Управління персоналом - Балабанова Л. В. - Розділ 4. ЗГУРТОВАНІСТЬ І СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК КОЛЕКТИВУ
Навчальні цілі:
- розкрити сутність згуртованості колективу;
- висвітлити характеристики згуртованих колективів;
- продемонструвати характеристики групового мислення і групового тиску;
- висвітлити умови формування згуртованої групи;
- охарактеризувати стадії формування згуртованої групи;
- визначити фактори групової згуртованості;
- розкрити методику визначення групової згуртованості;
- розкрити соціально-психологічні особливості колективу як об'єкту управління;
- висвітлити соціальні ролі і відносини в колективі;
- розкрити особливості колективної творчості.
4.1. Згуртованість колективу: сутність, стадії
Можливості колективу як згуртованої групи у забезпеченні ефективності трудової діяльності досить великі. При вирішенні більшості задач, особливо складних, рішення яких вимагає різноманітних знань, навичок і участі багатьох людей, результати колективної діяльності набагато перевершують просту суму індивідуальних досягнень. Група більш продуктивна також у розробці найбільш плідних і обгрунтованих ідей, всебічній оцінці тих чи інших проектів, хоча при прийнятті рішень вона і буває схильна до підвищеного ризику. Це виявляється у тому, що група приймає більш ризиковані рішення, ніж рішення її окремих членів, що приймають їх самостійно, на свій страх і ризик. Вчені пояснюють цей феномен по-різному:
- конформістським тиском, який виявляється у тому, що окремі члени групи не насмілюються висловлювати свої погляди, які розходяться з вже викладеними думками (особливо позиціями групових лідерів і більшості), а також їх критикувати;
- почуттям переоцінки, завищенням своїх можливостей, що розвивається при інтенсивному груповому спілкуванні (завищене почуття "ми", що послаблює сприйняття ризику);
- взаємним "зараженням сміливістю". Цей ефект виникає в групових комунікаціях;
- притупленням чутливості до небезпек і застережень у результаті попереднього групового досвіду. Існування колективів є більш стійким, ніж положення окремих працівників. До того ж, групові невдачі, як правило, менш помітні і не сприймаються так гостро, як індивідуальні;
- широким поширенням думки (частіше помилкової), начебто при групових рішеннях відповідальність лягає на багатьох людей і частка особистої відповідальності є порівняно невеликою;
- впливом лідерів, особливо формальних керівників, що бачать свої головні функції в обов'язковому вселянні оптимізму і впевненості у досягнення мети.
Згуртованість колективу виявляється у силі тяжіння до нього його членів, можливості їхнього спільного впливу на окрему людину, що спонукує її зберігати активність у групі і перешкоджає виходу з неї.
Згуртованість колективу обумовлена:
- тяжінням людей один до одного у пошуках допомоги або підтримки в процесі досягнення тих чи інших цілей;
- взаємними емоційними перевагами;
- розумінням ролі колективу у забезпеченні тих чи інших гарантій.
Високо згуртовані групи мають певні характеристики (рис. 4.1).
Такі характеристики, як: кооперативність, демократичність, досягнення індивідуальних і групових цілей, загальна задоволеність працею і перебуванням у колективі, пряма оцінка результатів по виконаному колективному завданню, індивідуальна і загальна відповідальність, колективні результати (продукти) праці розглядаються як позитивні. Останню характеристику (схильність до групового мислення) можна вважати негативною.
Характеристиками групового мислення і групового тиску є:
1) ілюзія невразливості групи (члени групи схильні до переоцінки правильності своїх дій і у більшості випадків із захопленням сприймають ризиковані рішення);
2) безмежна віра в моральну правоту групових дій (члени групи переконані у моральній бездоганності своєї колективної поведінки та у непотрібності критичних оцінок з боку сторонніх);
3) ігнорування неприємної або неугодної інформації (інформація, що не узгоджується з груповими поглядами часто не приймається до уваги, а застереження не враховуються; наслідком цього є ігнорування необхідних змін);
4) негативна стереотипізація сторонніх (цілі, думки і досягнення зовнішніх конкурентів, як правило, трактуються як слабкі, невірні, ворожі і т. п.);
5) самоцензура (окремі члени групи через побоювання порушення групової гармонії утримуються від висловлювання альтернативних точок зору і вираження власних інтересів);
6) ілюзія постійної єдності (через самоцензуру і сприйняття мовчання як "знаку згоди" при вирішенні проблем занадто швидко, без необхідного всебічного обговорення досягається зовнішній консенсус).
