Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - § 22. ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ СЛОВ'ЯНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, якби, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому.

Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якже, якщо, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова з часткою або прийменником.

Сполучник як службова частина мови виконує синтаксичну функцію поєднання членів речення або окремих речень і не є іх членами, однозвучні сполучення слів виступають членами речення, і до них можна поставити питання. Пор.: Щоб жить - ні в кого права не питаюсь. Щоб жить - я всі кайдани розірву (П. Тичина).- Неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б То зачепитись (М. Коцюбинський); Якби я турбувавсь завжди про себе, вже б онімів давно від самоти (Д. Павличко). - Як би йому, Данилові, хотілося зараз із веслом у руці сісти за сей вербовий човен (М. Стельмах).

2. Якщо частки Би (6), Же (ж) зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться окремо: Або ж, адже ж, але ж, коли б, хоча б, хоч би.

3. Складні сполучники Тільки-но, тим-то, тому-то, отож-бо пишуться через дефіс.

4. У складених сполучниках усі компоненти пишуться окремо: так що, через те що, замість того щоб, з тим щоб, незважаючи на те що, дарма що, задля того щоб, після того як, мірою того як.

§ 20. ПРАВОПИС ЧАСТОК

Частки з різними частинами мови пишуться разом, окремо, через дефіс. Разом пишуться:

1. Частки Аби-, де-, чи-, що-, як-, - ся (-сь) у складі будь-якої частини мови: Абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися (сь), кудись.

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.

2. Частки Би (б), же (ж), то у складі інших часток і сполучників: Немовбито, тобто, якби, мовби.

Окремо пишуться:

1. Усі частки, які творять форми слів або надають різних значеннєвих, модальних та емоційно-експресивних відтінків:

А) частки хай, нехай, за допомоги яких творяться форми наказового способу: Нехай заспіває, хай не розбудить;

Б) частка би (б), за допомоги якої утворюється форма умовного способу дієслів: Спочив би, прийшла б;

В) частка же (ж), яка відіграє підсилювально-видільну роль: знайшов же;

Г) частки то, це, які у складі речення мають значення вказівності: Мова й історія - то ж єдине ціле, один кровообіг, тож: і відроджувати їх маємо одночасно (Гонч.).

2. Частка Що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.

3. Частка То в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

Через дефіс пишуться:

1. Частка Бо, но, То, от, таки, коли вони вирізняють значення окремого слова: Пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.

Примітки: 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.

2. Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого стосується, вона пишеться окремо: Таки намалював, таки зрозумів.

3. Частки Будь-, - небудь, казна-, хтозна-, бозна - у складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.

Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна з чому, будь із ким

§ 21. ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Значну частину словникового складу сучасної української літературної мови становлять слова іншомовного походження. Правописні особливості їх визначаються орфографічними нормами української літературної мови.

Основні орфограми у словах іншомовного походження

Літери и-і-ї, е - с

Подвоєні літери

Апостроф

Знак м'якшення

Директор, мозаїка, символ феєрія, тріумф, декан,

Брутто, нетто, тонна, вілла

Інтерв 'ю, кар 'єра прем 'єра

Віньєтка, сти-льальбом

Орфограми и-і-ї

И

І

Ї

1. У загальних назвах після букв д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: диплом, стимул, позиція, силует, цифра, режим, ширма, риф (правило дев'ятки).

1. На початку слова у загальних і власних назвах: ідея, інститут; Іспанія, Індія.

2. Усередині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед буквами на позначення голосних та перед є, й: Матеріал, аудієнція, фіалка, (але: Диякон, християнство).

Після букв, що позначають голосні звуки: Наївний, руїна, прозаїк.

2. У власних назвах:

А) у географічних назвах з

3. У кінці невідмінюваних

Слів після приголосних:

Кінцевими - ида,-ика: Фло-

Рида, Америка, Мексика;

Б) у географічних назвах

Після букв, що позначають

Шиплячі, і після букви ц:

Вашингтон, Алжир, Лейп-

Циг, Чикаго, Чилі;

В) у географічних назвах

Із звукосполученнями - ри:

Рим, Париж, Крит, Рига.

Г) в окремих словах згідно

З традиційною вимовою:

Ватикан, Бразилія, Сирія,

Аргентина, Братислава.

3. У деяких словах відпо-

Відно до вимови: лиман,

Спирт, химера, кипарис,

Миля.

Таксі, мерсі, поні.

4. Після літер, що не вхо-

Дять до правила дев'ятки,

Перед буквами на позна-

Чення приголосних звуків:

Бізнес, академік, хімія, лі-

Тература.

5. У власних назвах після

Букв на позначення при-

Голосних звуків перед на-

Ступними буквами на по-

Значення приголосних і

В кінці слова: Лісабон,

Орфограма е - є

Е

Є

1. Після букв, що позначають тверді приголосні: легенда, телефон, декан.

2. На початку слова: Етап, екзамен, енергія.

3. Після а, о, у всередині слів: Силует, проект, поет (але: траєкторія).

4. У префіксах де-, ре-: Реконструкція, денаціоналізація.

1. Після апострофа, знака м'якшення, букв е, і, й: п'єдестал, портьєра, феєрія, абітурієнт, Фе-йєрбах (але: діез).

2. На початку слова, коли іншомовне е вимовляється в українській мові як звукосполучення й + е: Європа, єгер, єнот, Євпаторія.

