Теорія держави і права - Ведєрніков Ю. А. - 2.15. Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення

Вихідною точкою до розуміння демократії, що виступає об'єктивною закономірністю суспільного розвитку, є ідея народовладдя як одна із загальнолюдських цінностей. Ідейною основою народовладдя є концепція народного суверенітету, тобто верховенства влади народу, яка здійснюється в його інтересах. Демократія, якщо вона справжня, є найпереконливішим свідченням здатності народу до владування й самоврядування.

Самоврядування народу - це такий спосіб реалізації влади безпосередньо народом, коли громадяни самостійно, через свої колективи й організації приймають управлінські рішення (або беруть активну участь у їх прийнятті), впроваджують їх вимоги в життя і відповідають за результати своєї діяльності.

Принципи самоврядування народу:

- загальна участь громадян в управлінні суспільними й державними справами;

- рівність громадян та їх усебічний розвиток;

- саморегуляція суспільної поведінки;

- участь громадян, соціальних спільнот у формуванні всіх або більшості соціальних інститутів;

- колективне обговорення й прийняття основних рішень та свідоме їх виконання;

- ефективний громадський контроль за діяльністю органів влади, насамперед виборних, та їх працівників, їх регулярна звітність та ротація.

Самоврядування, як процес, прямує в руслі розвитку політичної системи суспільства і виражає, з одного боку, взаємозв'язок між ними, а з іншого - збільшення "поля" самоврядування в загальному механізмі управління суспільними справами. Тому самоврядування народу - головний орієнтир розвитку всієї політичної системи суспільства.

Форми самоврядування народу залежать від способу політичної життєдіяльності суспільної спільноти, що забезпечується переважно за допомогою одного чи більше політичних інститутів.

Можна виділити такі форми самоврядування народу (на прикладі України):

- масові суспільні організації - об'єднують громадян та забезпечують їх самостійну діяльність;

- трудові колективи - забезпечують участь громадян в управлінні суспільними та державними справами одночасно з виробничою працею зі створення матеріальних та духовних благ;

- ради депутатів - забезпечують її здійснення в масштабі всієї країни;

- народні рухи - забезпечують політичну та громадську активність населення;

- пряма (безпосередня) демократія як спосіб волевиявлення народу.

2.16. Основні форми демократії в Україні

Термін "демократія" походить з грецької мови і в перекладі означає "влада народу".

Демократія - народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм, грунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при розв'язанні проблем і питань суспільного управління.

У ст. 5 Конституції України визначається, що народ як носій суверенітету та єдине джерело влади в Україні здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, демократія в Україні здійснюється у формі безпосередньої демократії (пряме правління) та у формі представницької демократії (представницьке правління).

Безпосередня (пряма) демократія передбачає здійснення народом своєї влади безпосередньо, пряме здійснення волі громадян у найважливіших питаннях державного і суспільного життя. До її інститутів, зокрема, належать референдуми, вибори, народна законодавча ініціатива, народні обговорення, загальні збори громадян тощо.

Представницька демократія передбачає здійснення народом своєї влади через обрані ним органи державної влади та місцевого самоврядування. До інститутів представницької демократії належать парламент, уряд, президент, органи місцевого самоврядування та ін.

Схожі статті




Теорія держави і права - Ведєрніков Ю. А. - 2.15. Самоврядування народу: поняття, принципи і форми здійснення

Предыдущая | Следующая