Регіональна економіка - Качан Є. П. - 11.4. Методичні підходи до розробки індикаторів стійкого розвитку

Рішення ООН про розробку індикаторів сталого розвитку добровільно підтримали 16 країн, що представляли всі регіони світу і всі типи соціально-економічного розвитку. У ході роботи з індикаторами виявилися специфічні особливості кожної країни, що наклало відбиток на організацію роботи, кількісний і якісний підбір індикаторів і форми національних звітів.

У 1992 р. Європейське Співтовариство вирішило адаптувати систему національних рахунків для обліку параметрів навколишнього середовища. Світовий банк також здійснив істотний внесок у розробку індикаторів стійкого розвитку, випустивши в 1995 р. доповідь "Моніторинг розвитку навколишнього природного середовища" (Monitoring Environmental Progress), присвячену проблемі інформаційного забезпечення процесу стійкого розвитку, включаючи показники стійкого розвитку, з метою оптимі-зації процесу прийняття рішень. Перший проект цього видання у квітні 1995 р. був представлений на засіданні Міжнародної комісії ООН з навколишнього середовища й розвитку.

На Саміті тисячоліття Організації Об'єднаних Націй (ООН), що відбувся у вересні 2000 p., 147 держав і урядів, представники 191 країни прийняли "Декларацію тисячоліття", на основі якої був сформульований ряд цілей, цільових показників і кількісних індикаторів, що стали відомими, як цілі у сфері розвитку. Вісім викладених у Декларації цілей розвитку охоплюють 18 цільових показників і 48 індикаторів, що стосуються питань скорочення бідності, освіти, охорони здоров'я, екологічної стійкості, а також створення глобальних партнерств між країнами. Ставиться завдання досягнення більшості кількісних цільових показників до 2015 р.

У загальному вигляді індикатором є засіб, який спрощено характеризує певну ситуацію, що є частиною складного комплексу або системи. Крім суто економічних індикаторів (наприклад, валовий національний продукт) існують також соціальні та екологічні індикатори (індикатори стану навколишнього середовища). На сьогодні найбільш відомими є такі індикатори: індекс екологічної стійкості, індекс реального прогресу та індекс стійкого економічного добробуту (Genuine Progress Indicators and Index of Sustainable Economic Welfare), індекс живої планети (Living Planet Index).

Індикатори стійкості (стійкого розвитку) - це окремі "фрагменти" інформації, що відображають стан усієї системи. Розгляд цих невеликих, але важливих "фрагментів" допомагає краще зрозуміти повну картину поточного стану системи, з'ясувати, у якому напрямку вона рухається: вдосконалюється, деградує або ж залишається незмінною. Таким чином, індикатори стійкого розвитку виступають критеріями визначення перспектив подальшого розвитку системи.

Нині у світі розроблено й використовується у практичній діяльності близько 3 тис. екологічних показників та індикаторів, причому більше 2/3 із них є частковими екологічними показниками. Існування настільки значної кількості екологічних параметрів потребує їх відповідної класифікації для більш цілеспрямованого й ефективного використання показників та індикаторів при виявленні й вирішенні певного кола екологічних завдань.

Одна з найбільш повних за охопленням систем індикаторів стійкого розвитку розроблена Комісією ООН зі стійкого розвитку (КСР) (Indicators, 2001). Були виділені чотири області індикаторів: соціальна, економічна, екологічна та інституціональна (табл. 11.1).

Таблиця 11.1. Система індикаторів стійкого розвитку

Група індикаторів CP

Характеристика групи індикаторів

Екологічні

Викиди шкідливих речовин, показники захисту атмосфери від забруднення

Обсяги споживання чистої води, показники збереження якості водних ресурсів і постачання їх, захисту океанів, морів і прибережних територій від забруднення

Показники, що характеризують раціональне управління вразливими екосистемами, збереження біологічного розмаїття

Частка розораних земель, показники раціонального використання земельних ресурсів

Показники, що відображають результати боротьби з опустелюванням і посухами, боротьби за збереження лісів

Показники розвитку сільських районів і сприяння веденню сталого сільського господарства

Показники екологічно безпечного використання біотехнологій

Обсяги похованих шкідливих відходів, показники екологічно безпечного управління твердими відходами й стічними водами, токсичними хімікатами, небезпечними й радіоактивними відходами

Економічні

ВВП

Середня заробітна плата

Капітальні вкладення в екологічну діяльність

Міжнародна кооперація для прискорення сталого розвитку

Зміна характеристик споживання

Фінансові ресурси й механізми

Частка еколого-економічного збитку у ВВП

Група індикаторів CP

Характеристика групи індикаторів

Соціальні

Тривалість життя

Забезпеченість житловою площею

Інвестиції в охорону здоров'я та на соціальні цілі

Боротьба з бідністю

Демографічна динаміка й стабільність

Поліпшення якості освіти, поінформованості та виховання суспільства

Захист і поліпшення здоров'я людей

Поліпшення розвитку населених пунктів

Інституціональні

Облік питань екології й розвитку в плануванні й управлінні для сталого розвитку

Національні механізми та міжнародне співробітництво для створення потенціалу СР у країнах, що розвиваються

Міжнародний інституціональний порядок

Міжнародні правові механізми

Інформація для прийняття рішень

Посилення ролі основних груп населення

Схожі статті




Регіональна економіка - Качан Є. П. - 11.4. Методичні підходи до розробки індикаторів стійкого розвитку

Предыдущая | Следующая