Окремі члени групи прагнуть не давати можливості брати участь у справах групи людям, що не належать до неї, оскільки побоюються, що це порушить групову єдність.
Наведені вище симптоми групового мислення і групового тиску виявляються далеко не завжди і зовсім не є обов'язковими. Проте, керівник повинен знати подібні небезпеки і запобігати їх. Йому варто також враховувати такі форми групового тиску, як різного роду неформальні санкції з боку більшості членів групи стосовно порушників групових норм, "зрадників" і т. п., особливо з числа "новачків". Такі санкції можуть привести до гострих конфліктів.
Спектр групового впливу на поведінку окремих працівників досить широкий. Групи впливають на своїх членів у питаннях дотримання групових стандартів в сфері поведінки, продуктивності, відносин до керівництва, понаднормових робіт і т. п. У багатьох ситуаціях сила впливу групи на окремого працівника перевищує загрозу санкцій з боку керівника і навіть перевершує залежність від ритму, що задається технікою, оскільки повсякденний моральний вплив (осуд, презирство, відмовлення у захисті або психологічній розрядці і т. п.), а іноді й інші санкції, що накладаються групою, переносяться людиною більш важко, ніж адміністративні та інші міри, прийняті керівництвом. Вплив групи на поведінку окремих працівників може як підвищувати, так і знижувати ефективність їхньої роботи.
Існує чимало способів нейтралізації негативних проявів групового "тиску. Наприклад, керівник може запропонувати групі повторно обговорити те чи інше помилкове, на його погляд, рішення, вказавши на його слабкі сторони. Якщо неформальний вплив керівника у групі є недостатнім, доцільно обмежувати вплив неформального лідера або сприяти біполярній структурі неформального лідерства у колективі. Доцільно також розвивати в групі культуру толерантності, волі думок, критики, самокритики і дискусій. Звичайно, різні способи нейтралізації негативних наслідків групового тиску і максимального використання переваг згуртованої групи залежать від конкретної ситуації.
Формуванню згуртованої групи сприяє наявність у її членів таких якостей, як:
- уміння слухати, співчувати;
- готовність допомагати іншим;
- уміння знайти загальну точку зору, загальні цінності та інтереси;
- чіткість і ясність позицій;
- прагнення уникнути конфліктів;
- відкритість, гнучкість.
Проте, перешкоджають формуванню згуртованої групи: бажання домінувати і (або) постійно вступати в суперечку; безапеляційні заяви; оцінка ідей інших як поганих або невірних; звичка бути завжди правим; потреба бути переможцем, брати верх; байдужість, апатія, нудьга.
Не завжди і не з будь-яких робітників можна сформувати згуртовану групу.
Для формування згуртованої групи необхідні такі умови:
- люди, що виконують роботу, повинні бути фахівцями, виступати в якості "експертів" при рішенні задач;
- сукупний досвід і таланти людей, що працюють у команді, повинні перевищувати досвід і здібності кожного з тих, хто працює поодинці;
- більшість людей повинна мати можливість певною мірою впливати на прийняття тих рішень, які вони виконують (це підвищує їхню зацікавленість у загальній справі);
- кожна людина повинна мати схильності до творчості, які можна систематично використовувати, залучаючи його до участі у роботі групи. Чинники групової згуртованості наведені на рис. 4.2.
Керівник відділу персоналу "Макдоналдс Юкрейн Лтд" Ирина Маркіна відзначила: "У нашій компанії аналіз особистісних характеристик показав, що переважна більшість топ - менеджерів мають практично однакову точку зору по широкому спектру питань, І тільки по небагатьох - відмінну. Багато в чому конфлікти, що супроводжують прийняття рішень, були пов'язані не з тим, що точка зору меншості відрізнялася, і їй не приділялося належної уваги". Лише вміння членів колективу знайти загальну точку зору, загальні цінності та інтереси сприяє формуванню згуртованої групи [96].
Таблиця 4.1. Стадії формування згуртованої групи
№ п/п | Стадія формування згуртованої групи | Характеристика |
1 | Прийняття членами групи один одного | Усуваються недовіра і відчуження у відносинах між працівниками, з'являється готовність співробітничати |
2 | Розвиток комунікацій і розробка механізму прийняття групових рішень | Розширення та інтенсифікація комунікацій, відвертого спілкування. Група є здатною до прийняття колективних рішень |
3 | Формування групової солідарності | Зростання довіри і зміцнення почуття групової ідентичності. Члени групи одержують задоволеність від самого факту перебування в ній і допомагають один одному |
4 | Прагнення до максимізації групового успіху | Раціональне використання індивідуальних здібностей, можливостей і взаємодопомоги, забезпечення неформального колективного контролю за виконанням групових завдань. Переміщення акценту з міжособистісної солідарності і підтримки на загальну справу |
Виділяють чотири стадії формування згуртованої групи (табл. 4.1).
