Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - САМЧУК Улас Олексійович

Український письменник

Народився 20 лютого 1905 р. в с. Дермані (нині здолбунівський район Рівненської області) в родині селянина. Середню освіту здобув у Кременці. У роки національно-визвольних змагань ця територія, що до 1917 р. входила до складу Російської імперії, переходила то під владу Української Народної Республіки, то більшовиків, а зрештою тут утвердилися поляки. У 1927 р. був призваний до польського війська і відправлений служити на західний кордон Польщі, в Сілезію.

Перспектив для дальшого творчого розвитку письменника в Польщі не було, українська мова заборонялася, українців вважали за народ другого сорту і шлях до освіти їм перекривався. У. Самчук перейшов кордон І опинився в Німеччині. Тут він, вивчивши німецьку мову, влаштувався на роботу.

З 1928 р. співробітничав з "Літературно-науковим вісником", де надрукував свої оповідання й переклади з німецької.

У 1929-1931 рр. У. Самчук навчався в Українському Вільному університеті у Празі, де зійшовся з "празькою школою" українських літераторів, серед яких були О. Олесь, С. Черкасенко, Є. Маланюк та ін. У 1932-1937 рр. працював над романом-трилогією "Волинь", який згодом було висунуто на Нобелівську премію. У 1934 р. опублікував роман "Марія" - перший в українській літературі твір про голод 1933 р.

Протягом 1941 -1943 рр. У. Самчук знову в Україні. В умовах німецької окупації він спробував налагодити видавничу справу, об'єднати українську інтелігенцію. Організував випуск газети "Волинь", але окупанти призначили свого редактора. 1945 р. надрукував у Львові повість "Юність Василя Шеремети", відзначену премією "Українського видавництва". Він автор романів "Кулак" (про довоєнне життя України) і "Гори горять" (про Закарпатський край, відокремлений горами і державними кордонами від основної території України). 1943 р., розчарувавшись у спробах зробити щось корисне для України, письменник знову виїжджає за її межі.

1945-1947 рр. У. Самчук разом з іншими українськими митцями організовує у таборах "переміщених осіб" на території Західної Німеччини МУР (Мистецький український рух), але з 1947 р. почалося переселення мурівців в інші країни, і рух занепав. У. Самчук виїхав до Канади (1947) і надовго оселився в м. Торонто. Тут були написані три частини роману "ОСТ" (ч. 1 - "Морозів хутір", ч. 2 - "Темнота", ч. З - "Втеча від себе"). В романі "Чого не гоїть вогонь" (1959) ідеться про УПА, "На твердій землі" (1967) - про долю українських емігрантів у Канаді. У ці роки письменник підтримує зв'язки з нью-йоркською групою українських літераторів. Його герої цього періоду - ^природні люди" ніцшеанського типу, що наполегливо виборюють своє місце під сонцем, сильні духом, цілеспрямовані. За стилем розповіді цей твір близький до екзистенціалізму.

Цікавий матеріал про українську діаспору в Європі містять книги спогадів У. Самчука "П'ять по дванадцятій", "На білому коні", "На вороному коні", над якими він працював у останні роки свого життя.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - САМЧУК Улас Олексійович

Предыдущая | Следующая