Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ІЛЬНИЦЬКИЙ Василь Степанович

Пост, прозаїк, історик, педагог, видавець, громадський діяч

Народився 22 квітня 1823 р. в с. Підпечери Тисменицького повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківська область) у сім'ї священика.

Навчався у гімназіях Станіслава, Тернополя, Львова. Багато читав польських та німецьких авторів. У четвертому класі гімназії зробив перші спроби писати вірші німецькою мовою. Добре малював, грав на скрипці. 1840 р. В. Ільницький став студентом Львівського університету, однак через рік переїхав до Відня і протягом 1842-1846 рр. навчався в "Цісарському конвекті" (у Відні не було української духовної семінарії).

І хоча В. Ільницький здобув сан священика (певний час служив у с Воскресінці під Коломиєю), все ж присвятив своє життя просвітницькій та літературно-науковій діяльності. З травня 1849 р, він викладав українську мову в Станіславській, а згодом - історію в Тернопільській та Львівській гімназіях, 1858 р. очолив Другу українську гімназію у Львові, 1861 р. став директором гімназії в Тернополі, був членом шкільної ради, а 1868 р. - директором академічної гімназії у Львові.

Під час буржуазно-демократичної революції в Австрії 1848 р. у Львові було скликано "Головну руську раду". В. Ільницький брав участь у львівському "Соборі руських учених", де виголосив доповідь на тему "Слов'янська філософія за Лібельтом".

Незаперечну цінність мають науково-публіцистичні записки В. Ільницького з національного життя галицьких русинів, зокрема "Собор учених русинів 19-26 жовтня 1848", "Проект органу Матиці", "Рік 1848", "Зав'язане ради руської в Станіславові. Буча польська", "Виклад про слов'янську філософію", "З'їзд учених в Львові", "Способи, якими поляки галицькі намагаються розслабити організм народний русинів" та ін.

Цінні відомості про суспільно-громадську діяльність В. Ільницького можна почерпнути з чернеток статей, есе, історичних розвідок, полемічних виступів і відгуків, які друкувалися в таких виданнях, як "Батьківщина", "Діло", "Газета шкільна", "Зоря", "Ластівка".

Значно розширюють наше уявлення про діяльність В. Ільницького його численні листи до письменників, учених, політиків, церковних діячів, керівників державних установ, редакторів і видавців. Про неабиякий авторитет В. Ільницького серед просвітницьких діячів свідчить і той факт, що його було обрано до першого відділу "Просвіти" у Львові.

Не можна обминути ще однієї важливої грані діяльності В. Ільницького - педагогічної. В його архіві збереглися чорнові проекти заміни викладання в галицьких школах українською мовою замість німецької, різні плани та програми, листування з крайовою шкільною радою та культурними діячами Галичини 70-80-х роках. Велику роботу проводив він як викладач мови, літератури, історії, передовий методист свого часу.

Вагомий внесок зробив В. Ільницький і в українську історичну науку. Його першою історичною розвідкою була стаття "Олександр, князь Белзький", потім нариси-дослідження "Стародавній Звенигород", "Стародавня Теребовля", "Перші напади татар на Русь", "Князь Лев", "Початок Русі", "Нестор - перший літописець руський" та ін. Йому належить серія публікацій "Життя знаменитих князів, гетьманів, героїв і інших мужів руських". На історичному матеріалі він створив образи князів Володимира, Ярослава, Василька, Ярослава Осмомисла, Володимира Мономаха. Дві грунтовні праці присвячені осмисленню козаччини: "Історія України за часів Петра Великого. Павло Полуботок. Петро Калнишевський" (1886), "Уступи з історії України і козацтва. Україна перед роком 1646. Дві облоги Львова Хмельницьким (1648 і 1655)".

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ІЛЬНИЦЬКИЙ Василь Степанович

Предыдущая | Следующая