Риторика - Мацько Л. І. - Образ аудиторії. Подолання опору аудиторії
Аудиторія слухачів-це те, заради чого виникала й розвивалася риторика як наука і як педагогічна майстерність, заради чого красномовство сягало вершин словесного мистецтва, а оратор працював у поті чола і "згорав" у полум'ї слави або безслав'я. Слухачі є першою рушійною силою для риторики і в риториці, як учні - для педагогіки і в педагогіці.
Слухачі бувають різні: за суспільною роллю, за фахом, за освітою, за віком, за мораллю, нахилами й уподобаннями, зрештою, за внутрішньою і зовнішньою готовністю слухати чи ні, сприймати чи відхиляти оратора. Проте промовцю слід пам'ятати головне: слухачі завжди його судді в нетермінологічному, тобто фігуральному, значенні цього слова. І постійним його завданням завжди має бути намагання досягти переваги над слухачами. Те, що ми нині бачимо й чуємо безславних промовців, свідчить, що вони не прагнуть до перемоги над слухачами і не дбають так, як дбали про це оратори доби класичної риторики.
Аудиторія слухачів завжди конкретна, тому точних, безпомилкових приписів, як підкорити аудиторію, а тим більше подолати ЇЇ опір, не може дати жоден ритор. Однак є кілька чинників, на які вказували відомі оратори і які можна задіяти для досягнення цієї мети. Умовно можна виділити такі види аудиторії: прихильна, байдужа, ворожа (навіть агресивна) і комбінована, що поєднує в собі і прихильних, і байдужих (як писав Цицерон, "в'ялих"), і ворожих слухачів.
В європейських риториках XVII ст. (за традицією Цицерона і Квінтіліана) поряд з ампліфікацією розглядали афекти як засоби створення настрою, впливу на душу слухачів. Серед них виділяли пафос (гр. pathos, лат. affektus) і стос (гр. ethos, лат. moralis).
Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, здобути байдужих, заспокоїти агресивних. Цицерон вважав, що "вся міць і мистецтво красномовства полягають у тому, щоб або заспокоювати, або збуджувати душі слухачів". Досягти цього може тільки той, хто розуміє людську душу і знає причини, які викликають спалах чи заспокоєння.
Що для цього потрібно ораторові? Насамперед глибокі знання, які є джерелом красномовства, освіта, гідна вільної людини, говірливість (бажання говорити), швидкість і стислість у нападі, який треба сповнити вишуканістю і благовихованням, і така ж швидка реакція, щоб самому відбити напад.
Важливою є здатність оратора швидко орієнтуватися, щоб не робити трагедії з дрібниць і не стати в результаті цього смішним.
Цицерон зазначав, що для знаходження змісту промови ораторові потрібні три речі: проникливість, розуміння (наука) і ревність (запопадливість). Він визнавав, що на першому місці серед ознак оратора має бути обдаровання, але без ревності не обійтися, бо "саме обдаровання збуджується у діяльність" ревністю.
Цицерон писав, що для оратора немає нічого важливішого під час "виголошення промови, ніж прихилити до себе слухача і так його збудити, щоб він керувався більше якимсь душевним пориванням і хвилюванням, між порадою і розумом". Як бачимо, антична риторика надавала перевагу почуттям і моралі, а не розуму і практичності.
Чим досягається прихильність і, отже, як можна подолати опір аудиторії? На це в Цицерона також є відповідь: "Прихильність же досягається достоїнством людини, її подвигами і бездоганним життям... ораторові приходить на допомогу ще м'якість голосу, скромний вираз обличчя, ласкавість мовлення; якщо ж доводиться виступати різкіше, слід показати, що ти змушений це робити проти волі. Досить корисними бувають ознаки добродушності, благородства, лагідності, поштивості, відсутності жадоби й користолюбства; всі ці прикмети людини дуже сприяють прихильності до неї і відвертають від тих, хто цими якостями не володіє. Неможливо викликати у слухача ні жалю, ні ненависті, ні ворожнечі, ні страху, ні слів співчуття, якщо всі ці почуття, які оратор прагне викликати у судді, не будуть виражені або, краще сказати, викарбувані на його власному обличчі".
