Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 2.3. Загальна характеристика культури
Ні культура не може існувати поза людиною, ні людина - поза культурою. Проте у теоретичному аналізі вони повинні бути охарактеризовані як самостійні і цілі. Для осмислення особистості і ряду інших явищ культура може бути розглянута і витлумачена в трьох аспектах: як соціальна дійсність, семіозис і творчість люди. З одного боку, культура породжується свідомими зусиллями людей у цьому розумінні це своєрідне "творіння" (як писав В. Біблер, "світ зрозумілий як творіння, зведене у статус особливого загального"). Сюди ж належать трактування культури як змістоутворення, побудови картин світу, базисних культурних сценаріїв тощо. З іншого боку, усі ці зусилля не тільки штучні, але такі, що стають природними, що входять у природне і визначають його. Подібне "обертання" забезпечується насамперед мовою (семіозисом). Як соціальна дійсність або, по-іншому, форми соціального життя культури народжуються, живуть і помирають, взаємодіють між собою, при чому нові культури формуються, асимілюючи попередній досвід і структури минулих або поряд існуючих культур. При такому розумінні культуру можна визначити як соціальний організм, то поняття організму припупаскає прийняття щонайменше таких уявлень: певної форми свідомості дійсності, що дозволяє організму орієнтуватися в середовищі і цілеспрямовано діяти, відповідно, понять середовища, систем життєзабезпечення організму, нарешті способу відтворення собі подібних.
Приймемо досить очевидне припущення: соціальний організм - це організм. Що містить і використовує інші організми (людину). Свідомістю останніх (тобто свідомістю людей) він, імовірно, і користується як субстратом власної свідомості, структура ж свідомості соціального організму зумовлена насамперед семіозисом.
Я довго не міг зрозуміти, як можна вимислити подібний соціальний організм, поки не згадав реконструкцію творчості Іммануїла Канта, де останній наділяє творця антропоморфними властивостями. Кантіанський розум - це і мислення (творчість) людей, і робота самого розуму, діючого за допомогою людини. Більше того, в мисленні Канта розум вперше усвідомлює себе.
Поставимо собі запитання, яким чином соціум може усвідомлювати навколишній світ і самого себе? Імовірно, за допомогою людей, але діючих не стільки як біологічні істоти, скільки як обумовлені мовою представники культури; в теоретичному плані повинні сказати інакше: обумовлені семіозисом і соціальною організацією. Інакше кажучи, коли людина мислить і усвідомлює культурними текстами, адресуючись до інших представників культури, задовольняючи вимогам культурної комунікації, через неї (них) мислить і усвідомлює соціум.
Який же зміст самоусвідомлення соціуму, про що він, так би мовити, думає, чим заклопотаний? Якщо ми врахуємо, що культура народжується, живе і помирає, а також взаємодіє з іншими культурами, то можна припустити, що це і єтур-бота соціуму. Соціум думає Й усвідомлює, як виникає (стає) світ, що він собою представляє, що собою представляють інші світи (порівняй з розумом Аристотеля, що мислить самого себе: "І життя без сумніву притаманне йому; тому що діяльність розуму є життя, а він є саме діяльність... розум мислить самого себе, раз ми в ньому маємо найкраще, і думка його є мисленням про мислення").
Чому світ, а не що-небудь інше? Імовірно, тому, що світ (реальність) - це і є найзагальніше уявлення для людини культури, куди входить усе, що її оточує, і вона сама. Також і тому, що для людини, яка підключається до культури, важливо зрозуміти, чим вона відрізняється від інших людей своєї і чужої культури, а також як орієнтуватися у світі, який відкривається для неї, і чим є останній.
Вже в міфах стародавнього світу можна побачити, що тема становлення і загибелі світу є однією з провідних. "Перетворення хаосу в космос, - пише Мелетинський, - відповідає виділенню культури в її протиставленні природі". Інші теми міфів значною мірою присвячені освоєнню світу. Тема утворення світу і його кінця (Страшного суду) у середні віки не менш важлива, ніж для попередньої культури переходу хаосу в космос і навпаки. До того ж тут намічається усвідомлення космосу як соціального організму, що володіє розумом, адже уявлення про те, що Бог створив світ, у якому все відбувається за його волею, а людина створена "за образом і подобою Творця", має на увазі, що соціум не тільки жива, але і розумна антропоморфна істота (суб'єкт). У Канта світ й існує, і пізнається, і конституюється Богом через людину. Кантіанський соціум уже цілком може бути названий живим, творчим і розумним. Нарешті, Гегель в ідеях суб'єктивного, об'єктивного й абсолютного духу робить останній крок в усвідомленні культури як живого розумного організму.
