Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 4.2. Принцип незастосування сили або погрози силою
Безсумнівно, принцип незастосування сили або погрози силою займає центральне місце серед принципів міжнародного права. Історія показує жахливі наслідки, спричинені війнами, коли право на війну ("jus ad bellum") вважалося суверенним правом держави. Саме тому сучасна система міжнародних відносин немислима без дотримання вимог цього принципу.
Принцип незастосування сили або погрози силою як універсальна норма сформульований у п. 4 ст. 2 Статуту ООН. Нормативний зміст цього принципу, окрім Статуту ООН, розкрито в Декларації про принципи міжнародного права 1970 p., Резолюції Генеральної Асамблеї ООН М 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 р. "Визначення агресії"; у Заключному акті НБСЄ 1975 р. та в багатьох інших документах.
Відповідно до принципу незастосування сили або погрози силою, кожна держава зобов'язана утримуватися у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і іншим чином, несумісним з цілями ООН. Мова йде, перш за все, про недопустимість застосування сили чи погрози її." застосування з метою вирішення міжнародних спорів. Причому заборонене як пряме застосування сили (наприклад, вторгнення збройних сил однієї держави на територію іншої держави чи воєнна окупація), так і непряме застосування сили (наприклад, надання допомоги одній зі сторін у громадянській війні або в організації терористичних актів в іншій державі).
Статут ООН та Декларація про принципи міжнародного права не вказує, що потрібно розуміти під силою, однак, виходячи зі змісту інших норм Статуту ООН та згаданої Декларації, можна дійти висновку, що цей принцип спрямований на незастосування передусім збройних сил проти іншої держави, проте не обмежується тільки ними. Зауважимо, що за цим принципом заборонене застосування як самої сили, так і погроза її застосування. Остання може проявлятися, наприклад, у формі ультиматуму про те, що у разі невиконання відповідних вимог до держави будуть застосовані силові засоби.
Застосування збройних сил проти іншої держав розглядається як агресія. Визначення агресії подане в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 p., з якої випливає, що агресією є застосування збройної сили держави проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави. Застосування збройної сили державою першою всупереч положень Статуту ООН є "prima facie" доказом акту агресії, проте Рада Безпеки ООН може згідно зі Статутом ООН не визнавати відповідні дії як акт агресії з огляду на інші обставини, зокрема на той факт, що такі дії або їхні наслідки не мають достатньо серйозного характеру. До актів агресії зазначена Резолюція відносить такі дії: вторгнення чи напад збройних сил держави на територію іншої держави; будь-яку воєнну окупацію, якщо вона була результатом вторгнення або нападу; застосування будь-якої зброї однією державою проти території іншої держави, навіть якщо воно не супроводжувалося вторгненням збройних сил; напад збройних сил однієї держави на збройні сили іншої; застосування збройних сил однієї держави, які розміщені за угодою зі стороною перебування на її території, в порушення умов такої угоди або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дії держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась останньою для вчинення акту агресії проти третьої держави; засилання державою збройних банд, груп, іррегулярних сил чи найманців з метою застосування збройної сили проти іншої держави.
Статут ООН передбачає можливість застосування сили тільки у двох випадках. По-перше, за рішенням Ради Безпеки ООН у випадку загрози миру, будь-якого порушення миру чи акту агресії. По-друге (ст. 39, 42 Статуту ООН), у порядку здійснення права на самооборону у випадку збройного нападу, доки Рада Безпеки не вживе необхідних заходів для підтримання міжнародного миру і безпеки (ст. 51 Статуту ООН). Крім того, цей принцип не поширюється у випадку застосування сили у внутрішньодержавних відносинах (наприклад, для придушення повстання).
Схожі статті
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 4.3. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
Принцип незастосування сили або погрози силою тісно пов'язаний із принципом мирного вирішення міжнародних спорів. Принцип мирного вирішення міжнародних...
-
4.1. Поняття, ознаки та суть основних принципів міжнародного права В ієрархічній структурі міжнародного права ключове місце займають його основні...
-
Право є одним із тих елементів, які покликані поєднувати всіх членів суспільства та створити єдину систему загальних цінностей та норм. Воно одночасно...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 1.1. Поняття міжнародного права
Кожен читач, який вивчає міжнародне публічне право в системі обов'язкових навчальних дисциплін, передбачених для підготовки кваліфікованих фахівців...
