Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.7.3. Поняття про біологічне різноманіття

Різноманітність - універсальне поняття, що може застосовуватися до хімічних елементів, молекул, клітин, тканин, органів, організмів, угруповань, екосистем тощо. Воно однаковою мірою може бути віднесене ідо форм речовини, ідо форм енергії та інформації, оскільки є властивістю матеріального та ідеального світу, який функціонує та виявляє себе через різноманітність складових елементів. Саме різноманітність зумовлює функціонування, еволюцію та стабільність як головних складових систем біосфери, так і її самої. За визначенням, різноманітність - це сукупність відношень відмінності та подібності між елементами тієї чи іншої множини, що створює певну цілісність, тобто систему. Іншими словами, різноманітність - це міра неоднорідності та подібності елементів навколишнього світу. За подібністю та відмінністю ознак об'єктів їх відповідно систематизують.

У Статті 2 Конвенції про біологічне різноманіття (1992) термін біорізноманіття визначається як розмаїття живих організмів з усіх джерел, зокрема наземних, водних екосистем та екологічних комплексів, складовими яких вони є. Це поняття охоплює розмаїття в межах виду, між видами і розмаїттям екосистем.

За М. Ф. Реймерсом (1990), виділяють такі рівні біорізноманіття: генетичне, видове, екосистемне, ландшафтне.

Видовий рівень вважається базовим, оскільки поняття біологічного виду є елементарною одиницею класифікації органічного світу.

Класифікація всіх живих істот, що населяють Землю, вперше була представлена в праці "Система природи" видатного шведського натураліста Карла Ліннея, що була опублікована в 1735 р. Згідно з цією системою, наукова назва рослин і тварин складається з двох слів, перше з яких означає рід, а друге - вид. Наприклад, до роду кіт (Fe lis) відносяться такі види, як кіт домашній (Felis domestica), кіт лісовий (Felis sylvestris) і рись (Felis lynx). Класифікація Ліннея дозволила значно спростити і впорядкувати номенклатуру живих організмів і стала потужним поштовхом до вивчення органічного світу планети.

Вид - це сукупність популяцій подібних особин, які мають однакову будову й функції, можуть схрещуватися між собою і народжує життєздатних нащадків.

Подібно до того, як види об'єднуються в роди, близькі роди складають родину, останні - порядки (аборяди), класи і типи організмів.

Видове різноманіття складається з двох основних компонентів - видового багатства і вирівняності. Видове багатство визначається кількістю видів у певному угрупованні, екосистемі чи географічній області. Інколи його виражають відношенням кількості видів до одиниці площі.

Вирівняність показує співвідношення розподілу особин між видами в угрупованні. Ця величина може бути виражена простою формулою (т. зв. обернений індекс Сімпсона):

Де п - кількість особин і-го виду в угрупованні, в - загальна кількість видів угруповання, N - загальна кількість особин всіх видів.

Вирівняність характеризує міру структурної різноманітності системи, яка поступово зростає в процесі сукцесійного розвитку угруповання і сягає максимуму в стабільних (зрілих) клімаксових угрупованнях (див. п.2.5.3).

Видове різноманіття в межах певного біотопу чи угруповання називають ще б-різноманіттям. Натомість видове різноманіття між різними угрупованнями називають в-різноманіттям. Останнє є мірою подібності видового складу двох різних угруповань і виражається за допомогою індекси подібності Сьоренсена (ІБ):

Де С - кількість спільних видів для обох угруповань, А, В - загальні кількості видів в угрупованнях.

В органічному світі планети виділяють два основні підрозділи (царства) - рослин і тварин. Історично сформовані сукупності всіх видів рослин або тварин на певній території складають відповідно флору і фауну цієї території. Флора (як і фауна) ніколи не буває абсолютно однаковою у двох різних країнах або у двох природних районах однієї країни. Ці відмінності спричинені різноманітністю геологічних, орографічних, грунтових та кліматичних умов. Крім того, вони залежать від інших факторів - географічної ізоляції, міграцій і вимирання окремих видів чи систематичних груп організмів. У новітній час до цих факторів долучається діяльність людини, внаслідок якої у багатьох країнах суттєво порушились природна рослинність і ареали багатьох видів рослин і тварин. Поняття рослинність (рослинний покрив), на відміну від флори означає сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) на певній території, які разом утворюють біогеоценотичний покрив поверхні Землі.

