Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - ВИСНОВКИ
Упродовж XX ст. відбувався активний процес формування та розвитку політичних доктрин, зумовлений дією багатьох чинників. Передусім на розвиток широкої палітри політичних доктрин вплинув процес становлення та вдосконалення представницької демократії.
З одного боку, демократичні механізми та процедури створювали універсальну матрицю/алгоритм "приходу до влади" соціальних груп, особистостей, оскільки реалізація групових інтересів, цінностей найповніше реалізувалася з допомогою інститутів представницької демократії. Щоби потрапити до парламенту з наступним можливим входженням у структури уряду або щоби визначально впливати на позицію виконавчої влади зі становища опозиції й у такий спосіб ефективно втілювати групові інтереси, треба було мати достатній рівень електоральної підтримки. Політичні доктрини завдяки сукупності притаманних їм функцій досконало надавались до концептуального обгрунтування підстав підтримки політичних акторів, а також їхніх прагнень до влади. Цим був зумовлений суспільний запит на доктринальні конструкції, їхню трансформацію відповідно до зміни системи суспільних викликів та очікувань.
З іншого боку, відкрите обговорення всього спектра проблем формулювало запит на їх артикуляцію, сприяло конституюванню нових суспільних груп, які приймали нові виклики як "власні" й так само зверталися до доктрин, котрі швидко набували політичного характеру. Прикладом цього є екологічні, неофеміністичні доктрини.
Отже, ми можемо констатувати, іцо становлення та розвиток політичних доктрин тісно пов'язані з політичною практикою через демократичні механізми. На еволюцію політичних доктрин, незалежно від внутрішньополітичних процесів і явищ, активно впливали події, які відбувалися в політичному житті у світі, тобто були зовнішніми подразниками. Жовтнева соціалістична революція, економічна криза кінця 20-х - початку 30-х років минулого століття, події Другої світової війни тощо вимагали від політичних акторів вироблення оцінок, визначення власного позиціонування відповідно до прийнятої системи цінностей, що потужно впливало на концептуальну складову доктрин. Оскільки більшість доктринальних положень та конструкцій була зорієнтована на практику, їх верифікувала, то це зумовлювало постійне оновлення змісту самих доктрин, їхній розвиток.
Кінець минулого століття і початок нового засвідчили, що приклад концептуальної дифузії, який виявився в 50-х роках стосовно кейнсіанства у лібералізмі, консерватизмі та соціал-демократії, був непоодиноким. Новими прикладами стали дихотомна присутність лібертаризму в лібералізмі та консерватизмі, фактичний перехід частини соціал-демократії на засади класичного лібералізму. Внаслідок цього нині політичні доктрини лібералізму, консерватизму та соціал-демократії мають значну площину спільних оцінок, трактувань, що відповідно виявляється у практиці політичного життя розвинутих демократичних країн, у посиленні центристського ядра. Водночас ми є постійними свідками концептуального взаємопроникнення, як у випадку ліберального, соціалістичного фемінізму, різноманітних екоізмів тощо. Цей процес, на нашу думку, і надалі продовжуватиметься.
Варто зазначити, що багато політичних доктрин XX ст., які були надзвичайно актуальними і потужними на певному етапі історичного розвитку, з часом сходять з політичної арени. Найбільш яскравим прикладом слугує доктрина комунізму, яка протягом майже всього століття була однією з домінуючих. Однак нездатність реагувати на нові суспільні виклики, відповідно догматизація і схематизація, завжди ведуть до деградації та занепаду, а в кінцевому підсумку - до переходу в категорію минулих історичних фактів.
Початок XXI ст. засвідчує, що універсальні доктрини - лібералізм, консерватизм, комунізм також поступово втрачають свою вагомість. Перехід суспільства від поділу на великі/мега групи (передусім - класи), що було властиве для першої половини та середини XX ст., до високого рівня фракціоналізації/секторалізації наприкінці минулого століття, призвів до появи та розвитку своєрідних "секторальних" доктрин - екологізм, пацифізм, неофемінізм тощо. Вони не можуть знаходитися в одному ряду із традиційними, універсальними доктринами, які давали відповіді на всі, або майже на всі, запитання суспільного життя. Нові доктрини стосуються окремих питань, що мають високий рівень суспільної актуальності. Відповідно їхнім "споживачем" є певна суспільна група або групи.
Одночасно з цим простежується чітка тенденція зростання індивідуального визначення/прийняття певної доктрини/ідеології окремим громадянином. Це зумовлене підвищенням рівня освіти більшості населення та зміною характеру праці, коли від домінації багатотисячних колективів на великих підприємствах відбувається перехід до невеликих груп працівників та зростання частки індивідуальних працівників.
