Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку
3.2. Консерватизм першої половини XX ст.
3.3. Консерватизм другої половини XX ст.
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку
Поняття "консерватизм" походить від лат. conservare - "збереження, стан без змін". Як сукупність концептуальних положень консерватизм сформувався в контексті суспільної реакції на факт і результати Великої французької революції та поширення процесів модернізації в країнах Європи. В сучасному форматі термін вперше було вжито у Франції в 1820 р. у часописі " La Conservateur", який видавав Р. Шатобріан. Загальною спрямованістю публікацій часопису стала пропаганда ідей реставрації монархії та відновлення ролі костелу/церкви (клерикалізм). У Великій Британії аналогічне тлумачення цього терміна було застосовано у 1830 p., коли партію "торі," яку трактували як партію порядку, назвали "консервативною." Зі середини XIX ст. поняття набуло загального характеру і використовувалось на означення поглядів окремих особистостей, суспільних груп, протилежних/опозиційних до спадкоємців якобінців, що було синонімом "революціонерів", які виступали за повалення монархії й встановлення республіки, за ліквідацію станового характеру суспільства, за відокремлення церкви від держави і зменшення ролі церкви в суспільному житті. Також консерватори були проти політики індустріалізації, яка загрожувала занепадом аграрного виробництва (в аграрному секторі домінувала аристократія). Отже, консерватори були головними опонентами лібералізму в теорії та на практиці. Поява і стрімке поширення марксизму (соціалізму) сприяло тому, що консерватизм наприкінці XIX ст. почав розглядати його як свого головного опонента. Наявність спільного з лібералізмом ворога призвела до суттєвого зближення консерватизму і правого лібералізму. Розпочався тривалий процес подолання протистояння між консерватизмом і лібералізмом, який характеризувався поступовим опануванням консерваторами багатьох положень лібералізму.
Консерватизм, подібно до більшості інших політичних доктрин, важко характеризувати як єдину, цілісну конструкцію. Водночас можемо виокремити низку головних, базових положень/цінностей, властивих усім теоретичним матрицям, що належать до консерватизму на всіх етапах його розвитку:
- традиціоналізм;
- право та порядок;
- органіцизм;
- ієрархія та влада;
- власність.
Традиціоналізм найбільш адекватно розкривається як протилежність змін. Зміни вважають апріорі шкідливими, болісними, особливо, якщо вони раптові й суттєві. Натомість консерватизм обстоює необхідність дотримання традицій, звичаїв, збереження інститутів, які існують історично і пройшли перевірку часом. У такому контексті виявляється елемент соціального дарвінізму, позаяк виживають/зберігаються ліпші, гірші - вмирають або зникають з історичної арени. Повага до традицій грунтується також на переконанні, що саме традиції формують відчуття ідентичності стосовно індивіда і групи/спільноти. Традиціоналізм не заперечує змін, однак вони мають бути відповіддю на зміни, що відбуваються в суспільстві (збільшення кількості населення, нова система рівноваги між промисловістю і аграрним сектором тощо), та на усвідомлення/ переконання необхідності цих змін у суспільстві, а також мають відбуватися за заздалегідь визначеною та схваленою процедурою. Власне зміни мають бути поступовими, щоби запобігти можливим негативним наслідкам їхнього запровадження.
Консерватизм трактує людину як залежну істоту, котра боїться ізоляції, невідомого, відсутності стабільності. Передусім людина прагне безпеки, що безпосередньо пов'язана з усвідомленням свого місця в суспільстві. За цих умов лише порядок гарантує стабільність і передбачуваність людського життя. Натомість свобода завжди ставить особу в ситуацію вибору, коли альтернативою зазвичай постає вибір між відомим і невідомим, здатний спричинити зміни у становищі людини та нестабільність.
Людина за своєю природою егоїстична, прагне всіма засобами обстоювати власні інтереси. Єдиним обмеженням, стримуючим чинником щодо особи є право. Роль права в консерватизмі полягає в збереженні порядку. Саме право є тією частиною звичаїв, які пройшли випробування часом і отримали суспільне визнання. З усіх різновидів права найбільшу цінність має конституція. Право повинно розвиватися за рахунок акумуляції норм і бути стабільним. Отже, менше за все зміни мають стосуватися конституції. Традиційно консерватори обстоюють сильну владу/державу, яка встановлює і підтримує порядок, застосовуючи жорстокі покарання для злочинців, у тім числі й смертну кару.
Людська істота постійно перебуває в органічних зв'язках зі спільнотами, до яких вона належить (родина, група товаришів, локальна спільнота, народ тощо). Саме суспільство розглядає консерватизм як організм, у якому частини співпрацюють між собою подібно до частин/органів людського тіла. Як і людський організм, суспільні інститути покликані виконувати чітко визначені життєво важливі функції, внаслідок чого в умовах певної недієздатності окремої частини суспільства (неналежного виконання своїх функцій) її треба не міняти, а створювати умови для відновлення її функціональної здатності. У цьому контексті важливе значення в консерватизмі приділяється родині та народу. Родину трактують як найбільш природний суспільний інститут. Вона відповідальна за соціалізацію підростаючого покоління, надає дітям відчуття безпеки, сприяє збереженню існуючих у суспільстві моральних цінностей. Унаслідок цього суспільство має захищати й охороняти родину, турбуватися про повноцінну, здорову сім'ю. Інститут родини трактують як головний стабілізатор суспільства загалом.
