Регіональна економіка - Качан Є. П. - 18.3. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля

У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища Україна заявила про себе як активний учасник. Вона є членом ООН і відповідно приєдналася до роботи усіх природоохоронних організацій, які діють під егідою останньої. Україна є суверенною стороною більше як двадцяти міжнародних угод з питань екології, бере участь у міжнародних конвенціях, виконує міжнародні зобов'язання з охорони навколишнього середовища. Українська держава з перших днів незалежності активно співпрацює у міжнародних природоохоронних заходах щодо реалізації екологічних програм і проектів. Так, ще у 1992 р. Україна як суверенна держава на саміті у Ріо-де-Жанейро (1992 р.) внесла пропозицію про екологічну конверсію підприємств, взяла на себе зобов'язання забезпечувати екологізацію економіки та розв'язання екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної політики.

В Україні створено біосферні заповідники, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" до міжнародної мережі біосферних заповідників. Нині таких заповідників три: Асканія-Нова (Херсонська область), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська області), Карпатський (Закарпатська область).

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі нашої держави. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори насамперед із сусідами: Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, Словаччиною та Польщею. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації - з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - з Данією, Нідерландами, США. Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки здійснюється Україною з MATATE І Європейським Союзом, а також на двосторонній основі - з США, ФРН, Канадою, Швецією та Японією. Україна підписала Меморандум про співробітництво урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також Протокол про співробітництво з питань зміни клімату з Нідерландами і почала впровадження трьох спільних проектів [3].

У1996 р. Україна приєдналася до Бернської конвенції про збереження диких видів рослин і тварин та місць їх перебування, в рамках якої реалізовує проекти "Карпатська транскордонна екологічна мережа" та "Збереження різноманіття в Азово-Чорноморській екологічній мережі".

Україна є суверенною стороною понад 70 багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорів. Вона (в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України) брала активну участь у розробці Орхунської конвенції, Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття 1992 р., Протоколу про воду і здоров'я до Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер 1992 р., Протоколу про скорочення викидів азоту, легких органічних сполук, Протоколу про важкі метали до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані.

Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов'язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Вона бере активну участь у діяльності Європейської Економічної Комісії, насамперед, її Комітету з екологічної політики.

Важливою подією, що стимулювала розвиток міжнародного права навколишнього середовища на європейському рівні, стало прийняття Програми дій з охорони навколишнього середовища для Центральної і Східної Європи на Конференції міністрів охорони навколишнього середовища (Люцерн, Швейцарія, 28- ЗО квітня 1993 р,). Такі конференції стали традиційними. Вони відбувалися у 1995 р. в Софії (Болгарія), у 1998 р. - в Орхусі (Данія). У 2003 р. в Києві працювала конференція "Довкілля для Європи", що свідчить про високий міжнародний авторитет України в галузі охорони довкілля.

У 1994 р. українським парламентом була ратифікована Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, а у 1996 р. ухвалено Стратегічний план дій для відновлення і захисту Чорного моря (включно з Азовським). Україна бере активну участь у Чорноморській і Дунайській екологічних програмах, підписує Конвенцію про запобігання забрудненню моря звалищами відходів та інших речовин, Конвенцію про охорону і стале використання басейну ріки Дунай, ратифікує Конвенцію про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті [11, 500].

У1998 р. в Україні почав реалізовуватися міжнародний спільний проект "Партнери з водно-болотних угідь" щодо збереження унікальної екосистеми Дунайських плавнів, а в 1999 р. Україна приєдналася до Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків. У 1999 р. було ратифіковано Конвенцію ООН про транскордонний вплив промислових аварій, Базельську конвенцію про контроль за транскордонним переміщенням небезпечних відходів та їх видаленням.

3 1999 р. Україна взяла на себе зобов'язання згідно з Вашингтонською конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. У 2002 р. вона приєдналася до Роттердамської конвенції про процедуру попередньо обгрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі.

Подальша діяльність України у напрямі реалізації положень глобальної екологічної політики та здійснення внеску до її формування полягатиме в такому:

- поглибленні і розширенні співпраці з міжнародними організаціями в галузі збереження довкілля;

- участі у регіональних екологічних програмах;

- участі у двосторонніх і багатосторонніх програмах щодо забезпечення радіаційної безпеки, розвитку ядерної енергетики, раціонального використання природних ресурсів;

- міжнародному співробітництві щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і поводження з радіоактивними відходами;

- вдосконаленні структури і змістових положень екологічного законодавства України, приведення його стандартів до норм екологічного міжнародного права;

- інтеграції національних природоохоронних мереж у регіональну і глобальну мережу;

- формуванні екологічного іміджу України і розвитку екотуризму;

- залученні урядових і неурядових організацій з метою вирішення екологічних проблем на національному і міждержавному рівнях, стимулюванні міжнародної діяльності, зокрема наукового характеру, для вирішення проблем довкілля.

Рекомендована і використана література

1. Белов Г. В. Экологический менеджмент предприятия / Г. В. Белов. - М. : Логос, 2006. - 240 с.

2. Врублевська О. В. Конспект лекцій з економіки природокористування / О. В. Врублевська. - Л-: УкрДЛТУ, 2003. - 210 с.

3. Екологія : підручник / СІ. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін. - К.: КНЕУ, 2005. - 371 с.

4. Запольський А. Ж. Основи екології : підручник / А. К. За-польський, А. І. Салюк. - К.: Вища шк., 2004. - С. 320-353.

5. Ігнатенко М. Г. Екологія і економіка природокористування : навч. посіб. / М. Г. Ігнатенко, В. О. Малєєв. - К. ; Херсон : Айлант, 2002. - 287 с.

6. Корсак К. В. Основи екології : навч. посіб. / К. В. Корсак, О. В. Плахотнік. - К.: МАУП, 2002. - 296 с.

7. Мельник ЛТ. Екологічна економіка : підручник / Л. Г. Мельник. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2002. - 346 с.

8. Мороз П. І. Екологічні проблеми раціонального природокористування : навч. посіб. / П. І. Мороз, І. С. Косенко. - Л. : Престиж Інформ, 1999. - 282 с.

9. Сухарев СМ. Техноекологія та охорона навколишнього середовища : навч. посіб. / СМ. Сухарев, С. Ю. Чудак, О. Ю. Сухарева. - Л.: Новий Світ-2000, 2004. - 256 с.

10. Туниця Т. Ж. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст / Т. Ю. Туниця. - К. : Знання, 2006. 300 с.

11. Хвесик М. А. Економіко-правове регулювання природокористування : монографія / М. А. Хвесик, Л. М. Горбач, Ю. П. Кула-ковський. - К.: Кондор, 2004. - 524 с.

Схожі статті




Регіональна економіка - Качан Є. П. - 18.3. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони довкілля

Предыдущая |