Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ЛЮБИЧ-РОМАНОВИЧ Василь Гнатович

Український письменник, поет і перекладач

Народився 27 квітня 1805 р. Навчався в Полоцькому єзуїтському колегіумі, де викладання велося латинською мовою, а згодом закінчив Ніжинську гімназію (1826).

В. Любич-Романович входив до групи активних членів ніжинської літературної школи. Писати почав ще в гімназії, де крім оригінальних творів займався перекладацькою діяльністю. Добре володіючи французькою, німецькою, англійською, італійською, польською мовами, мав можливість читати класичну літературу в оригіналі. На жаль, ранні вірші В. Любича-Романовича, а також його переклади до нас не дійшли.

Літературну діяльність почав як поет. Перші вірші та переклади з польської і французької мов були надруковані у "Литературной газете" (1830), редактором якої був А. Дельвіг.

Співпрацював із журналом "Сын Отечества", в якому пропагувалися ідеї офіційної народності самодержавства. Більше двадцяти творів, різних за жанром, зокрема переклади А. Міцкевича, східна казка "Кадур", романс, ліричні вірші та інші, В. Любич-Романович надрукував у "Літературних додатках".

У 1841-1842 pp., коли не було українських періодичних видань, він публікує українською мовою вірші в журналі "Маяк", де також друкувалися П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ'яненко, Т. Шевченко та ін. Історія України цікавила В. Любича-Романовича давно, ще в гімназійні роки. Ця тема стала однією з провідних як у поетичній, так і в науковій творчості письменника, про що свідчать статті "Історичні гори і могили в Литві", "Пінськ і його місцевість", "Історія бувших княжеств Теребовльського та Звенигородського", "Донесення про події віку Лже-дмитрія", а також вірші "Сказ про Хмельницького" (1829), "Смерть бандуриста", "Козацька смерть", "Кошевой", "Пан Канівський", "Запоріжжя" (усі 1841), "Олексій Попович", "Запорожець", "Іван Коновченко" (всі 1842), "Барабаш у Хмельницького на пиру" ( 1848) та ін.

1832 р. у Петербурзі виходить збірка "Вірші Василя Романовича", яку поет присвятив Гімназії вищих наук князя Безбородька.

Значну частину літературної спадщини В. Любич-Романовича становлять переклади творів А. Міцкевича, Дж. Байрона, В. Гюго, А. Шеньє, Ш. Мільвуа. Вплив декого з цих поетів на нього як художника слова простежується в його оригінальних віршах.

У 30-ті роки В. Любич-Романович публікує твори з литовської історії та культури, у 40-х - звертається до історії та усної народної творчості українського народу. Видає журнал "Листок".

В історії нашої культури В. Любич-Романович залишив помітний слід не тільки як поет, перекладач, а й як пропагандист творчості М. Гоголя.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ЛЮБИЧ-РОМАНОВИЧ Василь Гнатович

Предыдущая | Следующая