Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - СВЕНЦІЦЬКИЙ Іларіон Семенович

Український філолог і мистецтвознавець

Народився 7 квітня 1876 р. в м. Буськ Львівської області. 1899 р., закінчивши Львівський університет, навчався у Петербурзькому та Віденському університетах. У 1905 р. за дорученням митрополита А. Шептицького організував Національний музей у Львові (з 1939 р. - Львівський музей українського мистецтва). До 1952 р. був його директором.

З 1939 р. і до кінця життя - професор, завідувач кафедри слов'янської філології Львівського університету. У 1945 р. очолив відділ мовознавства Інституту суспільних наук АН України.

Одна з найбільших заслуг І. Свєнціцького - активні розшуки витворів українського мистецтва. З цією метою він об'їздив усю Галичину. Твори, зібрані дослідником, склали основу колекції музею у Львові. Встановив творчі зв'язки з музеями Східної України, Росії, Білорусії.

Першою науковою розвідкою була "Спроба порівняльного словника руських говорів..." (1889). І. Свєнціцькому належать такі праці з мовознавства: "Бучацьке євангеліє ХНІ ст." (1911), "Лавришевське євангеліє XIV ст." (1913), "Основи науки про мову українську" (1917), "Нариси про мову пам'яток староруського письменства XI в." (1948), "Мова Галицько-Волинського літопису" (1949) та ін.

Талант дослідника-мистецтвознавця розкрився в розвідках: "Опис музею Ставропігійського інституту у Львові" (1908), "Галицько-руське церковне малярство" (1914), "Іконопис Галицької України XV-XVI ст." (1928), "Розвиток українського мистецтва в Західній Україні" (1944) та ін.

У коло наукових інтересів І. Свєнціцького входили фольклор та етнографія. Він - автор праць: "Каталог книг церков нослов'янської печаті" (1908), "Похоронні голосіння" (1912), "Перший друкар України - Іван Федоров, Москвитин" (1924). Написав і опублікував велику кількість наукових та науково-популярних статей, які є актуальними й нині, зокрема "Про музеї і книгозбірні України початку XX ст.", "Початки книгопечатания на землях України".

У 1952 р. І. Свєнціцького було усунуто з поста директора музею у зв'язку з тим, що він протидіяв спробам ліквідації творів мистецтва, що вважалися "ідеологічно небезпечними". До кінця життя дослідник працював в установах АН УРСР.

Наукові заслуги І. Свєнціцького як мистецтвознавця полягають у тому, що він зробив один з перших фундаментальних мистецтвознавчих аналізів галицького іконопису в його історичному розвитку. Своїми працями він увів у науковий обіг десятки творів українських іконописців та художників, фактично був фундатором і упорядником колекцій та експозицій Національного музею, розробив оригінальні методики музейної справи та вимоги до музейних працівників.

Помер 18 вересня 1956 р. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - СВЕНЦІЦЬКИЙ Іларіон Семенович

Предыдущая | Следующая