Є й суто практичні застереження:
Вступ має бути не швидким, щоб слухачі могли зрозуміти суть справи, висновки - не повільними й не затягнутими;
Хто говорить коротко і стримано, може повідомити про щось, але не схвилювати;
Ненависть приборкують доброзичливістю, озлоблення знищується співчуттям;
Вправно використані веселий жарт, дотепний гумор також викликають прихильність слухачів, пом'якшують суворість, показують оратора людиною освіченою й тонкою.
Таким чином, ораторський ідеал класичної античної риторики майже повністю сформований у трактатах Цицерона, оскільки римський оратор врахував і думки своїх попередників-грецьких риторів.
У риториці Арістотеля варто підкреслити таке актуальне положення про довіру до оратора, яка допомагає подолати опір аудиторії: "Є три причини, що викликають довіру до мовця... - це розум, доброчинність і доброзичливість...".
У гомілетиці основна вимога до оратора полягала в тому, щоб він відповідав морально-етичному канону християнських заповідей.
У творіннях першого церковного проповідника Василя Великого сказано: "Хай не буде в тебе софістичних прикрас у слові... промов гордовитих і рішучих, але у всьому відсікай величність. Будь добрим з другом, не злопам'ятним до зухвалих, людинолюбним до смиренних, утішай злощасних, відвідуй хворих, зовсім ні до кого не стався презирливо, вітай з приємністю, відповідай зі світлим обличчям, до всіх будь прихильним, доступним, не хвалися сам, не змушуй інших говорити про тебе, приховуй, скільки можеш, свої переваги, а в гріхах сам себе звинувачуй та не чекай звинувачень від інших. Не будь тяжким у виговорюваннях, звинувачуй не скоро і не з пристрасним рухом, бо це - ознака зарозумілості; не засуджуй за малозначуще, ніби сам ти суворий праведник...".
У "Риториці" невідомого автора (1620 р.) про ритора і його доброслів'я сказано: "Ритор... досить мистецький у науці мовлення... [вміє говорити] доречні й похвальні промови в справах і на міських судах за звичаєм і законом тієї держави, де народився... [добирає] необхідні слова до усякої справи.. безславної чи слави достойної, багатої чи бідної, праведної чи нечестивої... великі справи стислими словами... [щоб були присутні] світлість й сяяння словесне...
Пам'ять створюється вивченням і читанням божественного писання, а також літописів - для зміцнення розуму мовця й слухача".
Слов'янський риторичний ідеал найповніше сформований у 10 книгах "Про риторичне мистецтво" (1706 р.) Феофана Прокопо-вича, зокрема у розділі "Що робить оратора знаменитим". Загалом продовжуючи традиції античної риторики, відповідно визнаючи її вимоги до оратора, Феофан Прокопович наголошував на патріотичності й почесності місії оратора, на його таланті й працьовитості. Це видно зі "Вступу" до праці, в якому Феофан Прокопович звертається до молоді, що прийшла вчитися до Києво-Могилянської академії:
"Молоді оратори!
Приступивши до школи красномовства, знайте, що ви прагнете до такої почесної справи, яка сама по собі справді настільки корисна, що ЇЇ належить викладати не лише для вашого добра, а на благо релігії і Батьківщини... це є та цариця душ, княгиня мистецтв, яку всі вибирають з уваги на достоїнство, численні бажають з огляду на користь, а лише деякі осягають, як внаслідок нерівних сил таланту, так і через обсяг самого предмета...; потрібно, щоб ми намагалися вкласти працю і зусилля, рівні тому подиву, котрий кожний має перед красномовством... Вас закликає на громадські діла Батьківщина, церква... благає вас взяти участь у полемічних дискусіях; сама слава кличе кожного з вас передати своє ім'я нащадкам...".
