Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - БАЖАН Микола Платонович

Український поет, державний і громадський діяч

Народився 9 жовтня 1904 р. в м. Кам'янець-Подільську (нині Хмельницька область) у родині військовослужбовця. Дитячі роки майбутнього поета пройшли у мальовничій Умані.

Навчався у Київському кооперативному інституті та Інституті міжнародних відносин, який не закінчив.

Почав друкуватися з 1923 р. в київських газетах. Перша збірка - "17-й патруль" (1926). Під час перебування у Києві молодий поет зблизився з футуристами і почав писати в цьому літературному напрямі. Проте вже у наступній збірці "Різьблена тінь" (1927) відходить від приписів футуризму і шукає свій шлях у літературі. Упродовж 1926-1929 рр. працює редактором і сценаристом на Одеській кіностудії, редагує журнал "Кіно", дружить з Ю. Яновським і О. Довженком. У 1930 р. видає нарис "О. Довженко" - перший огляд творчості і стилю цього майстра кіно.

Під час Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії, в 1941-1943 рр. редагував газету "За Радянську Україну!", що видавалася для населення тимчасово окупованих областей України, партизан і підпільників. Після визволення Києва у 1943- 1948 рр. - заступник Голови Ради Міністрів УРСР, 1953- 1959 рр. - голова Спілки письменників України, з 1958 р. і до останніх днів свого життя - головний редактор Української Радянської Енциклопедії. Академік АН УРСР з 1951 р. Заслужений діяч науки УРСР з 1966, заслужений діяч мистецтв Грузинської PCP з 1964, народний поет Узбецької PCP.

Його ранні поеми "Розмова сердець" (1928) "Гетто в Умані", "Гофманова ніч", "Сліпці", "Будівлі" (всі 1929), "Число" (1931), "Смерть Гамлета" (1932) написані в футуро-бароковому стилі. Бажана тих літ вважають суто епічним поетом і мало хто розуміє його особистий біль, власні переживання в образах Сліпців, Гамлета, Гофмана.

Перехід на позиції "соціалістичного реалізму" було для Бажана кроком назад від завойованих у поезії вершин. У поемах "Безсмертя" (1937), "Батьки й сини" (1939), у циклах "Сталінградський зошит" (1943), "Біля Спаської вежі" (1952) вже зникає ліричний герой, а натомість звучать банальні істини у вигляді філософських сентенцій, фальшива патетика, а замість мудрого філософа постає безособовий резонер. Збірка "Англійські враження" (1950; Сталінська премія) сповнена прагнень показати, як погано живеться на тому "гнилому Заході" і які переваги над ним має "радянський спосіб життя". Напружені пошуки свого стилю, свого місця в поезії того часу відобразилися у збірках "Міцкевич в Одесі" (1957) та "Італійські зустрічі" (1961).

Справжнім переломом у поезії М. Бажана стало повернення до ранньої поетики. Поява нового ліричного героя починається з поеми "Політ крізь бурю" (1964). Розширення тематичних обріїв і філософська заглибленість основних поетичних мотивів характерні для віршів "Чотири оповідання про надію" (1967), "Уманські спогади" (1972) та поеми "Нічні роздуми старого майстра". Філософія гуманізму позначилась на бароково-експресивній поетиці, метафоричність і карбована ритміка - на першому плані в останній збірці поета-академіка "Карби" (1978; Ленінська премія).

М. Бажан - визначний майстер поетичного перекладу. У його перекладах українською мовою зазвучали твори Ш. Руставелі ("Витязь у тигровій шкурі"), А. Навої ("Фархад і Шерін"), О. Пушкіна, Р. Рільке, А. Міцкевича та інших поетів. Перу М. Бажана належать численні книжки літературно-критичних і публіцистичних статей: "Люди, книги, дати. Статті про літературу" (1962), "Думи і спогади" (1982).

Помер 23 листопада 1983 р. Похований у Києві.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - БАЖАН Микола Платонович

Предыдущая | Следующая