Як показує аналіз умов і чинників групової згуртованості, її формування і поглиблення являють собою досить складну задачу, що залежить від багатьох змінних. Керівник далеко не завжди має справу з високо згуртованими групами.
Визначення ступеня групової згуртованості - важлива умова ефективного управління, який необхідно враховувати при виборі стилю і методів керівництва, при визначенні загальних можливостей групи, постановці завдань і контролі за їхнім виконанням.
Емпірично згуртованість команди виявляється за допомогою таких питань:
1. Чи вважаєте Ви себе реальною частиною групи?
2. Якби Вам запропонували таку ж роботу за рівну зарплату в іншій групі, чи подумали б Ви про можливість переходу туди?
3. Як, краще чи гірше, виглядає Ваша група у порівнянні з іншими групами підприємства?
4. Як Ви і Ваші товариші контактуєте один з одним? Чи допомагаєте ви один одному? Чи часто у Вашій групі бувають конфлікти?
На таку ідеальну модель високо згуртованої групи, що включають зазначені ознаки, керівник цілком може орієнтуватися у своїй практичній діяльності. Разом з тим, попередньо він повинен уточнити для себе, чи передбачає (або вимагає) характер розв'язуваних командою задач її високу згуртованість.
Оскільки у кожному колективі з 10-15 осіб утворюється кілька неформальних структур і в кожній структурі виділяється своя спрямованість, це впливає на професійну діяльність трудового колективу: роз'єднаність дезорганізує колективні дії, згуртованість організує їх.
Щоб визначити фактор організованості колективу, потрібно розрахувати його індекс згуртованості. Для цього встановлюють кількість взаємних виборів (діад) по ознаках симпатії - антипатії. Вибори підраховуються по відповідях на питання, наприклад, таких типів: "З ким би Ви хотіли мати загальний робочий кабінет?" або "З ким би з працівників Ви хотіли встановлювати нове обладнання?" і т. д. Питання підбираються з урахуванням характеру діяльності колективу, індивідуально-психологічних особливостей його членів та інших факторів.
Індекс згуртованості групи (З) розраховується за такою формулою [27]:
Де В - кількість взаємних позитивних виборів; N - загальна кількість можливих виборів у колективі.
Індекс згуртованості колективу зростає зі збільшенням кількості позитивних виборів. Згуртованість колективу тим вище, чим ближче індекс Згр. до одиниці. Цей індекс характеризує внутрішню емоційну атмосферу колективу. У результаті досліджень психологів встановлено зв'язок між високим значенням індексу згуртованості групи та ефективністю професійної діяльності.
Іншою важливою характеристикою групи є індекс інтеграції (Ігр.), тобто здатність групи зберігати свою структуру як єдине ціле. Цей індекс виражається відношенням одиниці до кількості членів групи, які не отримали жодного вибору [27]:
Низькі рівні індексів Згр і Ігр вказують на наявність емоційних міжособистісних конфліктів, схованих несприятливих факторів у колективі, тому завдання керівника полягає в тому, щоб підвищити значення цих індексів. Таким чином, соціометрична методика може надати допомогу в упорядкуванні міжособистісних процесів у колективі, а також розкрити причини і попередити виникнення конфліктів у підприємстві.
Схожі статті
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - Розділ 3. ФОРМУВАННЯ КОЛЕКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА
Навчальні цілі: - розкрити сутність, елементи та організаційні можливості колективу; - продемонструвати ознаки колективу; - висвітлити класифікацію...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - 3.1. Колектив як соціальна група
Навчальні цілі: - розкрити сутність, елементи та організаційні можливості колективу; - продемонструвати ознаки колективу; - висвітлити класифікацію...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - 3.2. Етапи створення і розвитку трудового колективу
Процес створення трудового колективу являє собою послідовну зміну дій керівників вищої і середньої ланки, спрямованих на формування персоналу...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - 3.3. Структура та ефективність роботи трудового колективу
Як було відзначено вище, за характером внутрішніх зв'язків групи поділяються на: - формальні (створюються підприємством і мають певні цілі); -...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - Розділ 2. УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА
Навчальні цілі: - розкрити сутність, структуру та особливості організаційної поведінки особистості; - визначити сутність та види структури персоналу...