Навіть у часи Прокоповича, а це вже початок ХVШ ст., про ораторство говорилося як про велику, почесну й корисну роботу, яка вирішує найважливіші справи і приносить людині "дивну приємність". Оратор турбується і проводить найважливіші справи "на форумі, в судах, курії, сенаті, царському палаці, у священних храмах і найсвятіших церквах. Він розкриває і переслідує злочини, дискутує про чесноти і достоїнства, відкриває таємниці природи, нарікає на нестійкість долі, говорить про виникнення і загибель царств і про суєтну мінливість речей, ставить перед очі подвиги героїв і царів, величаво прикрашає мужів, що здобули славу, тлумачить священні справи трисвятого і найбільшого Бога, виголошує похвали, викладає народові накази і закони. Одним словом, все, що тільки с у природі речей, може бути предметом [промов] оратора... Він замикає в межах свого слова всі важливі справи.
.. .Гравець не так досконало володіє м'ячем, як оратор душею людини".
Цими думками не вичерпується обсяг ідей і зміст інформації про риторику як обов'язок оратора, як дар переконливої мови, що "лікує душі"; інформації, висловленої у десяти книгах "Риторики" Феофана Прокоповича. Він знову закликає молодь до праці: "Українські юнаки! Батьківщина, а водночас і церква, щоб не обманути вашого довір'я, сумлінності, зусиль і праці для осягнення цих та інших незчисленних благ, просить вас: переможіть огиду, здолайте труднощі, не жалійте якусь хвилинку часу присвятити цій дуже приємній праці, бо це мистецтво настільки почесне й корисне, що якби воно було заховане за океаном, на самому кінці світу, то однак його треба б шукати. Адже воно своєю цінністю перевищує будь-які труднощі і працю"2. Як бачимо, це пафосне ставлення Ф. Прокоповича до риторики й оратора повністю відповідає, а часом і перевищує те, що панувало в античній риториці.
Схожі статті
-
Риторика - Мацько Л. І. - Образ оратора
У класичній риториці Давньої Греції і Давнього Риму поняття образу оратора належало до головних. Проте спочатку вся увага риторів була звернена переважно...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Моделювання аудиторії
Закон моделювання аудиторії потребує від оратора вивчення соціально-демографічних, суспільно-психологічних та індивідуально-особистісних ознак аудиторії...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика Цицерона
Істинно красномовний той, хто звичайні речі виражає просто, великі - велично, а середні - помірно Найвидатніший оратор і оратор римської риторики був...
-
Риторика - Мацько Л. І. - 2. ТЕОРЕТИЧНА РИТОРИКА
ІНВЕНЦІЯ Основні закономірності риторики Риторичне мистецтво вимагає від оратора значних зусиль. Для того щоб оволодіти риторикою, треба знати її...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Педагогічна риторика Квінтіліана
Перехід Риму від республіки до імперії (І ст. н. е.) трагічно позначився на розвитку римського красномовства. Воно повторило долю давньогрецького...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика в Римській імперії
Перехід Риму від республіки до імперії (І ст. н. е.) трагічно позначився на розвитку римського красномовства. Воно повторило долю давньогрецького...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Концепція
ІНВЕНЦІЯ Основні закономірності риторики Риторичне мистецтво вимагає від оратора значних зусиль. Для того щоб оволодіти риторикою, треба знати її...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Основні закономірності риторики
ІНВЕНЦІЯ Основні закономірності риторики Риторичне мистецтво вимагає від оратора значних зусиль. Для того щоб оволодіти риторикою, треба знати її...
