Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - Чим відрізняється зовнішня та внутрішня оцінка підприємства?

Основні питання:

Зовнішня та внутрішня оцінка підприємства,

Діагностика окремих елементів носія;

Діагностика об'єкта - як носія виробничого потенціалу;

Системний підхід до оцінки потенціалу об'єкта.

Переходячи до оцінювання потенціалу підприємства, потрібно розглянути кілька принципових питань, з вирішення яких потрібно виходити, виконуючи дослідження:

Чим відрізняється зовнішня та внутрішня оцінка? Що таке оцінка, а що - діагностика? Мусить бути один інтегральний показник, чи багато окремих? Що оцінюється, а що діагностується? Для чого виконується оцінка, а для чого діагностика? Чи є ціна узагальнюючим інтегральним показником оцінки потенціалу (що відображує вплив ринку)? Чи можна дорівнювати об'єкт управління та об'єкт оцінки? Чи залежить вибір вартісного або натурального вимірювальника від природи показника оцінки? Чи оцінка нерухомості є одночасно оцінкою потенціалу? Чи можна дорівнювати вартість трудового потенціалу до вартості, наприклад, землі, як рівноправних складових потенціалу підприємства, чи земля теж має свій потенціал, який чогось вартий [174, с. 85]? Чи є рівень реалізації поточних і потенційних можливостей підприємства його потенціалом, а визначення його якості - оцінкою цього потенціалу [105, с. 83]?

Слід одразу зазначити, що світова практика оцінки вартості окремих об'єктів та бізнесу у цілому [35,105,131,147,155,174] ніколи до цього часу не спиралася на визначення потенціалу. Річ йшла про упорядкування оціночної діяльності з практичної точки зору й відповідно виділялися принципи та методи оцінки. Але й у цих роботах, що базуються на вивірених традиціях ринкового ціноутворення на цілісні господарчі об'єкти та їх елементи, і у сучасних дослідженнях потенціалу підприємства [69,105,174] визнається зв'язок між ціною, зовнішнім оточенням об'єкту та його внутрішнім станом.

Чим відрізняється зовнішня та внутрішня оцінка підприємства?
З одного боку, ясно, що зовнішня оцінка не може мати такої повної та детермінованої бази вихідних даних, як внутрішня, з іншого боку, зовнішнім суб'єктам, за їх цілями оцінки, така точність не завжди і потрібна. Якщо мета власника, що здійснює внутрішню оцінку, полягає у пошуку шляхів покращання стану та розвитку носія (для цілей отримання прибутку від експлуатації), то характер аналізу мусить відповідати визначенню діагностика його результати повинні стосуватися як носія загалом, так і його окремих функціональних та часткових елементів. Зовнішня оцінка частіше всього стосується потенціалу всього об'єкту, іноді ринкових потенціалів функціональних елементів для визначення рівня попиту, які вони створюють на тинку праці, сировини, енергоносіїв. Кожен елемент, як і цілісний носій, має слабкі та сильні міста, які потрібно для вказаних цілей аналізу виявити та охарактеризувати, що неможливо, якщо використовувати єдиний інтегральний показник, оскільки у кожному разі потрібні не тільки кількісні, але й якісні оцінки. Тому для цілей діагностики потрібен комплекс показників, і в цьому можна погодитись з прибічниками комплексної системи показників [69, 105, 174 та інші]. Але ж коли власник вирішив продати підприємство, то бажає він цього чи ні, але повинен усі результати діагностики звести до одного інтегрального вартісного показника - ціни пропозиції при продажу. Цілі зовнішніх суб'єктів оцінки теж не однакові. Якщо це покупець, то йому замало одного показника - ціни пропозиції. Йому потрібен ще один інтегральний показник - економічний потенціал експлуатації об'єкту, який відображує не тільки існуючий, але й майбутній рівень прибутковості використання об'єкту купівлі. До того ж покупець забажає встановити, чи зможе він, опираючись на власні ресурси та технологічні або інші новинки, забезпечити розвиток предмету торгівлі. Таким чином, оцінювач бажає знати, чи є у об'єкта потенціал розвитку, який він, та чи можливо його втілити. Це, вочевидь, зовнішня діагностика, яка потребує комплексного аналізу кількох окремих показників. Але якщо покупець прийняв рішення, він повинен знов таки сформувати один інтегральний показник - ринкову ціну купівлі об'єкту. Де вже вони зійдуться - питання наявності вільних коштів у покупця та продавця, впливу ринкової кон'юнктури з продажу таких об'єктів та фактору часу експозиції об'єкту на ринку (потенціалу збитковості підприємства від зупинки, якщо власник не в змозі його далі експлуатувати). Якщо зовнішній суб'єкт не зацікавлений у підприємстві, а лише у результатах його діяльності, то й потенціал він буде визначати лише за одним інтегральним показником, який його цікавить: держава - податковим потенціалом, постачальник - потенціалом обсягів споживання його продукції, конкурент - виробничим потенціалом, що відображується обсягом продукції, яка відповідає вимогам ринку, і який у змозі поставити на ринок конкуруючий об'єкт оцінки.

Слід додати, що в практичній діяльності на цей час ніякі суб'єкти оцінки не ідентифікують свої дії, як визначення потенціалу об'єкту за якоюсь певною методикою. Взагалі у оціночної діяльності офіційно така оцінка, як оцінка потенціалу, не виконується, є просто оцінка вартості об'єктів, але окремі елементи такого підходу реалізуються за експертною оцінкою (наприклад, оцінка результатів майбутньої діяльності об'єкту згідно принципу найкращого використання).

Схожі статті




Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б. Є. - Чим відрізняється зовнішня та внутрішня оцінка підприємства?

Предыдущая | Следующая