Аудит: організація і методика - Огійчук М. Ф. - 8.4. Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів

Аудитор несе відповідальність за розгляд шахрайства та помилок під час аудиту фінансових звітів.

Стандартом аудиту № 240 "Шахрайство та помилки" встановлені положення та надані рекомендації щодо оцінки та пояснення викривлень, а також відповідальність аудитора та найвищого управлінського персоналу за об'єктивне складання аудиторського висновку.

Викривлення у фінансових звітах можуть виникати внаслідок шахрайства або помилки. Термін "шахрайство" означає навмисні дії однієї або кількох осіб з управлінського та найвищого управлінського персоналу, працівників або третіх сторін, які використовують неправду, щоб отримати нечесні або незаконні переваги.

Термін "помилка" означає ненавмисне викривлення інформації у фінансових звітах, включаючи пропущення загальної суми або розкриття, наприклад, такої інформації:

O помилка під час збирання або обробки інформації;

O неправильна облікова оцінка через недогляд або помилкове тлумачення фактів;

O помилка у використанні принципів бухгалтерського обліку стосовно вимірювання, визначення, класифікації, надання або розкриття інформації.

У більшості випадків відповідальність із запобігання та виявлення шахрайства і помилок покладається на найвищий управлінський персонал і на управлінський персонал підприємства.

Управлінський персонал повинен створювати умови для проведення контролю, а також для ведення бізнесу на підприємстві.

Аудитору замовник повинен надати всі необхідні можливості для висвітлення своєї думки про діяльність підприємства та правильне складання аудиторського висновку.

Аудитор не може бути впевнений, що він обов'язково виявить порушення. Особливо це може виникнути тоді, коли існують певні обмеження щодо перевірки об'єкта. У цьому випадку ризик невиявлення аудитором суттєвих викривлень унаслідок шахрайства може значно збільшитися.

Аудиторський висновок відповідно до фінансової звітності базується на обгрунтованій упевненості, тому аудитор не гарантує, що під час перевірки можуть бути виявлені окремі порушення шахрайство чи помилки. Причинами невиявлення помилок при їх наявності можуть бути:

- неотримання аудитором обгрунтованої впевненості;

- неналежне планування, виконання чи судження;

- відсутність професійної компетентності та належної уваги;

- невідповідність Міжнародним стандартам аудиту.

При плануванні аудиту аудитор повинен обговорити з іншими учасниками групи аудиторів чутливість суб'єкта щодо суттєвих викривлень фінансових звітів унаслідок шахрайства або помилок. Аудитор також повинен провести опитування управлінського персоналу, щоб установити:

O оцінку управлінським персоналом ризику суттєвих викривлень фінансових звітів унаслідок шахрайства;

O оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, яка використовується стосовно такого ризику.

Крім того, аудитор повинен визначити:

- розуміння управлінським персоналом впливу якості бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на виникнення помилок;

- чи відомі управлінському персоналу факти шахрайства на підприємстві;

- чи виявив управлінський персонал будь-які суттєві помилки. Аудитор удосконалює свої знання у сфері бізнесу, а також здійснює

Опитування управлінського персоналу з метою встановлення діючих систем обліку і контролю для попередження і виявлення помилок.

Аудитор також намагається зрозуміти можливість того, що управлінський персонал знає про факти шахрайства чи помилок. У свою чергу, управлінський персонал підприємства повинен наглядати за системами моніторингу ризиків, фінансового контролю та за дотриманням чинного законодавства. Крім того, аудитор розглядає питання, які можуть зацікавити управлінський персонал:

O обсяг та періодичність оцінки управлінським персоналом систем обліку та контролю;

O попередження шахрайства та помилок;

O усунення окремих порушень управлінським персоналом;

O оцінку аудитором умов контролю на підприємстві;

O вплив окремих питань на загальний підхід і обсяг аудиту, які можуть зацікавити аудитора.

При оцінці властивого ризику і ризику контролю аудитор повинен розглянути можливості викривлення звітності внаслідок шахрайства чи помилок. При цьому він мас уточнити наявність реального ризику шахрайства, який може свідчити про можливість недостовірної фінансової звітності чи фактів незаконного привласнення активів. У цьому випадку аудитор повинен розробити такі процедури, щоб ризик під час перевірки звітності значно знизився. Якщо аудитор все ж таки виявив викривлення, він повинен встановити, чи є це шахрайством, чи їх слід розуміти як прості помилкові записи.

Особливо важливо вивчити характер викривлень та їх вплив на висновок аудитора. Аудитору слід нотувати визначені фактори ризику шахрайства, виявлені під час аудиторського оцінювання, та документально оформити відповідь стосовно будь-яких таких факторів.

Аудитору слід також отримати письмові пояснення управлінського персоналу про те, що управлінський персонал:

Підтверджує свою відповідальність за застосування системи обліку та внутрішнього контролю;

Враховує, що виявлені незначні викривлення є несуттєвими; повинен розкрити всі факти, пов'язані з шахрайством. Якщо аудитор виявляє викривлення чи помилки у звітності, то він повинен проінформувати управлінський персонал, а в деяких окремих випадках - правоохоронні органи. У випадку неможливості продовження перевірки аудитор повинен врахувати свою міру відповідальності і обговорити з управлінським персоналом замовника причину відмови від проведення аудиту. Під час проведення аудиту у наступному періоді іншою фірмою теперішній аудитор повинен пояснити економічну ситуацію на підприємстві замовника, запропонованому наступному аудитору.

Схожі статті




Аудит: організація і методика - Огійчук М. Ф. - 8.4. Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів

Предыдущая | Следующая