Риторика - Мацько Л. І. - Степове хлоп'я, що дає урок дорослим
Слово на літературному вечорі в Київському університеті
8 квітня 1988 року
Користуюсь нагодою, щоб подякувати друзям-письменникам, з котрими упродовж літ довелося й доводиться пліч-о-пліч працювати в літературі. З цього університетського залу хочу також висловити вдячність усім читачам, чию підтримку я відчував і в дні погожі, і в часи лихі. Можу посвідчити: ще до того, як стати повсякденністю, туга за гласністю, мрія про життя більш демократичне жили вже в читацьких листах, жило в їхніх довірливих рядках устремління до соціальної справедливості, неприйняття беззаконня й бюрократичної сваволі. Народ воістину вистраждав ці свої нові часи, нове мислення, революційне оновлення життя.
Вітаючи всіх, до кого адресуємось своєю творчістю, хотів би ще привітати звідси зовсім юного читача, хлопчика з наших причорноморських степів, котрий з часом, може, теж опинитися тут, серед студентів вашого славетного університету. Не знаю імені школярика, прочитав про нього в одній південній молодіжній газеті. Десь торік, коли особливо гучно зчинилась була ота аморальна кампанія проти вивчення рідної мови в школі, коли дорослі дяді, втрачаючи гідність, не соромлячись національної самозневаги, атакували директорів шкіл своїми заявами, "звільніть, мовляв, мою дитину від уроків рідної мови, дитя й без того перевантажене", - ось тоді якраз той південний хлопчик, єдиний у своєму шостому класі, не захотів зректися рідного слова! Журналістка пише, як його умовляли, як на нього тиснули звідусіль, директор упрохував, одначе хлопчик, ніби той Гал і лей, стояв на своєму: "А вона ж таки крутиться..." Не знаю, що ним керувало. Може, сама інтуїція, чистота дитячої душі підказала, що дорослі дяді штовхають його на шлях ганебний, на шлях відступництва? А можливо, батьки виявились людьми достойними, з почуттям гідності, людьми, що вміють дорожити прекрасною мовою свого народу, розуміючи, як багато людина втратила б, занедбавши рідне слово. Можливо, дано було їм усвідомити, чим є національна мова для кожного народу, адже з досвіду віків видно, що, скажімо, наші сусіди й брати, як-от народ польський, чехи, словаки, болгари, в найдраматичніших випробах історії, на її ураганних вітрах, зберігшії мову, саме завдяки їй духовно зберегли й себе - мова рятувала народові життя!..
Так чи інакше виникло бажання, вітаючи того невідомого південного хлопчика, підтримати його синівську вірність, чистоту й принагідно ще раз нагадати, що і Шевченко, Франко, й Леся Українка, всі наші класики й сучасні письменники України писали і пишуть свої книги з думкою про ось такого нащадка, трудилися й трудяться для того, щоб завжди почував себе людиною в гідності, в честі, почувався сином нації не меншовартісної, рівної серед рівних. Уся наша література, вся духовна спадщина, що створювалась упродовж віків, вона для тебе, хлопчику, і для таких, як ти, - для людей уже й завтрашнього дня! А що сьогодні ти стоїш за правду, вважай, що, хоч скільки в тебе буде опонентів, ти маєш перевагу в один голос! А ми всі, тут присутні, давайте підтримувати міцний дух того юного степовика, який сьогодні дає урок синівської вірності багатьом.
Так, ми інтернаціоналісти. Ми дорожимо нашою випробуваною співдружністю, яка забезпечила нам свого часу перемогу над фашизмом.
Ми не маємо претензій до російського народу, він є і назавжди залишиться для нас братом. І не прекрасній російській мові - мові Пушкіна й Тургенева, Шолохова й Буніна - сьогодні ми адресуємо свій біль.
Маємо претензії передовсім до сучасних валуєвих та до свого доморощеного бюрократа, вислужника й браконьєра в царині духовності, претензії ноші до тих, закутих у лати бюрократизму, нищителів природи і культурних цінностей нації, до кадрових руйначів, які роблять собі кар'єру, (та ще, мабуть, і далі сподіваються робити), здобувають посадові крісла на зневажанні української культури, мови, історії, що її вони свавільно й безкарно фальшують на свій примітивний кон'юнктурний лад. Ми вміємо відрізняти добро від національного нігілізму й запроданства інших.
