Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії
Реферат Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова (1894-1971) "Про культ особи та його наслідки", який він зачитав делегатам XX з'їзду КПРС, став початком третього етапу в розвитку комуністичних доктрин. У ньому було подано розгорнуту критику репресій за часів правління Й. Сталіна. Хрущов не брав під сумнів засади організації соціалістичного суспільства, практику/досвід його побудови, він виступив лише проти деяких негативних аспектів. Головним винуватцем репресій визнали Сталіна та культ його особи, який був сформований, на думку М. Хрущова, самим вождем. Подальша критика культу особи та наступні дії з десталінізації були викладені в Постанові ЦК КПРС "Про подолання культу особи та його наслідків", яку прийняли у 1956 р. на підставі резолюції XX з'їзду КПРС. Доповідь і рішення з'їзду сприяли реабілітації незаконно репресованих (значної частини - посмертно) та поверненню їх з ув'язнення. Були також реабілітовані народи, засуджені за часів Сталіна, зокрема чеченці. Ці дії поклали вочаток "відлизі", яка стала своєрідним процесом лібералізації тоталітарного радянського суспільства, що знайшло відображення в літературі та мистецтві.
У своїй діяльності Хрущов звернувся до питання визначення сутності комунізму та окреслення часових меж його встановлення. В доповіді та Програмі КПРС, яку прийняли на XXII з'їзді партії у 1961 p., було констатовано, що в СРСР соціалізм переміг "повністю і остаточно", внаслідок чого була створена "всенародна держава", і відповідно розпочався період побудови комунізму. В Програмі партії було не лише зазначено характеристику ознак комунізму як вищої фази формації, а й наголошено, що через двадцять років радянські люди будуть жити при комунізмі. Згідно з Хрущовим побудова всенародної держави і перехід до будівництва комунізму зумовлювали послаблення примусового контролю з боку держави, сприяли суттєвому розширенню участі громадян в управлінні державою, а також вимагали передачі освітніх та культурних функцій добровільним громадським організаціям. Прогнозувалася можливість обмеження ролі держави лише функціями оборони від зовнішнього нападу. В цьому контексті активно пропагувалися товариські суди, добровільні дружини тощо. Однак практика не підтвердила прогнозів; еволюційний розвиток соціалізму не призводив до формування властивостей комуністичного суспільства і послаблення ролі держави.
В економічній сфері Хрущов намагався здійснити реформи (реформи О. Косигіна), спрямовані на вдосконалення системи планового господарства. Під його керівництвом було проведено низку заходів, пов'язаних з поліпшенням життя громадян: зростання заробітної плати та пенсій, відновлення безкоштовної освіти, масове спорудження багатоквартирних будинків для вирішення проблеми житла (ці будинки назвали "хрущовки"). Однак більшість його дій/ вимог були відірваними від реалій життя, внаслідок чого підпадали під визначення - волюнтаризм. Відмовившись від практики фізичного знищення опонентів соціалізму, Хрущов дотримувався жорсткої позиції до будь-яких виступів проти соціалізму. Зокрема, у 1956 р. силою було придушено антикомуністичні виступи в Угорщині та Польщі, у 1962 р. уже в СРСР була розстріляна мирна демонстрація робітників у Новочеркаську. Амбігуаторний характер мала і зовнішня політика за часів правління Хрущова. З одного боку, він сприяв зняттю напруги, протистояння між СРСР і США, з іншого - було закладено і розпочато будову "Берлінського муру"; на Кубі розміщені ядерні ракети, що призвело до Карибської кризи, коли світ опинився на межі ядерної війни.
