Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.7.4.3. Проблеми по систематичних групах організмів

На нинішній день науці відомо коло 1,5 млн. видів тварин, майже 300 тис. видів вищих рослин, 90 тис. видів грибів і понад 10 тис. форм найпростіших, що за різними оцінками становить від 75 до 20% всіх реально існуючих на Землі видів організмів.

Процес вимирання видів - такий самий звичайний процес еволюції, як і виникнення нових. Проте до перетворення людини в планетарну силу розвиток біосфери йшов у напрямі збільшення "суми життя": місце вимерлих видів займали нові, і в кожну наступну епоху розвитку Землі кількість видів збільшувалася. З розвитком людства цей процес змінився. Місце зниклих унаслідок прямого чи непрямого переслідування людиною видів не займали нові. Почався період антропогенного вимирання тварин і рослин та зменшення біорізноманіття. Ще в доісторичний час людина винищила багатьох своїх найбільших ворогів і конкурентів - хижих ссавців, а також великих травоїдних і птахів. Пізніше темпи вимирання видів прискорилися. У XVII - XVIII ст. зникало приблизно 1 -2 види за кожні 10 років, а в другій половині XX ст. - до 10 видів тварин (хребетних і безхребетних) щодня і не менше 1 виду рослин щотижня. В результаті на даний час під загрозою вимирання перебуває понад 2000 видів тільки хребетних тварин (табл. 3.14).

Серед усіх живих організмів рослини найбільш беззахисні перед впливом, спричиненим господарською діяльністю. Вони найменш рухливі, позбавлені самозахисту, у них обмежений вибір нових місць мешкання для збереження життєвості і успішного розмноження. Ступінь пристосовуваності (екологічної пластичності) багатьох видів рослин відстає від темпів змін екологічних умов їх зростання.

Таблиця 3.14. Кількість глобально під загрозою видів тварин і рослин (заданими МСОП)

кількість глобально під загрозою видів тварин і рослин (заданими мсоп)

Примітка." - немає даних.

Таблиця 3.13. Стан різних екосистем Землі і перспективи їх утримання (за Яблоков, Остроумов, 1983)

стан різних екосистем землі і перспективи їх утримання (за яблоков, остроумов, 1983)

Оцінюючи масштаби зникнення видів рослин у деяких країнах світу, можна побачити, що частка вимерлих видів у багатьох із них становить понад 0,5% флори країни, а в деяких навіть більше 7%. При цьому темпи вимирання зростають. У світі відомо 270-300 тис. видів вищих (судинних) рослин, з яких 25-30 тис. (коло 10%) перебувають під загрозою зникнення. І це відбувається тоді, коли в багатьох країнах ще не проведена елементарна інвентаризація флори. Причини зникнення здебільшого - порушення і руйнування природних екосистем внаслідок людської діяльності.

У нове видання Червоної книги України (1996) занесено 439 видів судинних рослин (майже 10% природної флори), по 27 видів - лишайників і мохоподібних, 30 - грибів і 17 - водоростей.

Охороні рослинних видів і угруповань, яким загрожує небезпека зникнення, слід надавати першочергового значення, оскільки рослини складають основний структурно-функціональний автотрофний блок природних екосистем, біологічне різноманіття якого забезпечує стійкість і стабільність екосистеми.

Найбільша небезпека загрожує таким категоріям рослинних і тваринних організмів:

O Ендемікам - через обмежений ареал поширення.

O Реліктам - через низьку екологічну пластичність, зумовлену існуванням у природних умовах, що відрізняються від тих, які булли в геологічному періоді виникнення цих видів.

O Стенобіонтним видам, які можуть існувати у вузькому діапазоні абіотичних та біотичних факторів середовища (такими, зокрема, є багато болотних видів рослин, а також орхідеї, що пов'язані у своєму розвитку з грибами певного виду та ін.).

O Лікарським, декоративним і цінним у технічному плані рослинам, цінним промисловим і декоративним видам тварин.

Серед хребетних тварин в особливо загрозливому становищі опинилися:

O Хижі ссавці (особливо з родини котячих) і птахи - через своє положення на вершині трофічної піраміди і безпосередню конкуренцію з людиною.

O Реліктові групи ссавців - сумчасті та лемури - через обмежені ареали і низьку здатність адаптуватися до змін у середовищі мешкання.

O Примати, хоботні, сирени - через пряме переслідування людиною.

