Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.2. Консерватизм першої половини XX ст
Для більшості європейських країн, у яких діяли політичні сили консервативного спрямування, характерна своєрідна інерція тенденцій і положень, що на концептуальному рівні були властиві аристократичному консерватизму другої половини XIX ст. Загальною ознакою значної частини цих політичних сил було тяжіння до сильної влади держави, суттєвого обмеження демократії на користь правлячої верхівки, заради встановлення та підтримки порядку і гарантування суспільної безпеки. Це дало підстави дослідникам говорити про авторитарний характер консерватизму цього етапу.
Теоретичні конструкції авторитарного формату в найбільш повній і завершеній формі були напрацьовані у Німеччині. Цьому сприяла поразка кайзерівської Німеччини у Першій світовій війні й спроби на теоретичному, політичному рівні усвідомити причини цієї поразки та віднайти шляхи подальшого розвитку. В середовищі німецьких консерваторів того періоду існували два напрями: "старі консерватори" та прихильники "оновлювального" консерватизму. Представники першого напряму отримали назву "вільгельменісти". Вони вважали, що треба повернутися до політичного ладу, який існував до і під час війни, за правління останнього кайзера Вільгельма II. Втрачений політичний лад був становою системою на чолі з монархом, яка не визнавала демократичних інститутів та характеризувалася зневагою верхівки, переважно аристократії, до низів.
Представники "оновлювального" консерватизму критично ставились до періоду імперської Німеччини, критикували владу за толерування лібералізму, нездатність дати гостру відсіч марксистам/ соціалістам. Одним з лідерів цього напряму був Освальд Шпенглер (1880-1936), який у своїй праці "Присмерк Європи" (т. 1 - 1918, т. 2 - 1922) застосував до суспільства біологічне поняття "живого організму," виступив апологетом авторитаризму, характеризував людину як егоїстичну та агресивну істоту з відчутним елементом расизму. До народів-панів він відносив німців, які були покликані вирішити всі світові питання. Його поглядам притаманне неприйняття раціоналізму.
Спільною для всіх представників "оновлювального" консерватизму була концепція "консервативної революції," або "третього шляху," яка спрямовувала свою критику на засади та інститути демократичного суспільства, передусім парламентаризм та космополітизм. Концепція обгрунтовувала "особливий шлях" і національне відродження. Одним із завдань було формування нової колективності на противагу партійній роздрібненості громадян, їхньому політичному протистоянню. Об'єднуючим елементом мала стати єдина батьківщина, спільна нація. Формування нової колективності мало би відбуватися за допомогою історичної наступності та станової конструкції. Необхідний елемент цієї конструкції - національний лідер, який мав би відповідати персонально перед нацією і спрямовувати діяльність усіх громадян до національної величі.
Представником цього напряму був Артур Мьоллер ван ден Брук (1876-1925), один із засновників у Берліні "Червневого клубу" та його ідеологічний керівник упродовж 1915-1925 pp. Його головна праця - "Третій Рейх" (1923). Згідно з автором, консерватизм є основним принципом організації суспільства і природи, позаяк світом керують незмінні принципи, що покликані забезпечувати його рівновагу. Відповідно до органічної парадигми Мьоллер ван ден Брук на чолі ставив націю як найважливішу форму людської егзістенції; друге місце у його структурі посідала родина. Суспільство мало дотримуватись станової ієрархії. Влада гарантуватиме порядок і безпеку для населення. Отже, "консервативна революція" була покликана ліквідувати результати, матеріалізовані в інститутах і порядках Веймарської республіки. Передовсім це стосувалося засад лібералізму, що були привнесені й отримали розвиток у Німеччині. У цьому контексті Мьоллер ван ден Брук відкидав парламентську систему, багатопартійність, політичний плюралізм, натомість був прихильником однопартійності. Він обстоював ідею універсальної партії, яка б змогла подолати розбіжності між "лівими" та "правими", була національною і реалізовувала завдання "консервативної революції." Він також дотримувався теорії домінації нордійської раси, закликав повернутися до примітивних, класичних часів.
Варто зазначити, що ідеї "консервативної революції," або "третього шляху", були властиві італійському фашизму на ранньому етапі його функціонування, а також Рене Генону та Юліусу Еволі, які належать до представників інтегрального традиціоналізму. Вважають, що засади цього напряму заклав Рене Жан Марія Йожеф Генон (1886-1951), французький мислитель, письменник, який згодом прийняв іслам і переїхав на постійне проживання до Єгипту. У своїх працях, після завершення Першої світової війни, він активно критикував західну цивілізацію за втрату духовності, звертаючись до ісламу, який, на його думку, ще зберіг духовні цінності.
Інтегральний традиціоналізм критично ставився до демократії, лібералізму та модернізму. Його мета - повернутися до "ідеального" суспільства, яке було в Європі до Великої французької революції. Перехід можна було здійснити шляхом чергової, вже консервативної революції. Важливе значення надавалось релігії, однак, на відміну від більшості напрямів консерватизму, прихильники інтегрального традиціоналізму намагалися поєднати положення католицизму з елементами окультизму, ісламу, індуїзму та засадами масонства.
Юліус Евола (1898-1974) - барон, італійський філософ, поет. У 1934 р. вийшла в світ його праця "Повстання проти сучасного світу", де викладені основні положення інтегрального традиціоналізму. Автор був незадоволений сучасним йому світом, у якому панували демократичні цінності та засади гуманізму, і протиставляв йому світ традиції, який засновувався на ієрархії, честі, вірності, служінні, визнанні значення війни. Консервативна революція, згідно з ним, мала духовний вимір і грунтувалася на традиційних цінностях. Одночасно рухом в її напрямі він вважав об'єднання Австрії, Італії та Німеччини як повернення до римсько-німецького світу традиційних цінностей і класичної культури.
Схожі статті
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.2. Соціальний лібералізм
Боротьба робітничого руху за поліпшення свого економічного та соціального становища, активне поширення концептуальних положень марксизму в другій...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 3. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА КОНСЕРВАТИЗМУ
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.3. Неолібералізм
Концептуальне оформлення положень неолібералізму розпочалося ще до Другої світової війни. Фактологічно його пов'язують з "Колоквіумом Ліпмана", який...
-
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 2. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЛІБЕРАЛІЗМУ
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Розгляд конкретних політичних доктрин передбачає певний рівень абстрагування від дії низки чинників. У їхній сукупності помітна роль належить...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х роках XX ст
Падіння комуністичних режимів у країнах Південної та Східної Європи, в СРСР у 1989-1991 pp. поклало край довготривалій конфронтації на теоретичному та...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 1.1. Класифікація політичних доктрин
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - ВСТУП
У другій половині XIX ст. одночасно з розвитком політичної науки почала формуватися самостійна політикознавча дисципліна - історія політичних вчень....
-
Захоплюючи українські землі й посилюючи кріпосницький гніт, поляки намагалися також змусити український народ зректися рідної мови, культури та церкви,...
-
Лекція 5 1. СУТНІСТЬ ГУМАНІЗМУ ТА УМОВИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ Формування і розвиток філософської думки в Україні стояли не осторонь світової...
-
Історія України - Лазарович М. В. - 4.4. Культура України середини XIV - першої половини XVII ст
У XIV-XVI ст. українські магнати поступово ополячилися. Селянство, потрапивши у кріпацьку неволю, було неспроможне захистити національну культуру. Єдиним...
-
Існує низка питань, на які немає однозначних відповідей, що задовольнили б усіх. До них належать і такі: як виник Всесвіт? як виникла людина? як виникла...
-
Історія держави та права України - Трофанчук Г. І. - 4.2. Органи влади та управління
Князь у Давньоруській державі Як ранньофеодальна держава Київська Русь була не певною чітко окресленою територією, а сукупністю персональних княжінь....
-
Смерть Ярослава Мудрого 1054 р., незважаючи на укладений ним заповіт, стала відправною точкою децентралізаційних процесів у Київській Русі. Зовні все...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 3.5. Державно-правова думка Арабського Сходу
Країни Арабського Сходу унікальні з погляду еволюції політико-правової думки, конституційного права, внутріполітичного розвитку. В них були сформовані...
-
Історія вчень про державу і право належить до соціально-гуманітарних наук, які послуговуються широким спектром методів вивчення, що у сукупності формують...
-
Історія економічних вчень - Тарасевич В. М. - 2.2. Економічні погляди епохи середньовіччя
В епоху середньовіччя відбуваються суттєві зміни в економічному та ідеологічному устрої суспільства. Більш складна техніка і нові прийоми виробництва...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Мусульманська концепція держави
Країни Арабського Сходу унікальні з погляду еволюції політико-правової думки, конституційного права, внутріполітичного розвитку. В них були сформовані...
-
Проблеми розвитку європейської педагогічної думки та практики кін. XVIII - першої пол. XIX ст. Французька буржуазна революція 1789-1794 рр. зруйнувала...
-
Історія України - Кормич Л. І. - ФЕОДАЛЬНИЙ СПОСІБ ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА
Феодальна держава - це концентрація реальної влади в руках короля, князя. Сеньйор був не просто великим земельним власником, а, перш за все, "кінним,...
-
Період розквіту Київської Русі припадає на час князювання Володимира Святославовича і Ярослава Мудрого. Процес державотворення був законодавчо...
-
Історія України - Лазарович М. В. - Володимир Великий
Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший син Ярополк (972-980). Та вже невдовзі між ним і його братами Олегом і Володимиром...
-
Ім'я Лопе де Веги - "дива природи", як називали великого драматурга його сучасники, - по праву очолює блискучу плеяду діячів іспанського національного...
-
Всесвітня історія. Історія цивілізацій - Орлова Т. В. - Тема 3. Цивілізація стародавнього Єгипту
Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії аналогічні процеси відбувалися в...
-
У період XVIII ст. - 1870 р. відбувався розклад традиційних економічних, соціальних та релігійно-культурних інститутів. Народи Європи та Північної...
-
У період XVIII ст. - 1870 р. відбувався розклад традиційних економічних, соціальних та релігійно-культурних інститутів. Народи Європи та Північної...
-
Першими в Європі на шлях визвольно-революційної боротьби стали Нідерланди. Тут незадоволення іспанським пануванням назріло у 60-х роках XVI ст. Проти...
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.2. Консерватизм першої половини XX ст