патенту, що видається на корисну модель, віднесену до державної таємниці.

- ліцензія - дозвіл власника патенту (ліцензіара), що видається іншій особі (ліцензіату), на використання винаходу (корисної моделі) на певних умовах [16,17].

Вказані документи оформляються за результатами проведення експертизи за такими ознаками:

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) - експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності);

Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) - експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку

Об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам.

Право на одержання патенту мас автор, співавтор або їх спадкоємці, якщо інше не передбачено контрактом, службовими обов'язками або дорученням. Автору промислового зразка належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом І охороняється безстроково. Право на одержання патенту має також роботодавець, за вказаними вище умовами.

Права, що вишивають з патенту, діють віл лати публікації відомостей про йоги видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом. якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразки, застосування такого виробу, пропонування для пролажу, в тому числі через Інтернет. продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту.

Фактичний стан питань захисту інтелектуальної власності в Україні, не дивлячись на безліч Законів та Постанов Верховної Ради, незадовільний, і тому є пояснення.

По перше, це сформоване відношення до цієї власності як до загальнодержавної, та Інерція попиту, яка не надала можливості реалізувати жодну спробу встановити обмеження на образ дій цілого покоління людей, як от це відбувалося з "сухим законом". Так. наприклад. у 2006 році СБУ видано 26 ліцензій на право провадження господарської діяльності з голографічного захисту, після чого, за результатами перевірки. анульовано 22 з них |27|.

По-друге, пріоритети, визначені Програмою інтеграції України до ЄС (п00()1100- 00). не підкріплені відповідними механізмами забезпечення їх виконання. Недостатнє забезпечення правової охорони промислової власності в Україні - це лише один (і не самий важливий) із чинників зменшення чисельності авторів винаходів, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій. Порівняно з 1991 роком кількість винахідників і раціоналізаторів скоротилася більше ніж у 20 разів; промислові підприємства використовують майже у й разів менше винаходів. Усе це свідчить про відсутність умов для винахідницької діяльності в Україні, погіршення матеріально-технічного і фінансового забезпечення діяльності у сферах науки і техніки (27|.

По третє, застосування на території України Європейських стандартів у законодавстві повинно враховувати рівень забезпеченості населення, оскільки одне без другого неможливо, й зміни законодавства формувалися на цій основі. на практиці. заборона на дешеву неліцензійну продукцію, наприклад у сфер) комп'ютерних технологій, відрізає дуже велику частину талановитої молоді від світових досягнень у цієї сфері. Тут потрібна не так заборона, як допомога сумлінним виробникам у зниженні вартості їх продукції.

Нематеріальні активи, як от дозвіл. можуть бути невіддільні від підприємства (постійні зв'язки - постачальники, виробники, споживачі; ділова репутація; переваги розміщення) або віддільні, як от право на використання товарних знаків, окремих технологій, конструктивних елементів продукції тощо. У будь-якому

Разі вини повинні піддаватися процесу оцінювання за визначеною методикою Uti. ni" такої оцінки може бути:

- продаж цілісного об'єкту або окремо матеріальних активів, що відділяються.

- бухгалтерський та податковий облік активів;

- ціноутворення відносно продукції, що виробляється j використанням відповідних нематеріальних активів:

- страхування об'єктів майнового права та права власності;

- розрахунок авторської винагороди;

- відображення вартості нематеріальних активів у статутному фонді;

- обгрунтування інвестиційних проектів.

Існує думка, що "нематеріальний актив - об'єкт інтелектуальної власності", у зв'язку З ЧИМ ВИВОДИТЬСЯ ПОСЛІДОВНІСТЬ переходу Продукту творчої праці до інтелектуальної власності, звідти до нематеріальних активів, і знову до творчої праці (174 с. 174. рис. 8.1| На практиці інтелектуальна власність, як була вказано, зовсім не завжди стає нематеріальними активами. не матеріальні активи не обов'язково є об'єктом інтелектуальної власності, оскільки включають окрім вказаної власності інші майнові права, крім того, інтелектуальна власність, як ідея, мови породжувати нові потреби, не проходячи стадії нематеріальних активів

Іноді за класифікацією виділяють "ноу-хау - сукупність знань, відомості наукового, технічного, виробничо-технологічного. управлінського, фінансово-економічного, комерційного характеру, а також досвіду їхнього застосування на практиці, що ще не стали предметом загального надбання, що представляють новинку", "ноу-хау являє собою нематеріальний актив, що піддається амортизації" 1105). На наш погляд, необхідності такої диференціації не існує, оскільки дане визначений повною мірою відповідає вимогам до будь-якої Інтелектуальної власності на момент її створення. Для сфери матеріального виробництва особливу важливість має інтелектуальна власність, представлена конструкторськими та технологічними рішеннями. І Іові підходи до комерції, управління, фінансової діяльності звичайно відкриті для загального доступу в силу специфіки викритого використання прийомів, методів, підходів у вказаних сферах діяльності, толі як конструктивні рішення, реалізовані за допомогою конкретної технології, без відповідної деталізації не можуть бути використані іншими виробниками. Крім цього:

"Ноу-хау", якщо його виділяти окремо, може бути або не бути активом, як і будь-який інший об'єкт за причин, розглянутих вище.

Згідно міжнародним стандартам оцінки та за практикою обліку в Україні потрібно виділити довгострокові та поточні активи, оскільки амортизуються лише довгострокові, тому "ноу-хау" разового використання амортизуватися не буде.

Що ж стосується конструкторських ти технологічних рішень реалізації виробничого процесу, то їх вартість та строк корневого використання, як довгострокового активу, залежатиме у першу чергу від потенціалу розвитку конструкції виробу, та потенціалу розвитку відповідної технології, що й буде розглянуто у наступному розділі



Схожі статті




Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - Інтелектуальна власність

Предыдущая | Следующая