Проблеми літератури - проблеми самого життя. У винятково складному світі нам випало жити. Виникла парадоксальна ситуація: науково-технічний прогрес, який у XX столітті так динамічно творився, набував усе масштабнішого розвитку, здавалось би, звершувався цілковито в ім'я людського добробуту, сьогодні часто, а може, дедалі навіть частіше обертається проти неї, проти людини, свого творця. Не марсіани ж отруюють нам чудові наші ріки, озера, загиджують моря й океани, з яких у відчаї й протесті викидаються на берег навіть кити. Не інопланетяни ж вигублюють ліси планети, душать відходами хімії все живе, несуть нам радіацію та екологічне спустошення цілих регіонів, не від якихось пришельців зазнає ж ушкоджень той загадковий озоновий щит, який має оберігати життя на Землі. Процес технічного розвитку не зупинити, це ясно. Але невже ми виявимось безпомічні проти могутнього технократа, котрий свої відомчі, честолюбні, часом явно корисливі інтереси ставить понад усе? До голосу громадськості, до різних гуманістичних застережень такий діяч у часи безгласності ставився явно зневажливо, самовпевнений, глухий до життя, вія проектував, затверджував у своїх кабінетах і Чорнобиль, і безглузду Очаківську греблю, і все, що хотів, і чомусь для своїх об'єктів відомчий чиновник визначав місця якраз густонаселені або заповідні, - не тому опинились в зоні екологічного лиха численні міста Дніпровського басейну та інші, колись квітучі, українські землі? Епоха гласності, перебудови створює сприятливі умови для того, щоб на повну силу виявляв себе народний розум, інтелект творчий, далекоглядний, щоб рішучіше втручався в життя суворий контроль громадськості, непідкупна воля і вдумливість тих, хто здатен мислити завбачливо, дбати не лише про себе, а й про майбутнє.
Для легковажності й гігантоманії не повинно лишатися місця. Гуманізувати науку, перевірити на людяність всі оті відомчі, часом скороспілі плани й проекти. Тобто підпорядкувати їх цілковито інтересам людини - це має стати нормою, стилем нового часу.
Відомо, як високі гуманістичні думки нехтувалися тими, чиїм стилем ставала сваволя, хто бульдозерами розтягував пам'ятки архітектури, наклеював на людей ярлики лише за їхню любов до рідної мови, історії, культури... Завдяки перебудові, гласності складається життєдайна атмосфера для духовного розвитку всіх без винятку народів країни. Тож цілком природно, що й ми, українці, хочемо зберегти себе як духовну цілість, як націю, як народ з неповторною національною культурою, котра належить усім народам, належить, зрештою, культурі світовій.
Берегти маємо все! Зникнення якогось одного, на перший погляд, ніби навіть малокорисного представника флори чи фауни має усвідомлюватись як втрата вселюдська, втрата, гіркоту якої, мабуть, сповна відчують лише нащадки. Так само і втрата мови народу, хай навіть якогось нечисленного, збіднила б не лише лінгвістичну карту людства: вона неминуче збіднить і культуру вселюдську, зменшить генетичне багатство самого життя на Землі.
Насамкінець хочу звернутись безпосередньо до вас, дорогих наших студентів. Людській молодості властиво замислюватись над вибором шляху-вибирайте обачно. Молодість свою можна змарнувати, але можна наповнити її найдоцільнішим змістом, тобто сумлінною, доброчесною працею для народу, синами й дочками якого ви є, народу, чиїм ідеалом у майбутті постає вселюдське, справді гуманістичне братерство.
Сумно бачити, як сьогодні ще багато в житті егоїзму, брутальності, жорстокосердя. Нам з вами ясно, що культуру й моральність всього - всього! - суспільства необхідно різко піднести, і кому ж за це сміливо, з відвагою братися, як не вам, молодим, обдарованим, людям уже XXI віку! Шлях нелегкий, але, може, якраз він і виявиться найближчим до того, що зветься життям повноцінним, життям навіть із якимись ознаками щастя. Можливо, комусь випаде звідати й сліз на цьому шляху, але запевняю вас: звідаєте - й любові!
Схожі статті
-
Риторика - Мацько Л. І. - Слово над гробом Шевченка
Пантелеймон Куліш Слово над гробом Шевченка Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Промова Івана Франка на його ювілейному святі 1898 р
Пантелеймон Куліш Слово над гробом Шевченка Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Присвята
Пантелеймон Куліш Слово над гробом Шевченка Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса...
-
Риторика - Мацько Л. І. - ТЕКСТИ ПРОМОВ ДЛЯ РИТОРИЧНОГО АНАЛІЗУ
Пантелеймон Куліш Слово над гробом Шевченка Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Апостол нашої свободи
Політична промова - це заздалегідь підготовлений гострополітичний виступ з позитивними чи негативними оцінками, обгрунтуванням, конкретними фактами, з...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Вступне слово на Академію в честь Івана Мазепи
Є різні думки про те, хто творить історію. На думку одних, історію творять народні маси; на думку інших - суспільні верстви; нарешті, на думку третіх -...