Тепер про системи життєзабезпечення соціуму. Вони двоякі: з одного боку, ці системи, ймовірно, повинні забезпечити відтворення й існування людини як біологічної істоти, з іншого боку - власне культурні функції (змістоутворення, освоєння дійсності, розвитку тощо). Сучасні дослідження культури, включаючи і наше власне, дозволяють назвати такі основні системи життєзабезпечення соціуму як організму: базисні культурні сценарії і картини світу (для свідомості соціуму), соціальні інститути (соціальна організація), сфера освіти і виховання (відтворення, вироблення "людського матеріалу"), господарство й економіка (виробництво, розподіл, обміни, баланси тощо), влада (способи об'єднання людини із системами управління), суспільство (сфера, що визначає ставлення людини до всіх інших соціальних процесів), професійні Й інші співтовариства, особистість.
Наприклад, в архаїчній культурі базисні культурні сценарії і карти на світу започатковувалися на основі анімістичних уявлень, а в культурі древніх царств на основі уявлень про богів та їх взаємин з людьми. Для архаїчної культури інститут сім'ї є центральним, для культури стародавніх царств центральними виступають інститути царської і жрецької влади й армії. В архаїчній культурі господарство грунтувалося на полюванні, скотарстві і збиральництві, а економіка в нашому розумінні ще не склалася. У культурі стародавніх царств на перший план висувається землеробство і древні види виробництва; формуються перші економічні відносини (заготівля про запас, розподіл продуктів, торгівля й інші обмінні відносини).
Владні відносини в архаїчній культурі тільки складаються (глава сім'ї, вождь у племені, шаман), у наступній культурі вони вже цілком сформовані: це влада царя, жерців та їх наближених. В архаїчній культурі виховання будується на основі наслідування і спеціальних ритуалів (розповідь про те, що трапилося, багаторазове повторення його для запам'ятовування). У культурі стародавніх царств з'являються справжні вчителі та школи. Архаїчне суспільство - це все плем'я, яке виступає в критичних ситуаціях як безліч індивідів, що спілкуються між собою; чоловічі союзи - приклад архаїчного співавторства. Суспільство культури стародавніх царств зовсім інше: це окремі стани і народ у цілому; чиновники царя або жерців, воїни і селяни - приклад співтовариств цієї культури. Особистості в обох культурах ще не було. Перейдемо тепер до характеристики людини в культурі й аналізу становлення особистості.
Схожі статті
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.16. Еволюція конституюючих елементів повсякденності
Відповідь на запитання про історизм повсякденності вимагає спеціального вивчення величезного етнографічного й історичного матеріалу. Наскільки відомо,...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.15. Три трактування історизму повсякденності
Історичний характер повсякденності можна трактувати потрійно. По-перше повсякденність історична, оскільки вона є світом культури, що, як писав Шюц, "ми...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.2. Репрезентативна культура
Соціологія, починаючи з Опоста Конта, якого вважають родоначальником цієї науки, зосереджувалася насамперед на аналізі культурних закономірностей...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.1 О. Конт як основоположник соціології
Соціологія, починаючи з Опоста Конта, якого вважають родоначальником цієї науки, зосереджувалася насамперед на аналізі культурних закономірностей...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.8. Життєвий світ
Е. Гусерль розглядав проблематику життєвого світу в рамках філософської дисципліни, яку він називав феноменологічною психологією і предмет якої визначав...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 2.1. Характеристики понять "особистість" та "індивід"
Незважаючи на величезну кількість різних характеристик і визначень понять "особистість" та "індивід" для наших цілей можна вказати на кілька головних,...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.4. Веберівський погляд на розвиток капіталізму
Вебер - не спекулятивний філософ, і його гіпотеза про роль етики протестантизм)-у виникненні капіталістичної форми господарювання - не історіософська...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - Вступ
Гуманітарна освіта в наші дні повинна бути максимально широкою, такою, щоби її можна було використовувати яку науковій і педагогічній роботі, так і в...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 2.2. Підходи до вивчення відносин "особистість - культура"
Російські дослідники С Неретіна й А. Огурцов у книзі "Час культури" зазначають, що в роботах М. Бердяєва, М. Бубера, М. Бахтіна, В. Біблера особистість...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.12. Логіка й історія повсякденності
Зрозуміло, розглянута вище широка інтерпретація теореми Томаса вимагає застережень і уточнень. По-перше, будь-яке, навіть яке завгодно масштабне...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.11.Соціологічне поняття культури
Зрозуміло, розглянута вище широка інтерпретація теореми Томаса вимагає застережень і уточнень. По-перше, будь-яке, навіть яке завгодно масштабне...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.10. Пізнання як творчість світу
Вище, говорячи про книгу Бергера і Лукмана "Соціальна конструкція реальності", ми відзначили, що їхня концепція будується діалектично: пізнаючи...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.14. Механізм повсякденної типізації
Засновник соціальної феноменології А. Шюц саме в предметно-тілесній закріпленості бачив "переваги" повсякденності в порівнянні з іншими сферами людського...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.13. Кінцеві ділянки значень
Засновник соціальної феноменології А. Шюц саме в предметно-тілесній закріпленості бачив "переваги" повсякденності в порівнянні з іншими сферами людського...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.6. Визначення ситуації
Прямий попередник символічного інтеракціонізму - американський соціолог Чарльз Лантухи (1864-1929). Вихідною передумовою його теорії було твердження про...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.7. Соціальна феноменологія
Прямий попередник символічного інтеракціонізму - американський соціолог Чарльз Лантухи (1864-1929). Вихідною передумовою його теорії було твердження про...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання
Пам'ятаючи, що соціологія культури є "частиною" соціологічної науки, важливо, насамперед, визначити її місце в структурі соціологічного знання....