Народ, подібно до родини, є природним утворенням і формується з людей на грунті спільності мови, культури, традицій тощо. Консерватизм виступає за єдину, спільну культуру та спільну систему цінностей. Одночасно він негативно ставиться до культурного плюралізму, вважаючи, що полікультурне суспільство нестабільне. У цьому контексті консерватори є націоналістами, але лише у контексті розвитку власного народу, і не мають імперіалістичної складової (спрямування на інші народи). Велика увага, яку приділяє консерватизм народу, знайшла своє відображення у тому факті, що досить часто політичні партії консервативного спрямування використовують у своїх назвах поняття "народна". Зокрема, в Європейському парламенті депутати від різних країн, які репрезентують національні консервативні політичні сили, об'єднані у Народну партію.
Суспільство за своєю природою ієрархічне, йому завжди притаманна певна система суспільного поділу. Оскільки поділ власності, влади, статусів ніколи не може бути рівним, то рівність заперечують взагалі. Нерівність є ознакою органічного суспільства, подібно до людського організму, в якому серце, легені, м'язи виконують важливі, але відмінні функції. Так і суспільним групам, з котрих складається суспільство, притаманні власні, відмінні завдання/функції. Влада має природне походження і в жодному випадку не є продуктом суспільної угоди. Вона походить з гори, а не з низу: батьки мають владу над дітьми, вчителі - над учнями, власники - над працівниками на виробництві. Суспільство потребує здійснення функцій організації, спрямування, керівництва тощо. Влада передбачає толерантність, дисципліну; це має бути не інстинктивне підпорядкування, а свідома, добровільна повага до влади.
Власність так само є базовою ознакою консерватизму. Вона (будинок, рахунок у банку тощо) гарантує безпеку від загроз особі, родині, дає змогу дбати про здоров'я, отримати належну освіту, збільшує рівень незалежності та сприяє повнішій самореалізації. Власність зміцнює родину за рахунок поліпшення здатності до самостійного функціонування та допомагає поєднанню поколінь завдяки системі спадкування. Власність має перебувати під опікою держави. На відміну від лібералізму, консерватизм вважає, що держава має право на оподаткування власності заради виконання необхідних суспільству функцій. Зокрема, йдеться про захист народу від зовнішніх і внутрішніх загроз, охорону порядку тощо. Отже, консерватори традиційно виступають на підтримку сильної, добре фінансованої держави.
Впродовж тривалого періоду (XIX і початок XX ст.) консерватизм активно обстоював роль релігії, відповідно Церкви/Костелу, як суспільного інституту. Костел розглядали як базову складову суспільної системи, оскільки він виконував важливі функції щодо забезпечення суспільного порядку та стабільності основних суспільних груп, оберігав родину. Внаслідок історичної еволюції Костелу протягом XX ст. оцінка його ролі в суспільному житті змінилась. Проте і нині консерватизм виступає на підтримку ролі релігії в збереженні національної ідентичності, морального здоров'я суспільства і родини, що яскраво виявляється в діяльності європейських християнсько-демократичних і консервативних політичних партій, їхніх програмах проти абортів, гомосексуалізму тощо.
Варто також розглянути ставлення консерватизму до економіки. З багатьох питань погляди консерваторів є близькими до позиції лібералів: підтримують вільний ринок, приватну власність, заперечують втручання держави в господарське життя, але є прихильниками сталих правових норм і чіткого дотримання та гарантування їх суспільству з боку держави, виступають за оздоровлення системи державних фінансів шляхом обмеження соціальних програм (видатків) тощо. Ознакою сучасних консерваторів є вимоги запровадження низьких податків, доступності кредитів для бізнесу, скорочення державного апарату управління.
У розвитку консерватизму протягом XX ст. можна вирізнити два головні етапи: консерватизм першої половини XX ст. та консерватизм другої половини XX ст.
Схожі статті
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 3. ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА КОНСЕРВАТИЗМУ
3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку 3.2. Консерватизм першої половини XX ст. 3.3. Консерватизм другої половини XX...
-
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - Глава 2. ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ ЛІБЕРАЛІЗМУ
2.1. Загальні характеристики доктрин лібералізму та етапи їхнього розвитку 2.2. Соціальний лібералізм 2.3. Неолібералізм 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х...
-
Розгляд конкретних політичних доктрин передбачає певний рівень абстрагування від дії низки чинників. У їхній сукупності помітна роль належить...
