Управління конфліктами - Жаворонкова Г. В. - 3.1 Конфлікти цінностей

План лекції:

3.1 Конфлікти цінностей.

3.2 Типи конфлікту залежно від особливостей конфліктуючих сторін.

3.3 Цільові конфлікти між учасниками корпоративних відносин.

3.1 Конфлікти цінностей

У конфліктологічній літературі традиційно розрізняють два основних види соціальних конфліктів, релевантних, у тому числі й інтерперсональних ситуацій:

1. Конфлікти цінностей.

2. Ресурсні конфлікти (конфлікти інтересів).

Існують і інші варіанти систематизації, однак, по суті, при деякім розходженні в найменуванні вони апелюють до однієї й тієї ж феноменології.

До мотиваційних конфліктів можуть бути віднесені конфлікти інтересів - це ситуації, що зачіпають цілі, плани, наміри, устремління, мотиви учасників, що виявляються несумісними або суперечними один одному. Інтереси різних сторін суперечать один одному, однак, можливо, їм і вдасться знайти варіант їхнього сполучення.

Особливий різновид конфлікту інтересів стосується випадків, де вони виявляються несумісними (при всьому бажанні домовитися, неможливість сполучення їхніх намірів ставити їх перед вибором "або - або").

До когнітивних можуть бути віднесені так звані ціннісні конфлікти - це конфліктні ситуації, у яких розбіжності між учасниками пов'язані з їхньою суперечністю один одному або несумісними уявленнями, що мають для них велике значення. Система цінностей людини відображає те, що є для неї найбільш значимим, наповненим особистісного змісту, що утворює зміст буття. Нарешті, у систему основних цінностей людини можуть входити її світоглядні, релігійні, моральні й інші значимі для неї уявлення.

Розбіжності в цінностях не обов'язково ведуть до конфліктів, і люди різних переконань, політичних і релігійних поглядів можуть успішно працювати разом, і мати гарні відносини.

Конфлікт цінностей виникає тоді, коли ці розбіжності впливають на взаємодію людей або ж вони починають "зазіхати" на цінності один одного.

Домінантні цінності виконують регулятивну функцію, направляючи дії людей і створюючи тим самим певні моделі їхнього поводження у взаємодії. Якщо в основі поводження учасників взаємодії лежать різні домінуючі цінності, вони можуть входити в суперечність один з одним і породжувати конфлікти. Нарешті, люди нерідко схильні "переконувати" один одного, нав'язуючи свої погляди, смаки, точки зору тощо, що також може призвести до конфліктів.

Ще один поширений вид міжособистісних конфліктів, що належить до діяльної сфери - це рольові конфлікти, які виникають через порушення норм або правил взаємодії. Норми й правила є невід'ємною частиною спільної взаємодії, її регуляторами, без яких вона стає неможливою.

Вони можуть мати імпліцитний, тобто прихований характер (наприклад, дотримання норм етикету, про що необов'язково домовлятися: це вважається зрозумілим само собою), або бути результатом особливих домовленостей, іноді навіть письмових

(наприклад, обговорений внесок кожного з учасників у загальну трудову взаємодію). Але в кожному разі порушення загальноприйнятих норм може викликати виникнення розбіжностей, взаємних претензій і призвести до конфлікту між учасниками взаємодії.

Причини порушень норм і правил можуть мати різний характер. Хтось може мимоволі порушити прийняті в колективі правила просто тому, що є новою людиною в колективі, ще не повністю ознайомленою з ними. Свідоме ж порушення норм або правил пов'язане з бажанням їхнього перегляду.

Зазначені види інтерперсональних конфліктів, імовірно, не вичерпують усього їхнього реального різноманіття. "Живі" конфлікти сполучають у собі компоненти їхніх різних видів, крім того, характер конфлікту залежить не тільки від особливостей протиріч, що виникають між учасниками ситуації в процесі взаємодії, але й від того значення, суб'єктивного змісту, які вони вкладають у цю ситуацію.


Схожі статті




Управління конфліктами - Жаворонкова Г. В. - 3.1 Конфлікти цінностей

Предыдущая | Следующая