Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - КОБИЛЯНСЬКА Ольга Юліанівна

Українська письменниця і громадсько-культурна діячка

Народилася 27 листопада 1863 р. у м. Гура-Гумора на Буковині (нині Гура-Гуморулуй, Румунія), в сім'ї дрібного службовця. Дитинство пройшло в м. Кимполунзі і в с. Димці, нині Чернівецької області. З 1891 р. жила в Чернівцях. Закінчила чотирикласну німецьку школу, глибші знання здобула шляхом самоосвіти.

Світогляд О. Кобилянської формувався під впливом творів Т. Шевченка, І. Франка, І. Тургенєва, праць М. Чернишевського і Д. Писарева, безпосереднього знайомства з О. Маковеєм і Лесею Українкою, болгарським письменником П. Тодоровим. 1893 р. взяла участь у виданні альманаху "Наша доля".

Для творчого зростання О. Кобилянської велике значення мала її поїздка 1899 р. на Наддніпрянську Україну. Побувала в Києві у Лисенків і Старицьких, їздила до Канева на могилу Т. Шевченка, гостювала в родині Косачів на хуторі Зелений Гай під Гадячем, здружилася з Лесею Українкою.

Літературну діяльність почала в середині 80-х років XIX ст. Ранні твори писала здебільшого німецькою мовою ("Вона вийшла заміж", "Видиво", "Без щастя" та ін.).

Перший твір українською мовою - повість "Людина" (1894) - був надрукований в журналі "Зоря". У цій повісті та в інших повістях і оповіданнях ("Він і Вона", 1895; "Царівна", "Що я любив", обидві 1896; "Не культурна", 1897; "Valse melancholique", "Покора", обидві 1898) обстоювала право жінки на працю і повноцінне духовне життя. Соціальні причини розорення, безправ'я і темноти селянства розкрила в оповіданнях "У св. Івана", "Банк русти кальний" (обидві 1895).

Одним із кращих творів світової літератури про село і селянство стала повість "Земля" (1902). Заклик учитися в народу і вірно йому служити прозвучав у повісті "Ніоба" (1905). Темі людської гідності, великого кохання, краси людських почуттів присвячена повість "В неділю рано зілля копала..." (1909), написаній за мотивами народної пісні "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Формування національної інтелігенції відображено в повістях "Через кладку" (1912) та "За ситуаціями" (1913). В останньому творі письменниця гостро осудила ніцшеанство.

У творчості О. Кобилянської знайшли відображення події першої світової війни. Вона написала антивоєнні оповідання, нариси, новели - "Лист засудженого вояка до своєї жінки", "Назустріч долі", "Сниться" (всі - 1917), "Зійшов з розуму" (1927). В оповіданнях "Вовчиха" (1923), "Але Господь мовчить!" (1927) показала соціальні причини зубожіння селян.

В умовах соціального і національного гніту Буковини письменниця займала прогресивні позиції, спілкувалася з передовою студентською молоддю, підтримувала зв'язки з чернівецьким журналом "Промінь", львівським "Нові шляхи".

Творчий шлях О. Кобилянської був складним і суперечливим. У своїх кращих творах вона порушувала питання, які хвилювали народні маси, обстоювала реалізм як основний творчий метод літератури. Письменниця захоплено зустріла звільнення Північної Буковини Радянською армією і радісно вітала возз'єднання її в єдиній Українській радянській державі, приєдналася до культурного життя. В 1940 р. стала членом Спілки письменників України. Активно виступала з публіцистичними статтями "Цвіт культури розвивається" (1940), "Слово про буковинську жінку" та ін. Залишила статті - спогади про І. Франка, X. Алчевську, М. Коцюбинського. Ненавистю до німецько-фашистських загарбників пройняті її виступи у пресі 1941 р.

Через хворобу О. Кобилянська не змогла виїхати з Чернівців. Смерть позбавила її від фашистського військово-польового суду.

Померла 21 березня 1942 р. у Чернівцях.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - КОБИЛЯНСЬКА Ольга Юліанівна

Предыдущая | Следующая