Правове регулювання міжнародних перевезень - Столярський О. В. - 1.1. Поняття та ознаки міжнародних перевезень

Світова економічна криза в сфері міжнародних перевезень, як і в інших галузях, є здебільшого наслідком намагання створити у стислі терміни самостійну національну маршрутну систему, в межах котрої значна кількість транспортних підприємств та перевізників сьогодні не в змозі ефективно функціонувати, що перешкоджає формуванню спільного ринкового простору.

Здійснення міжнародних перевезень за участю будь-якої держави забезпечує матеріальну складову комунікативної системи суспільства, оскільки транспортом користується практично все населення й усі суб'єкти господарювання. Особливістю міжнародних перевезень є те, що вони сполучають окремі регіони держав, утворюючи єдиний світовий політико-економічний простір. При* чому в сучасному світовому поділі виробництва відсутні приклади навіть серед розвинутих держав, аби транспортні системи були відокремлені й не грунтувались на інтеграційних принципах. Ігнорування цього факту, недостатність законодавчої, нормативно-правової, технологічної та інформаційної бази міжнародних перевезень призводить до того, що Україна, перебуваючи на перехресті головних транспортних напрямків Євроазійського континенту, котрі мають тисячолітню історію, не повністю реалізує ці переваги в розвитку національної транспортної системи та мережі міжнародних транспортних коридорів.

У зв'язку з цим вагоме місце і у внутрішній, і в зовнішній політиці нашої держави належить опрацюванню й реалізації "Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні", "Комплексної програми утвердження України як транзитної держави", розширенню співробітництва з міжнародними транспортними організаціями, забезпеченню приєднання України до міжнародних конвенцій та угод у галузі міжнародних перевезень.

Актуальність цієї проблеми обумовлена ще й намаганням України вступити до Європейського Союзу, що на сучасному етапі набуває великого значення і потребує якнайшвидшого вирішення.

Правове регулювання міжнародних перевезень є складним і багатогранним процесом, для вивчення особливостей якого і створений цей навчальний посібник. Проаналізовані в ньому міжнародні й національно-правові акти в сфері відносин перевезення будуть корисними для підготовки студентів вищих навчальних закладів, а також для діяльності юристів, дослідників правового регулювання міжнародних перевезень на науковому та науково-практичному рівнях, практиків міжнародних транспортних і транспортно-експедиторських компаній.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
1.1. Поняття та ознаки міжнародних перевезень

Міжнародне перевезення - це перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу між двома й більше державами, що здійснюється за умовами, установленими міжнародними угодами.

Міжнародні угоди в галузі перевезень Містять вимоги до документації, визначають порядок прийому вантажу для перевезення і видачі його в пункті призначення, умови відповідальності сторін, процедуру подання позовів тощо.

Дійсним Вважається перевезення, стосовно якого уклали договір міжнародного перевезення з видачею необхідного транспортного документа.

Сторони Договору міжнародного перевезення:

- перевізник - зобов'язується доставити вантаж відправника до пункту призначення та передати його особі (одержувачу), уповноваженій отримати вантаж;

- відправник - зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи , видані перевізником відправникові вантажу, є, по-перше, доказом прийому вантажу, а по-друге - обіговим документом. Вони дають змогу відправникові вантажу отримати від банку платню за проданий товар.

Ознаки Міжнародних перевезень:

- переміщення вантажів, пасажирів та їхнього багажу територіями різних держав;

- регламентація таких перевезень міжнародними угодами. Перевезення не є міжнародними, якщо вони не регламентовані

Належними міжнародними угодами. У цьому випадку процес

Переміщення здійснюють окремими етапами з укладанням двох відповідних договорів перевезення:

1) до прикордонної станції - за внутрішніми правилами держави відправлення;

2) після перетину кордону - за правилами внутрішнього законодавства тієї чи іншої іноземної держави.

Всі ці договори містять матеріально-правові норми загального характеру відповідних держав. Якщо питання про міжнародні перевезення не врегульовані матеріальними нормами конвенцій, то в цих конвенціях містяться Уніфіковані колізійні норми З посиланням на законодавство відповідної держави, де ці питання врегульовані, тому очевидність перевезення, а також його міжнародний характер можуть бути встановлені в такий спосіб.

Колізійні прив'язки, Які застосовують під час міжнародних перевезень - це закон місця відправлення пасажирів (вантажу), закон місця реєстрації транспортного засобу, закон країни призначення, транзиту, а також закон країни-перевізника.



Схожі статті




Правове регулювання міжнародних перевезень - Столярський О. В. - 1.1. Поняття та ознаки міжнародних перевезень

Предыдущая | Следующая