Регіональна економіка - Качан Є. П. - 10.14. Інтеграція України у міжнародні організації

Всебічна інтеграція у світові структури і міжнародні організації є стратегічною метою зовнішньої політики України. Адже Україна ще після Другої світової війни була прийнята в Організацію Об'єднаних Націй і в її комітет з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Після проголошення незалежності Україна була зарахована непостійним членом Ради Безпеки і мала можливість головувати в ній.

Україна бере також участь у багатьох підрозділах ООН: МОП - Міжнародній організації праці; ВОЗ - Всесвітній організації охорони здоров'я; ФАО - продовольчій та сільськогосподарській організації; MATATE - міжнародній комісії з атомної енергетики та ін. Наша держава є активним учасником у роботі європейських політичних організацій: Раді Європи та Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Отже, порівняно високий економічний, науково-технічний, мінерально-сировинний і трудовий потенціал, надзвичайно вигідне економіко-географічне та геополітичне положення в центрі Європи створюють об'єктивні умови для забезпечення взаємовигідного міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування та інтеграції у світовий економічний простір.

Вже встановлено відносини з такими впливовими міжнародними економічними організаціями, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Із Світовою організацією торгівлі (СОТ) Україна вже провела переговори і має реальні шанси роботи в цій організації.

Україна, як і інші нові держави Східної Європи, прагне приєднатися до Європейського Союзу (ЄС), маючи для цього всі підстави. Розвиток відносин з ЄС варто розглядати як один із стратегічних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, але в більш віддаленій перспективі. Сьогодні Україна має мало спільних економічних інтересів з країнами ЄС, що зумовлено різницею у рівнях їх розвитку, в інституційних структурах тощо. Вступ України в майбутньому до ЄС підвищить її міжнародний авторитет, політичну, соціальну й макроекономічну стабільність.

Важливими передумовами розширення співробітництва між Україною та ЄС можна вважати:

- загальне поліпшення макроекономічної ситуації в Україні та більш динамічне проведення економічних реформ;

- розв'язання тих проблем, які були породжені практикою антидемпінгових розслідувань з боку ЄС;

- проведення роботи щодо розв'язання тих проблем, які виникають в Україні по лінії СОТ;

- участь у системі субрегіонального та прикордонного соціально-економічного співробітництва.

10.15. Співробітництво України з країнами СНД

Неабияку роль у зовнішньоекономічних зв'язках відіграють економічні відносини з країнами Співдружності Незалежних Держав (СНД). Економічні відносини країн СНД мають здійснюватись відповідно до моделі економічного співробітництва, яка полягає в подальшій економічній взаємоінтеграції при збереженні політичної незалежності цих країн і без втручання політики в економіку. Реалізація цієї принципової моделі слугуватиме вдосконаленню економічних відносин країн СНД. Для цього необхідна система колективних скоординованих заходів у межах СНД, що грунтується на принципах рівноправності, взаємної вигоди, взаємної заінтересованості у спільному виході з економічної кризи.

Україна стала центром, навколо якого групуються держави, з тих чи інших причин не зацікавлені у сприянні інтеграційним процесам в СНД або які бажають дистанціюватись від Росії в економічному або політичному плані.

Міжнародні зв'язки України з країнами СНД здійснюються як у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжнародному туризмі, військово-стратегічному співробітництві та інших формах. Політична й географічна близькість до пострадянських держав, підкріплена угодами СНД майже з усіх глобальних питань багатостороннього співробітництва, зумовлює орієнтацію української зовнішньої торгівлі на ринки саме цих країн. Втім, роки існування СНД засвідчили, що Співдружність у передбачуваному вигляді остаточно так і не відбулася, оскільки її координуючі органи практично не мали впливу на розвиток економік країн-учасниць. Елементи інтеграції виникали переважно за рахунок двосторонніх угод.

Україна розглядає Співдружність як консультативний орган і відкидає спроби зробити його наддержавним, вважаючи, що в межах СНД вона не змогла вирішити жодної проблеми, тому надає перевагу розвитку відносин на двосторонній основі. При цьому Україна виступає проти угруповань усередині Співдружності, проти політики "різних швидкостей" в інтеграційних процесах, за створення зони вільної торгівлі. Вона також продовжує курс на інтеграцію з країнами Європейського Союзу.

Створення зони вільної торгівлі передбачає реалізацію країнами СНД комплексу відповідних заходів. Невиконання хоча б одного з них поставить під загрозу успіх усього проекту. Цей процес має деякі об'єктивні причини і пов'язаний з певними труднощами. Головним є те, що держави СНД переживають системну соціально-економічну кризу, в них відбувається реформування економічних і суспільних відносин, утвердження демократичних основ управління. Держави СНД значно відрізняються одна від одної за структурою економіки і ступенем її розвитку. У значній частині свого експорту вони виступають як конкуренти на зовнішніх ринках, про що свідчать, наприклад, складні переговори про придбання або транспортування через Росію нафти із Азербайджану і Казахстану, природного газу із Туркменистану.

Скорочення взаємної торгівлі між країнами СНД і вибір торговельних партнерів зумовлюються такими чинниками, як великі відстані перевезень та високі залізничні тарифи. Саме з цих причин нині продукція із Казахстану, Киргизстану або Узбекистану для України коштує в 1,5 разу дорожче, ніж аналогічна із Польщі, Угорщини та Німеччини.

У торгівлі з країнами СНД Україна має від'ємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення, а структура українського експорту є неефективною.

Рекомендована і використана література

1. Багрова І. В. Міжнародна економічна діяльність України : навч. посіб. / І. В. Багрова, О. О. Гетьман, В. Є. Власик ; за ред. І. В. Багрової. - К. : ЦНЛ, 2004. - 384 с.

2. Вічевич А. М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності : навч. посіб. / A. M. Вічевич, О. В. Максимець. - Л.: Афіша, 2004. -140 с.

3. Горбач JIM. Міжнародні економічні відносини : підручник / Л. М. Горбач, О. В. Плотников. - К. : Кондор, 2005. - 266 с.

4. Інформаційна агенція "MALAKAVA" [Електронний ресурс].

5. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. - К. : Знання-Прес, 2003. - 406 с.

6. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: підручник / за ред. O. A. Кириченка. - К.: Знання, 2005. - 493 с.

7. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України : підручник / В. Є. Новицький. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

8. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини : навч. посіб. / О. С. Передрій. - К.: ЦНЛ, 2006. - 274 с.

9. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради. - 1991. - С. 29.

10. Соколенко СІ. Глобалізація і економіка України / СІ. Со-коленко. - К. : Лотос, 1999. - 539 с.

Схожі статті




Регіональна економіка - Качан Є. П. - 10.14. Інтеграція України у міжнародні організації

Предыдущая | Следующая