Орфограма - Апостроф

Ставиться

Не ставиться

Перед я, ю, е, ї

1. Після літер, що позначають губні приголосні звуки [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х] та після р: Іитерв 'ю, прем 'єра, мит 'як, бар 'єр, Х'юстон, Руж 'є, Монтеск 'є.

2. Після префікса, що закінчується літерою на позначення приголосного звука: Суб'єкт, ін 'єкція, ад 'ютант.

1. Після губних [б], [п], [в], |м], Іф], шиплячих [ж], [ч], [ш], задньоязикових [г], [к], [х] та після р, якщо букви я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного: Бюро, бюджет, пюре, фюзеляж, Рєпін, Лого. 2* Перед йо: Серйозний, курйоз.

Орфограма - знак м'якшеня

Пишеться

Не пишеться

1. Після літер, що позначають м'які приголосні звуки [д'], [т'] [з'] [с'] [л'] [н'] перед я, ю, €, ї, йо: конферансьє, ательє, більярд, досьє, мільярд, бульйон, Віньї.

2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): Фільм, Нельсон, Альбом.

3. У кінці слів після літери л (відповідно до м'якої вимови приголосного): Магістраль, автомагістраль, стиль.

1" Перед я, ю, якщо вони пом'якшують попередній приголосний і позначають звуки [а], [у]: маляр, малярія, нюанс.

Але: залп. Але: Метал, бал.

Подвоєння букв

Відбувається

Не відбувається

1. В окремих загальних назвах: Брутто, нетто, манна, ванна, вілла, бонна, пенні, панна, тонна, білль, мулла, дурра, мірра.

У загальних назвах: група, клас, колектив, граматика, інтермецо, сума, грип, бароко.

Відбувається

Не відбувається

2. У власних назвах та їх похідних: Голландія, Марокко, Міллер, Діккенс, Руссо, Марокканець.

3. За збігу однакових приголосних префікса і кореня, коли в мові вживається непрефіксальне слово: Ірреальний (є реальний), імміграція (еміграція), ірраціональний (єраціональний).
§ 22. ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ СЛОВ'ЯНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

Написання прізвищ і географічних назв слов'янського походження в цілому підпорядковується принципам української орфогрфії, але є певні специфічні правила.

Російський, болгарський, чеський звук Е, польський ге передаються:

Літерою е

Літерою є

1. Після букв, що позначають приголосні звуки: Лєрмонтов, Венге-ров, Державін; Пенза, Онега.

2. У суфіксах - ев,-еев після букв ц, р та тих, що позначають шиплячі ([ж], [ч], [ш]): Муромцев, Писарев, Нехорошее, Аракчеев; Плечеєво.

1. На початку слова: Єршов, Єфи-мов, Єгоров, Єреван.

2. Усередині слова після літер, що позначають голосні, після апострофа і знака м'якшення: Достоєвський, Гуляєв, Аляб'єв, Афанасьев; Єгор'євск.

3. Коли російському е в корені слова відповідає в українській мові звук і (буква і): Пєшковський, Слепцов, Семенов, Бєлгород.

Російська літера е передається;

Сполученням літер йо

Сполученням літер ьо

Літерою е

Літерою 0

1 .На початку слова: Йолкін. 2.Після букв на позначення голосних та на позначення губних звуків: Бугайов, Со-ловйов.

Усередині чи вкінці складу після букв на позначення м'яких приголосних звуків: Ве-рьовкін, Тьоркін, Корольов, мис Дежньова.

У прізви щах, які утворені від спільних для української і російської мов імен: Артемов, Семенов, Орел.

Під наголосом

Після ч, щ:

Лихачбв,

Грачбв,

Хрущов,

Рогачово.

Російська літера и передається:

Літерою і

Літерою ї

Літерою и

1 .На початку слова: Ігнатьєв, Ісаєв, Іжевськ.

2.Після букв, що позначають приголосні (крім шиплячих і Ц): Пушкін, Мічурін, Кінешма.

1 .Після приголосних: Ізмаїлов, Воїнов, Кутаїсі. 2.Після апострофа та м'якого знака: Ільїн, Ана-ньїно.

1. Після Ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Дорожин, Лучин, Шишкін, Щиглов, Нальчик.

2. В утворених від людських імен та загальних назв, спільних для російської й української мов: Борисов, Виноградов, Пивоваров, Гаврилово.

3. У префіксі При-: При-швін, Привалов.

4.У суфіксах - ик-,-ич-, - иц-, - ищ-у - овичг, - евич-: Беликов, Новиков, Гнєдич, Радищев, ГІигоповичІ Тпуіїпагяич

Болгарський, сербський звук И (і) передається:

Літерою и

Літерою ї

Літерою /

Між буквами, що позначають приголосні: Христов, Радич, Ягич.

Після букв, що позначають голосні: Раїч, Стоїч.

На початку слова: Ілі-єв, Івич, Ільєску.

Польський, чеський, словацький звук и (І) передається:

Літерою /

Літерою и

На початку слова та після букв, що позначають приголосні звуки: Івашкевич, Міцкевич.

1.Після букв, що позначають шиплячі приголосні звуки: Міклошич, Шим-чак, Жижка.

2У суфіксах - ик-у - ицьк-, - ич-: Коперник, Коноптицька, Сенкевич, Фучик.

Схожі статті




Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - § 22. ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ СЛОВ'ЯНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

Предыдущая | Следующая