Екологічні знання - Добровольський В. В. - 3.3.4. Особливості впливу комунального господарства

Комунальне (общинне, муніципальне) господарство це комплекс підприємств, служб, господарств, які задовольняють комунально-побутові потреби населення міст і поселень. До складу комунального господарства входять: житлове господарство, енергетичне господарство, громадський пасажирський транспорт, система водопостачання і каналізації, підприємства санітарної очистки міських територій і переробки сміття, об'єкти благоустрою населених пунктів (дороги, мости, зелені насадження, вуличне освітлення та інше).

Сучасне комунальне господарство, особливо у великих містах, - це дуже складна специфічна система, в якій працює значна кількість жителів, використовуючи спеціальну техніку. Комунальні машини - це машини, призначені для санітарної очистки і прибирання територій та приміщень, прання і хімічної чистки одягу, ремонту доріг, електричних мереж, теплотрас, водопроводів, каналізаційних систем, газових трубопроводів і таке інше. Для санітарної очистки міст використовують асенізаційні машини, сміттєвози, мулососні машини (для очистки колодязів стічної каналізації від мулу). Прибирання територій здійснюється за допомогою поливальних і прибиральних машин, снігоочисників, піскорозкидувачів та іншої техніки. В приміщеннях використовують підлогомиючі, пилососні, підлогонатиральні та інші машини з електроприводом. На підприємствах комунального побуту працюють пральні автомати, прасувальні преси, сушильні машини. Хімчистка автоматично виконує комплекс операцій по знежирюванню, віджиму, сушінню, провітрюванню одежі.

Переселення сільського населення в селища міського типу, тобто урбанізація, є частиною сучасного процесу економічного розвитку. Зараз у містах виробляється 60 відсотків валового світового продукту. За даними ООН, в 2000 році майже половина населення Землі проживала в містах (табл. 3.17).

Таблиця 3.17 Динаміка міського населення (млн. чол.)

Група країн

Рік

1970

1980

1985

1990

1995

2000

Розвинені

700

800

850

900

940

970

Розвиваючі

680

1000

1150

1350

1610

1900

Урбанізація посилює дію негативних факторів на людину - недостатність питної води та антисанітарний стан міст поширюють захворювання і смертність. Значна кількість людей проживає в міських нетрях - в м. Аддіс-Абеба - 79%; в м. Касабланка - 70%; в м. Калькутта -67%; в м. Кіншаса і Богота - по 60%; в м. Буенос-Айрес - 50%.

Характеристика забезпеченості міського населення чистою водою і санітарними умовами, за даними ООН, наведено в табл. 3.18.

Дані табл. 3.18 свідчать про погіршення водозабезпеченості міських жителів Африки, Азії і Тихоокеанського регіону в період 1990-2000 років. Справа в тому, що до загальної проблеми дефіциту прісної води (див. п. 3.3.3) в містах додається проблема нераціонального використання води: лише один відсоток витрат води міських жителів - це біологічно необхідна (питна) вода. 200-300, а де і 400 літрів води за добу людина витрачає на комфортні побутові потреби - душ, ванна, туалет, прання, миття посуду та інше. Ця забруднена вода надходить до зливної каналізації, куди часто скидають відпрацьовану технологічну воду і промислові підприємства.

Таблиця 3.18 Динаміка водозабезпеченості та санітарні умови (%)

Регіон

Рік

1980

1990

2000

Вода

Санітарні умови

Вода

Санітарні умови

Вода

Санітарні умови

Африка

81

64

83

79

76

73

Азія і Тихоокеанський регіон

73

63

77

65

71

58

Латинська Америка і Карибський регіон

81

76

88

79

89

80

Каналізація призначена для прийняття, відведення і очистки стічних вод комунального і промислового походження, а також стічних вод з території поселення чи підприємства. Під очисткою стічних вод розуміється їх обробка різними методами з метою руйнування чи вилучення з них мінеральних і органічних речовин до значень, які дозволять повернути ці води в водойми і водостоки чи повторно використати їх для виробничих та інших цілей. До очистки води відносяться також її знезараження, відділення шкідливих для людей, тварин чи рослин речовин і усунення з води хвороботворних мікроорганізмів і вірусів.

Каналізація являє собою комплекс інженерних споруд, котрий включає каналізаційні трубопроводи (напорні і самоточні), насосні станції, вузли локальної і групової очистки води та обробки каналізаційних осадів, допоміжні будівлі і споруди.

Для очистки використовують механічні засоби (фільтрування, відстій, флотацію, центрифугування, подрібнювання, пісковловлювання та інші), фізико-хімічні (кристалізацію, озонування, електрокоагуляцію, хлорування, випаровування, іонообмін, дегазацію, аерацію, сорбітизацію та інші) та біологічні в аеротенках, у повітряних та кисневих станціях, у біофільтрах, на полях фільтрації.

Інша болюча проблема міст - це видалення твердих побутових відходів (ТПВ). Кожен житель міста за рік утворює приблизно одну тонну ТПВ - паперу, скла, сміття, металевих банок, харчових залишків тощо. Треба додати ще міське вуличне сміття, що утворюється від залишків рослинності та внаслідок людської діяльності.

Перше, що робиться, - це вивезення ТПВ за межі міста на спеціальні звалища, організовані таким чином, щоб шкідливі речовини під впливом природних процесів не потрапляли в поверхневі і підземні води та на плодородні ділянки землі. На звалищах ТПВ поступово розкладаються внаслідок окислення, бродіння та інших природних процесів. Для прискорення переробки ТПВ, а також для отримання з них корисної продукції існують спеціальні технології. Перший напрямок таких технологій - обладнання звалищ системою збору газу (метану) для подальшого використання як джерела теплової енергії. Другий напрямок - виробництво з відсортованих ТПВ компосту для використання у вигляді добрив. Є технології, які після сортування ТПВ пресують залишки під великим тиском. Отримані брикети використовують у різних цілях, зокрема в будівництві. Існують сміттєспалювальні заводи, які виробляють енергію шляхом спалювання попередньо відсортованих ТПВ.



Схожі статті




Екологічні знання - Добровольський В. В. - 3.3.4. Особливості впливу комунального господарства

Предыдущая | Следующая