-
Риторика - Мацько Л. І. - ІНВЕНЦІЯ
ІНВЕНЦІЯ Основні закономірності риторики Риторичне мистецтво вимагає від оратора значних зусиль. Для того щоб оволодіти риторикою, треба знати її...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика Арістотеля
Хто рухається вперед у науках, але відстає у моралі, той швидше йде назад, ніж уперед Сімнадцятирічним юнаком прибув Арістотель з Македонії до Афін і...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Техніка дихання і техніка мовлення
Для того щоб виконати одну з важливих порад Цицерона, а саме: "необхідно надати красу самому мовленню", кожному промовцеві треба звернути увагу на те, як...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Композиційні частини промови
Для того щоб виконати одну з важливих порад Цицерона, а саме: "необхідно надати красу самому мовленню", кожному промовцеві треба звернути увагу на те, як...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Феофан Прокопович
Цікавою і складною була життєва доля найвидатнішого ритора і найкращого українського оратора кінця XVII - початку XVIII ст. Феофана (Єлезара, Єлисія)...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Інтонування
Треба говорити голосно, щоб тебе почули. Треба говорити тихо, щоб тебе послухали. П. Клодель Акція (від лат. actio - дія, дозвіл) є завершальним етапом...
-
Риторика - Мацько Л. І. - АКЦІЯ
Треба говорити голосно, щоб тебе почули. Треба говорити тихо, щоб тебе послухали. П. Клодель Акція (від лат. actio - дія, дозвіл) є завершальним етапом...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Комунікативні ознаки мовлення
Успішно пройшовши всі етапи винайдення та організації думки, промовець наближається до наступного етапу текстотворення, де повністю вступає в дію мовний...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика в Києво-Могилянській академії
XVI - початок XVII ст. - це період поширення книгодрукування, науки й освіти в Україні. Масово відкривалися братські школи, вищі навчальні заклади -...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Нова риторика періоду Римської імперії
Перш ніж сказати щось іншим, скажи це собі Учень Квінтіліана Пліній Молодший став відомим як автор великого, на 100 сторінок, енкомію володарю "Панегірик...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика Стародавнього Риму
Із занепадом демократії в Афінах уповільнюється розвиток риторики, бо вона втрачає політичну основу. Певний час (близько трьох століть) риторика гідно...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика еллінської Греції
Із занепадом демократії в Афінах уповільнюється розвиток риторики, бо вона втрачає політичну основу. Певний час (близько трьох століть) риторика гідно...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Оратор Гай Юлій Цезар
Прийшов, побачив, переміг Видатним оратором був Гай Юлій Цезар (100-44 pp. до н. е.) - засновник Римської імперії, військовий полководець, політик,...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Основні поняття класичної риторики
Найпростіше визначення класичної риторики - мистецтво переконувати - реалізується через такі основні загальні поняття риторики, що мали назви в античній...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Горгій
Слово - величний владика: на вид мале й непомітне, а творить чудесні справи Наступним з великих сицилійських ораторів був Горгій (483 - бл. 375 рр. до н....
-
Риторика - Мацько Л. І. - ВІТЧИЗНЯНА РИТОРИКА
У Київській державі грецька міфологія й антична риторика стали відомими в XI ст. Сучасник князя Ярослава чернець Георгій Амартол ("амартол" - грішник)...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика Давньої Греції
Розвиток риторики в Давній Греції у V-IV ст. до н. е. пов'язаний з епохою софістики і цим вченням стимулювався. Як філософське вчення, що виникло на...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Риторика як наука і навчальна дисципліна
Риторика як наука і навчальна дисципліна З демократизацією суспільного життя і гуманізацією освітньої системи в Україні посилюється інтерес до такої...
-
Риторика - Мацько Л. І. - Апелювальні висновки
У таких висновках синтезуються результати всієї роботи (і викладу й аргументації), підбиваються підсумки й остаточно формулюються закони чи правила....
-
Риторика - Мацько Л. І. - Типологічні висновки
У таких висновках синтезуються результати всієї роботи (і викладу й аргументації), підбиваються підсумки й остаточно формулюються закони чи правила....
-
Риторика - Мацько Л. І. - Підсумкові висновки
У таких висновках синтезуються результати всієї роботи (і викладу й аргументації), підбиваються підсумки й остаточно формулюються закони чи правила....
-
Риторика - Мацько Л. І. - Закон суперечності
Силогізми допомагають уникнути неточності понять. Логічні закони мають, з одного боку, допомагати будувати докази, а з іншого - запобігають порушенню...
Риторика - Мацько Л. І. - Образ аудиторії. Подолання опору аудиторії