У флорі й фауні будь-якого великого регіону наявні види - представники двох особливих категорій: ендеми і релікти.

Ендеми - це види, поширені на обмеженій території. Такою може бути гірська система чи окремий гірський масив, острів, фізико-географічний район, річковий басейн тощо. Особливо багато ендемів у флорі й фауні гірських екосистем та островів, що зумовлене географічною (екологічною) ізоляцією цих екосистем у поєднанні із специфічними природними умовами. Зокрема, у флорі України є коло 200 ендемічних видів рослин, більшість із яких трапляються в Карпатах, Гірському Криму та на Поділлі.

Релікти - види, які збереглися у біоті певної території з минулих геологічних епох. Більша частина реліктових видів флори України є четвертинними, або льодовиковими реліктами - видами, що збереглися з часів останнього зледенніння, яке закінчилося близько 10 тис. років тому. Ці види поширені переважно у високогір'ї Карпат (сосна кедрова, дріада восьмипелюсткова, верба трав'яна, товстянка альпійська, родіола рожева тощо) або на болотах лісової зони (хамедафна чашкова, ліннея північна та ін.). Ще одна група - третинні, або дольодовикові релікти збереглися з третинного періоду, який передував четвертинному похолоданню і закінчився коло 250 тис. років тому. Це передусім водні рослини (сальвінія плаваюча, марсилія чотирилиста). Крім того, третинні релікти серед наземних рослин збереглися у флорі Південного берега Криму, Поділля і Карпат (тис ягідний, рускус під'язиковий, суничне дерево та ін.). Особливо багато реліктових форм у біотах Середземномор'я, Східної Азії, Австралії, Нової Зеландії, Мадагаскару, Центральної і Південної Америки.

Згідно з сучасною концепцією біорізноманіття, території з винятковим видовим багатством біоти та високою концентрацією рідкісних, ендемічних і реліктових видів флори й фауни (т. зв. "гарячі точки біорізноманіття" - "hot spots of biodiversity") повинні мати найвищий природоохоронний пріоритет. Такими регіонами в Україні є Карпати, Поділля і Крим, а в глобальному масштабі - Середземноморський регіон, острови Південно-Східної Азії, Китай, Гімалаї, Австралія, Мадагаскар, Центральна Америка, Атлантичне узбережжя і басейн Амазонки в Південній Америці та ін.

Дані про видове багатство окремих систематичних (таксономічних) груп у біотах світу й нашої країни показані в табл. 3.12. Дані про біорізноманіття деяких країн світу наведені в додатку 4.

Таблиця 3.12 Видове багатство окремих систематичних груп біоти

Систематична група

Кількість видів

Україна

Весь світ

Гриби

-15 000

-200 000

Лишайники

-1000

26 000

Мохоподібні

-800

23 000

Судинні рослини

4520

270 000

Плоскі, круглі й кільчасті черви

-2000

-40 000

Молюски

-6000

130 000

Комахи

-22 000

-1 000 000*

Круглороті і риби

270

-20 000

Земноводні

17

4010

Плазуни

21

4770

Птахи

367

9670

Ссавці

108

4330

*) тільки описані види; реальна кількість оцінюється у 2-10 млн.

Генетичне різноманіття - визначається сумою генетичної інформації, яка міститься в генах особин популяцій рослин, тварин та мікроорганізмів.

Екосистемне різноманіття - кількість різних місцезростань, біотичних угруповань та екосистем на різних рівнях організації ландшафтів.

Ландшафтне різноманіття - визначається кількістю природних географічних комплексів - ландшафтів, як сукупностей рельєфу, клімату, вод, грунтів, об'єктів рослинного й тваринного світу, які знаходяться у складній взаємодії і взаємозумовленості та утворюють однорідну за умовами розвитку і єдину цілісну систему.

Схожі статті




Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.7.3. Поняття про біологічне різноманіття

Предыдущая | Следующая