-
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.3. Неолібералізм
Концептуальне оформлення положень неолібералізму розпочалося ще до Другої світової війни. Фактологічно його пов'язують з "Колоквіумом Ліпмана", який...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.2. Соціальний лібералізм
Боротьба робітничого руху за поліпшення свого економічного та соціального становища, активне поширення концептуальних положень марксизму в другій...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - ВСТУП
У другій половині XIX ст. одночасно з розвитком політичної науки почала формуватися самостійна політикознавча дисципліна - історія політичних вчень....
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 2.4. Розвиток лібералізму в 90-х роках XX ст
Падіння комуністичних режимів у країнах Південної та Східної Європи, в СРСР у 1989-1991 pp. поклало край довготривалій конфронтації на теоретичному та...
-
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 1.1. Класифікація політичних доктрин
1.1. Класифікація політичних доктрин 1.2. Основні етапи розвитку політичних доктрин у XX ст. 1.1. Класифікація політичних доктрин Існує багато підходів...
-
Загальна соціологія - Примуш М. В. - Тема 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ
Ключові поняття та терміни - соціальні знання - соціологічна думка - соціологія - протосоціологія - контівська ієрархія наук - соціальна динаміка -...
-
Перші політичні партії в Україні виникли наприкінці XIX - на початку XX ст. Це були як буржуазні партії, так і партії соціал-демократичної спрямованості....
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Основні етапи розвитку Київської держави
Формування й розвиток відносно єдиної Київської держави були складним процесом, який можна розділити на кілька етапів. Основним змістом першого етапу...
-
Філософія - Данильян О. Г. - РОЗДІЛ 2. Історія розвитку філософської думки: загальна характеристика
Цей розділ присвячено історії філософії. Його завдання - дати уявлення про логіку розвитку світової філософської думки, про важливі проблеми, які...
-
Багатоманітність суспільних відносин, врегульованих великою кількістю правових норм обумовлює наявність різних галузей права, серед яких слід виділити...
-
Політологія - Гелей С. Д., Рутар С. М. - Розділ 3. Етапи розвитку політичної думки в Україні
Політичні ідеї, що формувалися в Київській Русі у ІХ-XIV ст., у княжу добу, закарбовані в творах видатних державних і церковних діячів, літописців....
-
Політологія - Гелей С. Д. - Розділ З. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ
- Політичні ідеї мислителів княжої доби (IX-XIV ст.). - Політична думка в Україні за литовсько-польської доби (XIV-XVII ст.) і козацько-гетьманської...
-
Формування системи державно-правових поглядів ранньофеодальної Київської Русі відбулося під впливом політичних, економічних та релігійних чинників. Серед...
-
У І ст. н. е. завершилась організація Римської імперії з розвинутим рабовласницьким ладом, яка переживаючи кризу розпадається на західну (столиця Рим) та...
-
1. Поняття юридичної науки та її структура Поняття "наука" включає суму наукових знань про дійсність, що утворюють у сукупності наукову картину світу, а...
-
У І ст. н. е. завершилась організація Римської імперії з розвинутим рабовласницьким ладом, яка переживаючи кризу розпадається на західну (столиця Рим) та...
-
10.1. Утвердження ринкових форм господарства в Україні 10.1.1. Загальна характеристика індустріального розвитку економіки України Розвиток зрілої...
-
Учені відзначають, що виникненню держави передують, як правило, додержавні (чи протодержавні) утворення зі своїми органами, що виконують по суті такі...
-
1. Предмет і основні поняття курсу 1. Поняття і завдання курсу Як вид державної діяльності Судова влада здійснюється державними органами, виражає...
-
Історія економіки та економічної думки - Юхименко П. І. - Загальна характеристика країни
Цивілізація - це специфічний, своєрідний розвиток у комплексі характеристик матеріального, духовного та соціального життя тієї чи іншої групи країн,...
-
Історія зарубіжної літератури XVII - XVIII століття - Давиденко Г. Й. - Етапи розвитку класицизму
Етапи його розвитку Проголосивши культ розуму, класицизм вимагав розумної регламентації художньої творчості. Звідси в ньому чіткість, простота і...
-
Загальна психологія - Сергєєнкова О. П. - Історія розвитку психіки
Історія розвитку психіки Проблема розвитку психіки має три аспекти вивчення: 1) виникнення і розвиток психіки в тваринному світі; 2) виникнення і...
-
У своїй історії Рим проминув стадії царської влади (VII-VI ст. до н. е.), республіки (з VI ст. до н. е. до І ст. н. е.), імперії (І ст. н. е. до 476 р....
-
Історія держави і права України - Музиченко П. П. - 4. Принцип розвитку
Найважливіші принципи (підходи) історичного дослідження держави та права такі. 1. Історизм Принцип історизму вимагає виявлення характеру закономірностей,...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - Історія розвитку психології: основні етапи
Людина завжди прагнула відшукати причини виникнення та прояву тих чи інших процесів, що відбувалися в оточуючому середовищі і особливо тих, які...
Історія західних політичних вчень - Романюк А. С. - 3.1. Загальна характеристика доктрини консерватизму та етапи її розвитку