-
Риторика - Мацько Л. І. - ГОМІЛЕТИКА
Християнство як нове віровчення, що виникло на межі І ст. до н. е. і І ст. н. е., зазнало впливу еллінської культури, зокрема пізньої античної риторики....
-
Риторика - Мацько Л. І. - Політичне красномовство
Політична промова - це заздалегідь підготовлений гострополітичний виступ з позитивними чи негативними оцінками, обгрунтуванням, конкретними фактами, з...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Прийди до нас!
Останній публічний виступ Панаса Мирного Славетний батьку відродження української мови! У великий день святкування 150-літніх роковин Твого народження...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Промова на могилі І. Котляревського
Останній публічний виступ Панаса Мирного Славетний батьку відродження української мови! У великий день святкування 150-літніх роковин Твого народження...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика як наука і навчальна дисципліна
Риторика як наука і навчальна дисципліна З демократизацією суспільного життя і гуманізацією освітньої системи в Україні посилюється інтерес до такої...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Ораторство Демосфена
Прекрасно прославитися найвищими достоїнствами, дарованими долею, але набагато прекрасніше бути причетним до всякого славного діла завдяки власній...
-
Риторика - Мацько Л. І. - В день свята Української державності! (22 січня 1926 року)
В день свята української державності! встають передо мною постаті лицарів і мучеників великої ідеї. Тих, що життям своїм заплатили за свою віру в неї....
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика Давньої Греції
Розвиток риторики в Давній Греції у V-IV ст. до н. е. пов'язаний з епохою софістики і цим вченням стимулювався. Як філософське вчення, що виникло на...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Оратор Гай Юлій Цезар
Прийшов, побачив, переміг Видатним оратором був Гай Юлій Цезар (100-44 pp. до н. е.) - засновник Римської імперії, військовий полководець, політик,...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика Цицерона
Істинно красномовний той, хто звичайні речі виражає просто, великі - велично, а середні - помірно Найвидатніший оратор і оратор римської риторики був...
-
Риторика - Мацько Л. І. - ВСТУП
Риторика як наука і навчальна дисципліна З демократизацією суспільного життя і гуманізацією освітньої системи в Україні посилюється інтерес до такої...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Комунікативні ознаки мовлення
Успішно пройшовши всі етапи винайдення та організації думки, промовець наближається до наступного етапу текстотворення, де повністю вступає в дію мовний...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Образ аудиторії. Подолання опору аудиторії
Аудиторія слухачів-це те, заради чого виникала й розвивалася риторика як наука і як педагогічна майстерність, заради чого красномовство сягало вершин...
-
Ще один гіркий посміх лихої долі! Ще безмірно важка втрата на нашій широкій Україні! Помер Михайло Коцюбинський. Поліг великий майстер рідного слова, що...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Над розкритою домовиною славетного сина України М. М. Коцюбинського
Ще один гіркий посміх лихої долі! Ще безмірно важка втрата на нашій широкій Україні! Помер Михайло Коцюбинський. Поліг великий майстер рідного слова, що...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Образ оратора
У класичній риториці Давньої Греції і Давнього Риму поняття образу оратора належало до головних. Проте спочатку вся увага риторів була звернена переважно...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Інтонування
Треба говорити голосно, щоб тебе почули. Треба говорити тихо, щоб тебе послухали. П. Клодель Акція (від лат. actio - дія, дозвіл) є завершальним етапом...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Слово - наша зброя
Промова М. Рильського на IV з'їзді письменників 11 березня 1959 р. Ми часто, дуже часто цитуємо слова Шевченка: ...Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Лекція 13 грудня 1949 року
...Спинюся тепер на слові в сценарії. Коли ми говоримо, що образ має показуватися сценаристом і режисером у дії, в русі, природно, що ми не виключаємо...
-
Пане Президенте! Високошановні Панове Члени Української Національної Ради, дорогі Гості! З рамена Голови Української національної ради й на доручення її...
-
Риторика - Мацько Л. І. - АКЦІЯ
Треба говорити голосно, щоб тебе почули. Треба говорити тихо, щоб тебе послухали. П. Клодель Акція (від лат. actio - дія, дозвіл) є завершальним етапом...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Іронія
Іронія (гр. еіrоnеіа-лукавство, глузування, удавання)-різновид антифразису, в якому з метою прихованого глузування вживається слово з позитивним...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Мовна спадщина Григорій Сковороди
У Києво-Могилянській академії вчився останній видатний представник давньої книжної української мови, поет у стилі релігійного бароко, філософ Григорій...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Горгій
Слово - величний владика: на вид мале й непомітне, а творить чудесні справи Наступним з великих сицилійських ораторів був Горгій (483 - бл. 375 рр. до н....
Риторика - Мацько Л. І. - Степове хлоп'я, що дає урок дорослим