Теорія держави і права - Ведєрніков Ю. А. - 2.13. Поняття та елементи політичної системи суспільства

На певному етапі розвитку суспільства виникає політична система як одна із систем (поряд з економічними, соціальними, духовними), пов'язана з особливою формою діяльності людей - політикою.

Поняття політична система суспільства пов'язане із подвійним його розумінням: у широкому розумінні - це цілісний комплекс усіх політичних явищ, які існують у суспільстві, для завоювання, утримання чи участі у здійсненні політичної влади. Іншими словами, це механізм організації й функціонування політичної влади; у вузькому розумінні - це обумовлена економічними, соціокультурними, ідеологічними факторами сукупність взаємопов'язаних державних і недержавних організацій, інститутів, які прямо чи опосередковано беруть участь у реалізації політичної влади чи впливі на неї.

Політична система суспільства складається з таких елементів:

- політичної влади - центрального компонента, який зв'язує всі інші складові в систему;

- суб'єктів політичної діяльності (держави, політичних партій, рухів, громадських організацій та ін.);

- політичних норм та принципів - правил поведінки, що забезпечують визначений рівень суспільної організованості, стабільності і стійкості як політичних інститутів, так і всієї системи в цілому (звичаї, традиції політичного життя тощо);

- політичних відносин - відносин між соціальними групами, націями, народностями, політичними інститутами з приводу влади у зв'язку з розробленням і здійсненням політики;

- політичної свідомості - включає в себе ідеї, теорії, погляди, уявлення, почуття, традиції, що є відображенням політики і політичних відносин;

- політичної культури - сукупності спеціальних знань і досвіду в політичній сфері діяльності, сприйняття та засвоєння системи політичних цінностей суб'єктами політики.

Кожна із самостійних частин політичної системи має власну систему, свої принципи організації й діяльності, самостійність у вирішенні внутрішніх та зовнішніх справ.

2.14. Місце держави в політичній системі суспільства

Держава - не тільки результат розвитку суспільства, але і фактор формування політичної системи суспільства. Особливе місце в політичній системі суспільства належить саме державі, оскільки вона є основним засобом досягнення цілей, поставлених перед суспільством, концентрує в собі багатоманітність політичних інтересів, надає сталого характеру політичній системі шляхом упорядкування її діяльності.

Це обумовлюється такими обставинами:

- тільки держава офіційно представляє все суспільство;

- лише держава - єдина повновладна організація в масштабі всієї країни, здатна забезпечити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території;

- тільки держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління суспільними справами;

- лише держава має спеціальні установи примусового характеру і володіє монопольним правом застосовувати примус на своїй території;

- тільки держава володіє монопольним правом видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, та забезпечувати їх реалізацію;

- лише держава володіє монопольним правом встановлювати та стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет.

Таким чином, держава виступає своєрідним центром тяжіння всіх політичних сил суспільства.

Держава та інші суб'єкти політики як складники політичної системи мають взаємодіяти і взаємодіють (співпрацюють або конфліктують) у політичному житті суспільства. Така взаємодія характеризується наявністю прямого й зворотного зв'язку між цими суб'єктами.

Вплив держави на партії та інші об'єднання громадян виявляється в тому, що вона:

- встановлює юридичні норми, що визначають порядок їх офіційного визнання (легалізації);

- реєструє об'єднання громадян;

- забезпечує дотримання прав і законних інтересів об'єднань громадян;

- здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності об'єднань громадян зареєстрованому статуту:

А) нагляд за виконанням та дотриманням законності з боку органів прокуратури;

Б) контроль за джерелами і розмірами надходжень та оплатою податків з боку фінансових органів;

- передбачає відповідальність уповноважених осіб об'єднань громадян за порушення законодавства;

- не втручається в діяльність об'єднань громадян;

- створює режим найбільшого сприяння їх функціонуванню: надає певні пільги чи звільняє від податків або надає дотації та кошти.

У свою чергу об'єднання громадян:

- через інститут виборів формують депутатський корпус влади;

- вносять у парламент (Верховну Раду) ініціативні законопроекти через народних депутатів;

- можуть з певних питань бути суб'єктами правотворчості;

- можуть у певних випадках бути суб'єктами правозастосування;

- можуть у певних випадках бути суб'єктами контрольної діяльності держави;

- можуть здійснювати масові заходи (демонстрації, мітинги тощо);

- захищають права членів об'єднання в державних органах та ін.;

- діють у межах правового режиму, який встановлюється державою.

Схожі статті




Теорія держави і права - Ведєрніков Ю. А. - 2.13. Поняття та елементи політичної системи суспільства

Предыдущая | Следующая