-
Кожен читач, який вивчає міжнародне публічне право в системі обов'язкових навчальних дисциплін, передбачених для підготовки кваліфікованих фахівців...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - ВСТУП
Кожен читач, який вивчає міжнародне публічне право в системі обов'язкових навчальних дисциплін, передбачених для підготовки кваліфікованих фахівців...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 1. Відмінність за суб'єктами правовідносин
Міжнародне публічне право виступає одним з регуляторів міжнародних відносин. Для більш повного розуміння його суті, природи, значення, ролі та...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 3. Особливості нормотворення
Міжнародне публічне право виступає одним з регуляторів міжнародних відносин. Для більш повного розуміння його суті, природи, значення, ролі та...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Розділ 4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
4.1. Поняття, ознаки та суть основних принципів міжнародного права В ієрархічній структурі міжнародного права ключове місце займають його основні...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2.3. Класичне міжнародне право
За характером і сутністю під класичним міжнародним правом розуміють здебільшого європейське право, яке в практичному плані сформувалось на основі...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 1.5. Співвідношення міжнародного і національного права
Нині наукою вироблено дві основні теорії щодо співвідношення міжнародного і національного права: моністична та дуалістична. Моністична теорія стверджує,...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2. Відмінність за об'єктами правовідносин
Міжнародне публічне право виступає одним з регуляторів міжнародних відносин. Для більш повного розуміння його суті, природи, значення, ролі та...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 4. Особливості реалізації (виконання) нори права
Міжнародне публічне право виступає одним з регуляторів міжнародних відносин. Для більш повного розуміння його суті, природи, значення, ролі та...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 1.2. Особливості міжнародного права
Міжнародне публічне право виступає одним з регуляторів міжнародних відносин. Для більш повного розуміння його суті, природи, значення, ролі та...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2.2.1. Стародавнє міжнародне право
2.2.1. Стародавнє міжнародне право Аналіз практики формування міжнародного права як регулятора міжнародних відносин показує, що цей процес започатковують...
-
Сучасне міжнародне право характеризується певними особливостями. Його початок прийнято датувати серединою XX ст. У цей період відбувається поступове...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2.4. Сучасне міжнародне право
Сучасне міжнародне право характеризується певними особливостями. Його початок прийнято датувати серединою XX ст. У цей період відбувається поступове...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 3.4. Імплементація норм міжнародного права
Оскільки право впливає на суспільні відносини передусім через процес правового регулювання, через динамічний процес здійснення своїх норм, забезпечення...
-
3.1. Поняття, особливості та структура норм міжнародного права Як відомо, регулювання міжнародно-правових відносин здійснюють за допомогою норм...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - Розділ 3. НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
3.1. Поняття, особливості та структура норм міжнародного права Як відомо, регулювання міжнародно-правових відносин здійснюють за допомогою норм...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2.5.1. Міжнародно-правова діяльність Київської Русі
Сучасне міжнародне право характеризується певними особливостями. Його початок прийнято датувати серединою XX ст. У цей період відбувається поступове...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2.2. Докласичне міжнародне право
2.2.1. Стародавнє міжнародне право Аналіз практики формування міжнародного права як регулятора міжнародних відносин показує, що цей процес започатковують...
-
2.1. Історичні аспекти в дослідженні міжнародного права Аналіз доктрини і практики розвитку міжнародного права показує, що нині в його науці склалися три...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2.5.3. Наука міжнародного права в Україні
Питання тяглості міжнародно-правової діяльності, як і міжнародно-правових стандартів за напрямом Київська Русь - Галицько-Волинське князівство, нині є...
-
Питання тяглості міжнародно-правової діяльності, як і міжнародно-правових стандартів за напрямом Київська Русь - Галицько-Волинське князівство, нині є...
-
Розкрити всі характерні ознаки і риси будь-якого явища правової дійсності можна через його класифікацію. Міжнародно-правові норми класифікують за різними...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 3.2. Види норм міжнародного права
Розкрити всі характерні ознаки і риси будь-якого явища правової дійсності можна через його класифікацію. Міжнародно-правові норми класифікують за різними...
-
2.1. Історичні аспекти в дослідженні міжнародного права Аналіз доктрини і практики розвитку міжнародного права показує, що нині в його науці склалися три...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 2.2.2. Середньовічне міжнародне право
Історії міжнародного права, як і історії розвитку міжнародно-правової думки, властивий континуїтет і наступність. Але в окремі періоди, коли міжнародні...
-
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 1.3. Функції міжнародного права
У теорії права під функціями варто розуміти вплив окремих норм чи групи правових норм, цілісних правових актів, окремих галузей права, а також правових...
Міжнародне публічне право - Репецький В. М. - 4.2. Принцип незастосування сили або погрози силою