Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - 1.3. ОРФОГРАФІЯ

§ 7. ПОНЯТТЯ ГРАФІКИ

Графіка - це система усіх писемних та друкованих знаків, за допомоги яких передається усне мовлення.

Основу графіки української мови становлять літери (букви).

Літера - "писемний або друкований графічний знак у складі алфавіту для позначення на письмі звуків, їхніх варіантів та деяких сполучень"6

Сукупність літер, розташованих в усталеному порядку, називається алфавітом (абеткою, азбукою).

Українська абетка складається з 33 літер, за допомоги яких позначається 38 фонем (звуків).

Літери бувають друковані й писані, великі й малі. Кожна літера абетки має свою назву.

Українська абетка

Буква

Назва

Буква

Назва

Аа

А

Нн

Єн

Бб

Бе

Оо

0

Вв

Ве

Пп

Пе

Гг

Ге

Рр

Ер

Гг

Ге

Сс

Ес

Дд

ДЄ

Тт

Те

Ее

Е

Уу

У

Єє

Є [йе]

Ф ф

Еф

Жж

Же

Хх

Ха

Зз

Зе

Цц

Це

Ии

И

Чч

Че

Іі її

І

Ї[йі]

Ш ш

Ша

Йй

Йот

Щщ

Ща

Кк

Ка

Ьь

Знак м'якшення

Лл

Ел

Юю

Ю[йу]

М м

Ем

Яя

Я [йа]

Примітка. Крім літер в українському письмі вживаються ще і такі знаки: ' (апостроф),' (знак наголосу). Вони не входять до складу абетки й на розміщення слів у словниках не впливають.

§ 8. СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ БУКВАМИ УКРАЇНСЬКОГО АЛФАВІТУ І ЗВУКАМИ

Кожна літера української абетки здебільшого позначає один звук. Проте є випадки, коли повної відповідності між буквами і звуками немає.

1. Літери я, ю, є можуть позначати один звук: я - [а], ю - [у], є - [е] та м'якість попереднього приголосного і два звуки: я - [йа], ю - [йу], є - [йе].

Два звуки вони позначають:

- на початку слова: Якомога [йакомога], юність [йун'іс'т'], Ємний [йемниї];

- після літери на позначення голосного звука: має [майе], Стою [стойу];

- після апострофа, знака м'якшення: м який [мйакйї], Мільярд [м'іл'йард].

В інших випадках літери я, ю, є позначають один звук.

2. Літери їта щ завжди позначають два звуки (фонеми): ї - [йі], щ - [шч]

3. Літера ь (знак м'якшення) звука не позначає, а вживається для позначення м'якості попереднього приголосного: сьомий [с'омиї].

4. Один звук може позначатися двома літерами: звук [дж] - літерами д і ж, звук [дз] - літерами д і з.

1.3. ОРФОГРАФІЯ
§ 9. ОРФОГРАФІЯ. ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ

Орфографія - система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі усного мовлення на письмі.

Основним поняттям орфографії є орфограма.

Орфограма - написання, яке відповідає певному орфографічному правилу: орфограма апостроф, знак м'якшення тощо.

Орфографічне правило - це коротка рекомендація для певного способу написання, визначена і закріплена мовною нормою.

В основу української орфографії покладено два головні принципи - фонематичний і морфологічний. Крім того, певну роль відіграють також історичний (або традиційний) і смисловий (або семантико-диференціювальний) принципи.

За фонематичним принципом написання слів грунтується на якнайповнішому врахуванні їх літературно-нормативного звучання. Кожен звук (фонема) позначається на письмі літерою або сполученням літер, тобто встановлюється повна відповідність між літерами та їх звуковими значеннями. До конкретних випадків реалізації фонематичного принципу належать:

1) спрощені групи приголосних: Проїзний, тижневий;

2) написання о, е після літер на позначення шиплячих приголосних: чотири - четвертий, жонатий ~ женити;

3) написання і в новоутворених закритих складах: стола - стіл, осені - Осінь;

4) написання суфіксів, що сформувалися внаслідок фонетичних претворены Козацький, товариство;

5) префікс с - перед к, п, т, ф, х: Скочити, сфотографувати;

6) подовження приголосних: Знання, вчення. Морфологічний принцип полягає в тому, що морфеми пишуться

Однаково, незалежно від їх звучання в різних або споріднених словах. За морфологічним принципом пишуться:

1) е та и на позначення ненаголошених [е] та [и], а також о перед постійно наголошеним [у]: Село, живемо, голубка, тому;

2) префікс з - перед глухими (крім к, п, т, ф, х): зшити, зсадити, зцілити;

3) префікси роз-, без - перед шиплячими: розчути, розжувати, безчестя;

4) літери, що позначають глухі приголосні перед дзвінкими, а також дзвінкий [г] перед глухими: Боротьба, просьба, нігті;

5) дієслівні форми на - шся, - ться: Збираєшся, вагаєшся, сміються;

6) подовження на межі різних морфем: віддати, осінній, іменник. Суть історичного (традиційного) принципу полягає в тому, що

Деякі сучасні написання не пояснюються ні вимовою, ні фонемним складом морфем, тобто ці слова передаються на письмі за традицією. За традицією пишуться:

1) літери я, ю, є, ї, що позначають дві фонеми: ясен, їжак, в 'я ну ти;

2) літера щ на позначення двох звуків [шч]: Щедрість, щастя;

3) ряд слів з ненаголошеними голосними [е], [и], [о], що не перевіряються наголосом: Кишеня, левада, лопух, комин.

Смисловий принцип полягає в тому, що деякі слова звучать однаково, але пишуться по-різному з метою розрізнення їх значень: Орел (птах) і Орел (місто).

Отже, смисловий принцип диференціює написання:

1) власних і загальних назв: Земля (планета) - Земля (грунт);

2) складних слів разом, окремо й через дефіс: напам 'ять (вивчити) - На пам ять (подарувати), легкопоранений і Легко поранений,

Схожі статті




Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - 1.3. ОРФОГРАФІЯ

Предыдущая | Следующая