Системи політичних доктрин не можуть цілком зникнути з політичної сцени. Показовим у цьому плані є анархізм, який був потужною доктриною у другій половині XIX - першій половині XX ст. Засади, які були ним сформульовані, - абсолютна цінність свободи, коли ніхто не може бути примушений щось робити без своєї попередньої згоди, відповідно заперечення необхідності існування інституалізованої влади і проповідування мютюелізму, спільнот, заснованих на добровільному співжитті, періодично актуалізувалися в окремих суспільних рухах протягом минулого століття. Новітнє їхнє відродження простежується в русі антиглобалістів. Пульсуючий характер також властивий доктринам пацифізму, потреба в яких традиційно актуалізується в умовах зростання міжнародної напруги, ведення військових операцій. Тому, на нашу думку, політичні доктрини, які були властиві XX ст., ще тривалий час будуть модифікуватись, трансформуватись і знаходити своїх прихильників/носіїв. Це стосується і доктрини комунізму. Тобто, політичне життя в новому столітті й надалі буде пов'язане з політичними доктринами, і ми станемо свідками подальшого функціонування низки утворень, які були відформатовані у минулому столітті й зазнали модифікації, та появи нових політичних вчень, детермінованих сучасними системами викликів.
Схожі статті
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - ВСТУП
У другій половині XIX ст. одночасно з розвитком політичної науки почала формуватися самостійна політикознавча дисципліна - історія політичних вчень....
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 1.1. Класифікація політичних доктрин
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 5. КОНФЕСІЙНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ
5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви 5.2. Теологія визволення 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму Протягом значного періоду,...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.3. Консерватизм другої половини XX ст
Закінчення Другої світової війни ознаменувало крах не лише націонал-соціалістичної та фашистської систем, гостру критику реального соціалізму як...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 11. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЕКОЛОГІЗМУ
11.1. Розвиток доктрин екологізму науковцями, експертами 11.2. Міжнародні екологічні конференції 11.3. Партії зелених і екологічні громадські організації...
-
8.1. Розвиток політичної доктрини соціал-демократи у першій половині XX ст. 8.2. Розвиток демократичного соціалізму після Другої світової війни 8.3....
-
5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви 5.2. Теологія визволення 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму Протягом значного періоду,...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 3. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА КОНСЕРВАТИЗМУ
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 7.2. Етап сталінізму
Сталінізм за багатьма параметрами суттєво відрізнявся від ленінізму. Він став домінуючим напрямом у діяльності Комуністичної партії Радянського Союзу...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.2. Консерватизм першої половини XX ст
Для більшості європейських країн, у яких діяли політичні сили консервативного спрямування, характерна своєрідна інерція тенденцій і положень, що на...
-
Часто ми є свідками поєднання в одній особі науковця, експерта та активіста екологічного руху. Серед постатей, які суттєво вплинули на розвиток...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.2. Соціальний лібералізм
Боротьба робітничого руху за поліпшення свого економічного та соціального становища, активне поширення концептуальних положень марксизму в другій...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 9. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ПОПУЛІЗМУ
9.1. Загальна характеристика доктрини популізму та етапи її розвитку 9.2. Аграрний популізм 9.3. Економічний популізм у країнах Латинської Америки 9.4....
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 8.4. Розвиток неомарксизму в XX ст
Теоретична спадщина К. Маркса та Ф. Енгельса була надзвичайно масштабною і стосувалась широкого кола суспільних проблем. Тому поряд з ленінізмом і...
-
Крах "реального соціалізму" в другій половині 80-х - на початку 90-х років у країнах колишнього соціалістичного табору та в СРСР збігся із занепадом (і...
-
Після закінчення Другої світової війни політична сцена більшості європейських країн зазнала суттєвих змін. Політичні партії правого спрямування, які...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 2. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЛІБЕРАЛІЗМУ
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Внаслідок "палацового перевороту" в 1964 р. Першим секретарем ЦК КПРС (з 1966 р. - Генеральним) став Леонід Ілліч Брежнєв (1906-1982). Уже в 1966 р. з...
-
Реферат Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова (1894-1971) "Про культ особи та його наслідки", який він зачитав делегатам XX з'їзду КПРС, став початком...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х роках XX ст
Падіння комуністичних режимів у країнах Південної та Східної Європи, в СРСР у 1989-1991 pp. поклало край довготривалій конфронтації на теоретичному та...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 7. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ КОМУНІЗМУ
7.1. Ленінський етап розвитку комунізму 7.2. Етап сталінізму 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії 7.4. Стагнація ортодоксального...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 6.2. Політична доктрина італійського фашизму
Головними ідеологами італійського фашизму були Б. Муссоліні та Дж. Джентіле. Автором концепції фашизму традиційно вважають Беніто Муссоліні (1883-1945),...
-
Зазначимо, що фашизм не виник на порожньому місці й цілком несподівано. Його поява у міжвоєнний період була цілком логічною, оскільки він продовжив і...
-
6.1. Загальні та особливі характеристики фашизму і націонал-соціалізму 6.2. Політична доктрина італійського фашизму 6.3. Політична доктрина...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Запитання для самоконтролю
Виникнення партій зелених багато дослідників пов'язують із розгортанням нових рухів протягом 60-70-х років минулого століття. Першу партію зелених було...
-
Виникнення партій зелених багато дослідників пов'язують із розгортанням нових рухів протягом 60-70-х років минулого століття. Першу партію зелених було...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму
Термін "іслам" у перекладі з арабської означає "віддати себе, підкоритися". В контексті ісламу як конфесії йдеться про цілісне, безумовне та необмежене...
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - ВИСНОВКИ