-
Сучасні умови характеризуються підвищенням ролі персоналу у підприємствах, що обумовлено такими чинниками: зміни у змісті праці, які викликані...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - 2.2. Структура і чисельність персоналу підприємства
Основними характеристиками персоналу підприємства є структура і чисельність персоналу. Структура персоналу - це сукупність окремих груп працівників, які...
-
В останні роки управлінські служби не тільки змінили відношення до культури організації, але і зайняли активну позицію у використанні її як фактору...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - 1.3. Етапи історичного розвитку управління персоналом
Історія розвитку концептуальних підходів в управлінні персоналом наведена у табл. 1.1. Таблиця 1.1. Еволюція концептуальних підходів в управлінні...
-
4.1. Суть та стадії згуртованості колективу. 4.2. Психологічна сумісність працівників організації. 4.3. Сутність та значення соціального розвитку...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - Частина І. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
Сучасні умови характеризуються підвищенням ролі персоналу у підприємствах, що обумовлено такими чинниками: зміни у змісті праці, які викликані...
-
Навчальні цілі: - розкрити сутність, структуру та особливості організаційної поведінки особистості; - визначити сутність та види структури персоналу...
-
Одним з найважливіших складових елементів менеджменту підприємства є управління персоналом як система ефективного управління працівниками і їхньою...
-
Керівник підприємства, працівники служби управління персоналом повинні мати у своєму розпорядженні максимально можливий обсяг інформації для розробки...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - ПЕРЕДМОВА
Сучасні умови характеризуються підвищенням ролі персоналу у підприємствах, що обумовлено такими чинниками: зміни у змісті праці, які викликані...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - 2.4. Компетентність працівника: сутність, види
Компетентність - це ступінь кваліфікації працівника, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним. Вона визначає здатність працівника...
-
Управління персоналом у єдності своїх різноманітних функцій, суб'єктів і методів виступає предметом науки "управління персоналом". Одночасно ця...
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - 4.1. Суть та стадії згуртованості колективу
4.1. Суть та стадії згуртованості колективу. 4.2. Психологічна сумісність працівників організації. 4.3. Сутність та значення соціального розвитку...
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - 4.2. Психологічна сумісність працівників організації
4.1. Суть та стадії згуртованості колективу. 4.2. Психологічна сумісність працівників організації. 4.3. Сутність та значення соціального розвитку...
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - РОЗДІЛ 3. Формування колективу організації
3.1. Трудовий колектив і соціальна відповідальність організації'. 3.2. Стадії та етапи розвитку трудового колективу. 3.3. Формальні і неформальні групи....
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - РОЗДІЛ 6. Служби персоналу: організація та функції
6.1. Типи організаційної культури кадрового менеджменту. 6.2. Роль і завдання відділів кадрів у апараті управління та його структура. 6.3. Функції, права...
-
1.1. Роль та значення управління персоналом як науки. 1.2. Відзнаки управління персоналом і управління людськими ресурсами. 1.3. Цілі функціонування...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 4.4. Формування взаємовідносин у групі
Люди за своєю природою є, за словами І. П. Павлова, найсильнішими подразниками. Вони найчастіше можуть міняти один одному настрій як у хороший, так і в...
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - 3.2. Стадії та етапи розвитку трудового колективу
Процес управління трудовим колективом умовно поділяється на три стадії. Перша стадія - керівник тільки визначає цілі, які повинні бути досягнуті...
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - 2.2. Соціальна структура персоналу
В міру зростання розподілу праці і його спеціалізації відбувається виділення різних категорій працівників. Наука виділяє різні класифікації кадрів: O за...
-
2.1. Формування збутової політики підприємства. 2.2. Особливості управління збутовою політикою підприємства в умовах ринкової економіки. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:...
-
4.1. Школа наукового управління - Ф. Тейлор, Френк і Ліліан Плберт, Г Гантт, Г. Емерсон. 4.2. Класична (адміністративна) школа - А, Файоль. 4.3. Школа...
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - РОЗДІЛ 2 Управління персоналом, як соціальна система
2.1. Персонал, як суб'єкт і об'єкт управління. 2.2. Соціальна структура персоналу. 2.3. Вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня менеджерів та...
-
Управління персоналом - Виноградський М. Д. - РОЗДІЛ 5. Кадрова політика організації
5.1. Поняття і типи кадрової політики. 5.2. Етапи побудови кадрової політики. 5.3. Стратегічне управління персоналом. 5.4. Види стратегій управління...
-
Діяльність трудових колективів в умовах ринкової економіки, зростання темпів економічного потенціалу підприємств та їх об' єднань збільшує можливості...
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - Розділ 4. ЗГУРТОВАНІСТЬ І СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК КОЛЕКТИВУ