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури
Мабуть, тільки термін "людина" вживається вданий час настільки ж широко, як і "особистість". Трохи рідше вживаються терміни "індивід" ("індивідуум") і...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.5. Дві соціології
Розуміюча соціологія Макса Вебера стала родоначальницею цілої традиції в соціологічному мисленні, яку можна назвати традицією розуміючої соціології....
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.3. Об'єктивізм
У подальшому розвитку соціології обидві ці тенденції - об'єктивістська і культурно-аналітична - виявляються і постійно, хоча і досить рідко в підкреслено...
-
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 1.9. Когнітивна мікросоціологія
Когнітивна мікросоціологія, як ми позначаємо цей напрям за К. Кнорр-Цетиною, зосереджується на аналізі повсякденного життя, ситуаційних взаємодій,...
-
Культурологія - Безвершук Ж. О. - Розділ 1 БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФЕНОМЕНУ КУЛЬТУРИ
У наш час від гуманітарних наук очікуються осмислення "світу людини", причому в усій повноті життєвого досвіду - для його виправдання, його прояснення і...
-
Соціологія - Танчин I.3. - Функції культури
ТЕМА 2.1. КУЛЬТУРА І її ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНЕ ЖИТТЯ 2.1.1. Культура як соціальне явище Сучасний термін "культура" походить від латинської, що спершу...
-
Загальна соціологія - Примуш М. В. - § 5.2 Теорія "соціальної дії"
Як же "працює" поняття "ідеальний тип" у Вебера? Щоб відповісти на це питання, необхідно ввести ще одне фундаментальне поняття соціології Вебера -...
-
Загальна соціологія - Примуш М. В. - § 3.1 Психологічні концепції в західноєвропейській соціології
Ключові поняття та терміни - психологічний напрямок - нелогічні закони - натовп - психологічний еволюціонізм - усвідомлення роду - соціальний розум -...
-
Ключові поняття та терміни - психологічний напрямок - нелогічні закони - натовп - психологічний еволюціонізм - усвідомлення роду - соціальний розум -...
-
Соціологія - Танчин I.3. - 2.1.2. Компоненти культури
Культура є складним феноменом, у якому можна виділити ряд елементів. Насамперед, культуру поділяють на: "духовну", або, як її ще називають...
-
Менеджмент підприємства - Хомяков В. І. - 2.1. Загальна характеристика менеджменту
2.1. Загальна характеристика менеджменту Формування менеджменту, як суспільного явища було пов'язано із змінами у виробничій сфері. Тому спочатку...
-
Загальна соціологія - Примуш М. В. - § 5.1 Методологія соціологічного пізнання М. Вебера
Ключові поняття та терміни - соціологічне пізнання - ідеальний тил - соціальна дія - цілераціональна дія - суспільні інститути - раціоналізація -...
-
Загальна соціологія - Примуш М. В. - Тема 5. ТЕОРІЯ "СОЦІАЛЬНОЇ ДІЇ" М. ВЕБЕРА
Ключові поняття та терміни - соціологічне пізнання - ідеальний тил - соціальна дія - цілераціональна дія - суспільні інститути - раціоналізація -...
Соціологія культури - Юрій М. Ф. - 2.3. Загальна характеристика культури