O Ендемічні острівні види тварин - через конкуренцію і пряме знищення з боку завезених людиною свійських і синантропних тварин.

O Ряд видів плазунів і земноводних - через промисел і відлов з метою продажу в декоративних цілях.

O Тварини - мешканці вологих тропіків - внаслідок скорочення площ лісів і зниження до критичного рівня первинно низької щільності популяцій.

O Декоративні прісноводні тропічні риби - через вилов з метою продажу.

За даними Червоної книги України (1994) в нашій країні до рідкісних і зникаючих відносять 41 вид ссавців (38% теріофауни - загрозливий показник!), 67 видів птахів (19% авіфауни), 13 - плазунів і земноводних (34% герпетофауни), 34 - круглоротих і риб (13% іхтіофауни).

Незважаючи на свою численність, безхребетні тварини, в тому числі й комахи, підлягають не менш сильному, а в деяких випадках і сильнішому тиску з боку людини, ніж хребетні. Зникають придатні для їх мешкання біотопи, надмірне використання інсектицидів призводить до того, що навіть так звані "шкідники" в деяких країнах стають зникаючими видами. Широкомасштабне колекціонування, як аматорське, так і комерційне, призводить до загибелі багатьох великих і декоративних видів.

Особливу увагу проблеми зникнення комах стали привертати починаючи з 70-х років у зв'язку з масовим розвитком торгівлі рідкісними видами метеликів, жуків та інших комах. Ціни на окремі екземпляри тропічних метеликів на світовому ринку сягають кількох тисяч доларів. Обсяги індустрії виробництва колекцій і декоративних виробів з крил метеликів лише на Тайвані в 1969 р. оцінювалися в 30 млн. доларів. Щорічний експорт метеликів з Тайваню - коло 20 млн. екземплярів, з Бразилії в середині 60-х років вивозили понад 50 млн. метеликів щороку.

У Червоний список під загрозою включено за МСОП 1996 року (1996 IUCN Red List of Threatened Animals) включено понад 1400 видів метеликів, коло 800 - жуків, 190 - бабок, 230 видів перетинчастокрилих комах.

За іншими безхребетними даних недостатньо. Можна, проте, передбачити, що руйнування місць мешкання комах та інших безхребетних у багатих видами регіонах призводить до загибелі багатьох навіть ще невідомих видів.

В Червону книгу України (1994) занесено 173 види комах та 54 види інших безхребетних тварин, у т. ч. 6 видів бабок, 4 - богомолів, 7 - прямокрилих, 21 - твердокрилих, або жуків, 58 - метеликів, 65 - перетинчастокрилих комах, 12 - молюсків, 9 - червів, 26 - ракоподібних, 5 - павуків і багатоніжок. Сюди потрапили такі великі й естетично привабливі комахи, як жужелиця кримська (Procerus scabrosus tauricus), скарабей священний (Scarabaeus sacer), жук-олень (Lucanus cervus), вусачі великий дубовий ( Cerambyx cerdo), альпійський (Rosalia alpina) і мускусний (Aromia moschata), метелики: махаон (Papilio machaon), подалірій (Iphiclides podalirius), аполлон (Parnassius apollo), стрічкар тополевий (Limenitis populi), райдужниця велика (Apatura iris), бражники, сатурнії, шовкопряди, орденські стрічки, а також 10 видів джмелів та багато інших корисних і красивих тварин. До того ж Червона книга України далеко не повністю представляє рідкісні й зникаючі види комах: заданими, наприклад, Червоної книги європейських метеликів (1999), з 210 видів денних метеликів України 17 вже зникли протягом останніх 100 років, а ще 68 (понад третина) знаходяться в більш чи менш загрозливому стані. Причини такого стану фауни безхребетних у нашій країні - це в першу чергу руйнування природних біотопів і цілих екосистем унаслідок вирубування лісів, перевипасання, надмірного розорювання, осушення боліт, неконтрольованого застосування пестицидів, недбалості й відсутності екологічної свідомості людей.

Отже, загальним явищем на планеті виявляється зниження чисельності й різноманітності диких тварин і рослин. Воно має свої межі, і то в одній, то в іншій систематичній групі ця межа виявляється перейденою, в результаті чого види вимирають один за другим, знаменуючи незворотну втрату генофонду і збіднення біосфери...

Схожі статті




Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.7.4.3. Проблеми по систематичних групах організмів

Предыдущая | Следующая