Схожі статті
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 7.2. Етап сталінізму
Сталінізм за багатьма параметрами суттєво відрізнявся від ленінізму. Він став домінуючим напрямом у діяльності Комуністичної партії Радянського Союзу...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 7. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ КОМУНІЗМУ
7.1. Ленінський етап розвитку комунізму 7.2. Етап сталінізму 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії 7.4. Стагнація ортодоксального...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 7.1. Ленінський етап розвитку комунізму
Головні представники цього етапу - В. Ленін і Л. Троцький у Росії та К. Лібкнехт і Р. Люксембург у Німеччині. Ленін (Ульянов ) Володимир Ілліч...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.3. Консерватизм другої половини XX ст
Закінчення Другої світової війни ознаменувало крах не лише націонал-соціалістичної та фашистської систем, гостру критику реального соціалізму як...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 5. КОНФЕСІЙНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ
5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви 5.2. Теологія визволення 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму Протягом значного періоду,...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.2. Консерватизм першої половини XX ст
Для більшості європейських країн, у яких діяли політичні сили консервативного спрямування, характерна своєрідна інерція тенденцій і положень, що на...
-
Зазначимо, що фашизм не виник на порожньому місці й цілком несподівано. Його поява у міжвоєнний період була цілком логічною, оскільки він продовжив і...
-
5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви 5.2. Теологія визволення 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму Протягом значного періоду,...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.3. Неолібералізм
Концептуальне оформлення положень неолібералізму розпочалося ще до Другої світової війни. Фактологічно його пов'язують з "Колоквіумом Ліпмана", який...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму
Термін "іслам" у перекладі з арабської означає "віддати себе, підкоритися". В контексті ісламу як конфесії йдеться про цілісне, безумовне та необмежене...
-
Серед багатьох теоретиків націонал-соціалізму найбільший вплив на саму концепцію та рух мали, без сумніву, А. Гітлер та А. Розенберг. Адольф Гітлер...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.5. Антиколоніальний націоналізм
Боротьба всіх без винятку народів колоніально залежних країн за своє визволення набувала рис націоналізму, що поєднував у собі одночасно боротьбу за...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.2. Соціальний лібералізм
Боротьба робітничого руху за поліпшення свого економічного та соціального становища, активне поширення концептуальних положень марксизму в другій...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 5.2. Теологія визволення
У 60-70-х роках XX ст. у багатьох країнах Латинської Америки серед священиків Римо-католицької церкви набув поширення рух, який отримав назву "теологія...
-
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 6.2. Політична доктрина італійського фашизму
Головними ідеологами італійського фашизму були Б. Муссоліні та Дж. Джентіле. Автором концепції фашизму традиційно вважають Беніто Муссоліні (1883-1945),...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.4. Афроамериканський націоналізм
Незважаючи на те, що Сполучені Штати Америки стали взірцем політичної нації в теорії та на практиці, це не відкидає того факту, що в них відбуваються...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.3. Політична доктрина сіонізму
Націоналізм єврейського народу найповніше виявляється в сіонізмі, який є підставою діяльності міжнародного сіоністського руху та політики Держави...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 3. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА КОНСЕРВАТИЗМУ
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
Націоналізм як рух та ідеологія набув значного поширення протягом XIX ст. Процес формування та подальшого розвитку націоналізмів характеризувався...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів
4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів 4.2. Плюралізм націоналізмів у першій половині XX ст. 4.3. Політична доктрина сіонізму 4.4. Афроамериканський...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 4. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ НАЦІОНАЛІЗМУ
4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів 4.2. Плюралізм націоналізмів у першій половині XX ст. 4.3. Політична доктрина сіонізму 4.4. Афроамериканський...
-
Розгляд конкретних політичних доктрин передбачає певний рівень абстрагування від дії низки чинників. У їхній сукупності помітна роль належить...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 1.1. Класифікація політичних доктрин
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.6. Націоналізми етнічних груп
Велика кількість етнічних груп у світі є носіями/представниками різноманітних за рівнем інституціоналізації націоналізмів. Ці групи досить часто...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 2. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЛІБЕРАЛІЗМУ
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х роках XX ст
Падіння комуністичних режимів у країнах Південної та Східної Європи, в СРСР у 1989-1991 pp. поклало край довготривалій конфронтації на теоретичному та...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - ВСТУП
У другій половині XIX ст. одночасно з розвитком політичної науки почала формуватися самостійна політикознавча дисципліна - історія політичних вчень....
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії