Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 8. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ ТА НЕОМАРКСИЗМ
8.1. Розвиток політичної доктрини соціал-демократи у першій половині XX ст.
8.2. Розвиток демократичного соціалізму після Другої світової війни
8.3. Розвиток доктрини соціал-демократії наприкінці 80-х - на початку 90-х років XX ст.
8.4. Розвиток неомарксизму в XX ст.
Термін "соціалізм" походить від латинських слів: sociare - "з'єднання, об'єднання людей" та socialis - "суспільний, пов'язаний з суспільством". Перше використання терміна переважно адресують представникові утопічного соціалізму з Великої Британії Роберту Оуену (1771-1858), який у 1827 р. вжив його на сторінках часопису "Кооперативний журнал та місячний вісник", та послідовнику французького представника утопічного соціалізму Анрі де Сен Сімона (1760-1825) філософу П'єру Лероуксу (1797-1871), який оперував цим терміном у 1834 р. у статті "Індивідуалізм і соціалізм". Загальне поширення термін отримав у зв'язку з творчим доробком К. Маркса (1818-1883) та Ф. Енгельса (1820-1895).
Виникнення терміна "соціал-демократія" пов'язано з діяльністю II Інтернаціоналу, який був створений у 1889 р. і об'єднував робітничі партії, що дотримувались засад марксизму (проіснував до 1914 p.). Цей термін почали використовувати з другої половини XIX ст. для означення робітничих партій та їхніх прихильників, які у своїй діяльності наголошували на боротьбі за демократизацію суспільного життя і відрізнялися від робітничих партій, які дотримувались революційних методів діяльності.
Багато марксистських робітничих партій європейських країн називали себе соціал-демократичними, зокрема Німецька соціал-демократична партія, яка виникла у 1875 р. Внаслідок поширення виборчого права у другій половині XIX ст. на більшість дорослих чоловіків, серед яких основну частку становили робітники, європейські робітничі партії почали брати активну участь у парламентських виборах, відповідно їхні фракції - у парламентській діяльності. Ці партії у своїй роботі надавали перевагу парламентській діяльності й формулювали вимоги, спрямовані на розширення засад демократії та проведення поступових реформ існуючого капіталістичного ладу. Подальше розмежування двох напрямів у робітничому русі відбулося після Жовтневої революції 1917 р. у Росії, коли прихильники революційних методів діяльності, згідно з досвідом більшовицької Росії, почали використовувати щодо себе назву "комуністи", а прихильники демократичних (реформістських) методів боротьби за соціалізм стали називатися "соціалістами" та "соціал-демократами"*49. Остаточне формування соціал-демократії як самостійної доктрини/ідеології та інституційного політичного руху відбулося після Другої світової війни. Відповідно у розвитку політичної доктрини соціал-демократії ми можемо виділити три головні етапи: перший - до Другої світової війни, другий - з кінця 40-х і до середини 80-х років і третій - з кінця 80-х років минулого століття.
*49: {Політична історія європейських країн у XX ст. засвідчує, що соціалісти і соціал-демократи спільно протистояли комуністам, входили до єдиних міжнародних об'єднань, їм властива концептуальна несуперечливість і близькість програм. Тому ми розглядаємо поняття "соціаліст" і "соціал-демократ" як синоніми.}
Перший етап характеризувався концептуальним розмежуванням соціал-демократії та комунізму як якісно відмінних напрямів у робітничому русі. В першій половині XX ст. відмінності між комунізмом і соціал-демократією стосувалися вже досить широкого спектра проблем, але ми розглянемо найвагоміші.
Ставлення до капіталізму. Комуністи критикували капіталістичне суспільство загалом і обстоювали необхідність його повалення/знищення, хоча не завжди це передбачало вимогу збройної революції. Соціалісти виступали за поступове реформування капіталізму в соціалізм за допомогою конституційних процедур.
Проблема влади. Комуністи у випадку захоплення/приходу до влади прагнули б до монопольного володіння і збереження її за собою. Соціалісти ставились до влади як до призу, який можна отримати лише внаслідок виборів, якщо буде на це воля більшості.
Політична боротьба. Комуністи сприймали політичну боротьбу в форматі гри з нульовим результатом, коли жодні компроміси неможливі, а переможець наперед визначений. Соціалісти розглядали політичну боротьбу в форматі політичної конкуренції, відповідно до теорії ігор, як гру з не нульовим результатом, тобто коли результат наперед не відомий, а залежить від підтримки більшості населення.
Держава. Комуністи виступали з вимогою повної ліквідації буржуазної держави та встановлення держави диктатури пролетаріату, яка мала б керуватися тільки інтересами пролетаріату. Соціалісти дотримувались позиції щодо контролю за державою лише у випадку виграшу виборів і лише протягом того часу, який передбачено законом для виборної влади.
Питання власності. Комуністи трактували приватну власність як продукт крадіжки у трудового населення, відповідно вони виступали за її націоналізацію та усуспільнення без компенсацій. Соціалісти виступали за поступове збільшення частки суспільної власності в різний спосіб, у тім числі й у результаті викупу. Відповідно вони дотримувалися ідеї змішаної власності.
Схожі статті
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 7.2. Етап сталінізму
Сталінізм за багатьма параметрами суттєво відрізнявся від ленінізму. Він став домінуючим напрямом у діяльності Комуністичної партії Радянського Союзу...
-
6.1. Загальні та особливі характеристики фашизму і націонал-соціалізму 6.2. Політична доктрина італійського фашизму 6.3. Політична доктрина...
-
Внаслідок "палацового перевороту" в 1964 р. Першим секретарем ЦК КПРС (з 1966 р. - Генеральним) став Леонід Ілліч Брежнєв (1906-1982). Уже в 1966 р. з...
-
Зазначимо, що фашизм не виник на порожньому місці й цілком несподівано. Його поява у міжвоєнний період була цілком логічною, оскільки він продовжив і...
-
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
Розгляд конкретних політичних доктрин передбачає певний рівень абстрагування від дії низки чинників. У їхній сукупності помітна роль належить...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 1.1. Класифікація політичних доктрин
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви 5.2. Теологія визволення 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму Протягом значного періоду,...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 5. КОНФЕСІЙНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ
5.1. Суспільно-політична доктрина Римо-католицької церкви 5.2. Теологія визволення 5.3. Суспільно-політична доктрина ісламізму Протягом значного періоду,...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.5. Антиколоніальний націоналізм
Боротьба всіх без винятку народів колоніально залежних країн за своє визволення набувала рис націоналізму, що поєднував у собі одночасно боротьбу за...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 7.1. Ленінський етап розвитку комунізму
Головні представники цього етапу - В. Ленін і Л. Троцький у Росії та К. Лібкнехт і Р. Люксембург у Німеччині. Ленін (Ульянов ) Володимир Ілліч...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 7. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ КОМУНІЗМУ
7.1. Ленінський етап розвитку комунізму 7.2. Етап сталінізму 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії 7.4. Стагнація ортодоксального...
-
Серед багатьох теоретиків націонал-соціалізму найбільший вплив на саму концепцію та рух мали, без сумніву, А. Гітлер та А. Розенберг. Адольф Гітлер...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.3. Консерватизм другої половини XX ст
Закінчення Другої світової війни ознаменувало крах не лише націонал-соціалістичної та фашистської систем, гостру критику реального соціалізму як...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - ВСТУП
У другій половині XIX ст. одночасно з розвитком політичної науки почала формуватися самостійна політикознавча дисципліна - історія політичних вчень....
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 5.2. Теологія визволення
У 60-70-х роках XX ст. у багатьох країнах Латинської Америки серед священиків Римо-католицької церкви набув поширення рух, який отримав назву "теологія...
-
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Обрання в 1985 р. на посаду Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Сергійовича Горбачова (нар. 1931) призвело до запровадження в СРСР політики/програми...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.2. Консерватизм першої половини XX ст
Для більшості європейських країн, у яких діяли політичні сили консервативного спрямування, характерна своєрідна інерція тенденцій і положень, що на...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.6. Націоналізми етнічних груп
Велика кількість етнічних груп у світі є носіями/представниками різноманітних за рівнем інституціоналізації націоналізмів. Ці групи досить часто...
-
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
Націоналізм як рух та ідеологія набув значного поширення протягом XIX ст. Процес формування та подальшого розвитку націоналізмів характеризувався...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів
4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів 4.2. Плюралізм націоналізмів у першій половині XX ст. 4.3. Політична доктрина сіонізму 4.4. Афроамериканський...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 6.2. Політична доктрина італійського фашизму
Головними ідеологами італійського фашизму були Б. Муссоліні та Дж. Джентіле. Автором концепції фашизму традиційно вважають Беніто Муссоліні (1883-1945),...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 4. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ НАЦІОНАЛІЗМУ
4.1. Спільні ідеї (положення) націоналізмів 4.2. Плюралізм націоналізмів у першій половині XX ст. 4.3. Політична доктрина сіонізму 4.4. Афроамериканський...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 3. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА КОНСЕРВАТИЗМУ
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 2. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЛІБЕРАЛІЗМУ
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х роках XX ст
Падіння комуністичних режимів у країнах Південної та Східної Європи, в СРСР у 1989-1991 pp. поклало край довготривалій конфронтації на теоретичному та...
-
Реферат Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова (1894-1971) "Про культ особи та його наслідки", який він зачитав делегатам XX з'їзду КПРС, став початком...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 4.4. Афроамериканський націоналізм
Незважаючи на те, що Сполучені Штати Америки стали взірцем політичної нації в теорії та на практиці, це не відкидає того факту, що в них відбуваються...
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 8. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ ТА НЕОМАРКСИЗМ