Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Походи вікінгів
Період кінця VIII - середини XI ст. в історії Північної Європи отримав в історіографи назву "епоха вікінгів".
Вікінгами, або норманами ("північні люди"), називали північногерманські племена, що населяли Скандинавію і Ютландський півострів з прилеглими до нього островами. На Русі їх звали варягами. Вони поділялися на три головні гілки: датчан, норвежців і шведів.
У суспільному розвитку нормани відставали від багатьох інших народів Європи. Вони займалися в основному скотарством, а також рибальством і полюванням, особливо на морських звірів. Землеробство було розвинуте у них слабо.
До VIII-IX ст. родоплемінні відносини, що у них зберігалися, вже перебували на стадії розкладу, виокремлювалася родова і військова знать, відбувався процес класоутворення, виникали союзи племен на чолі з військовими ватажками - королями (конунгами). Неродючі землі Скандинавії за низького рівня розвитку продуктивних сил не могли прогодувати зростаюче населення і нормани в пошуках військової здобичі все частіше йшли в море.
Отже, причини експансії вікінгів, що набула різних форм (пошуки нових земель і переселення, грабіжницькі напади, піратство і великі воєнні походи, торгові поїздки), були різноманітні:
O розклад общинно-родового ладу у шведів, датчан і норвежців супроводжувався посиленням войовничої знаті, яка шукала здобичі та слави;
O багато бондів (вільне населення) покидали батьківщину внаслідок відносної перенаселеності приморських районів Скандинавського півострова і нестачі придатних для обробітку земель;
O спостерігалося невдоволення політичними умовами - виникнення верховної королівської влади.
Датські вікінги (Велике військо) щороку грабували прирічкові міста Франкської держави, здійснювали розбійні походи до Астурії та Португалії (844), на Балеарські острови, у Прованс і Тоскану (859-862), підкорили Нортумбрію та Північну і Північ-но-Східну Англію.
Морські походи знаті та її дружин набували постійного характеру. Окремі вожді - вікінги зі своїми дружинами вирушали в похід на великих безпалубних човнах, ніс яких прикрашало зображення дракона і які вміщували до 100 воїнів. Вікінги займалися піратством і торгівлею, продавали захоплену здобич, деякі продукти свого господарства і взятих у полон рабів. Населенню країн, що зазнавали нападів вікінгів, доводилося відкуповуватися від них величезними контрибуціями.
Норвежці просунулися далеко на північ і захід. У VIII ст. вони спустошували береги Шотландії, Ірландії, засновували свої колонії в Ісландії та Гренландії, а близько 1000 р. навіть досягли берегів Північної Америки (Вінланд, Маркланд, Хеллуланд), але там їм не вдалося закріпитися і створити постійні поселення, тому шлях в Америку надовго був забутий.
Шведські вікінги здійснювали походи на східноєвропейські простори. Закликані слов'янськими і фінськими племенами, вони прийшли під проводом Рюрика на територію Новгорода. Близько 1000 р. відбулася християнізація і вікінги стали осілими.
Засновуючи стоянки в гирлах великих рік, вони піднімалися на човнах угору за течією, грабуючи і спалюючи все на шляху. У 848 р. нормани спалили Бордо. Чотири рази вони оточували Париж (у 845,856, 861 і 885 рр.).
Згодом від розбійницьких набігів нормани стали переходити до захоплення земель для поселення. У Північно-Східній Англії вони почали осідати в першій половині IX ст., поступово зливаючись із місцевим населенням.
У 911 р. король Франції Карл Простакуватий змушений був поступитися одному з ватажків норманів, Ролону, територією в гирлі ріки Сена на умовах васальної залежності. Так на початку X ст. утворилося герцогство Нормандія.
Вихідці з Нормандії на початку XI ст. проникли через Гібралтарську протоку в Середземне море, протягом кількох десятиріч (1030- 1080) захопили велику частину Південної Італії та відвоювали в арабів Сицилію. У цих областях вони заснували кілька графств і герцогств, що об'єдналися у 1130 р. в єдине Сицилійське королівство.
Шведи, відомі в давньоруських і візантійських джерелах під ім'ям варягів, здійснювали напіврозбійницькі-напівторговельні експедиції через Фінську затоку і гирло Західної Двіни по руських річках. Вони доходили до Волги і спускалися до Каспійського моря, де торгували з арабськими купцями; по Дніпру проходили в Чорне море і добиралися до Константинополя у Візантію (це був "Великий шлях з варяг у греки").
Слов'янським князям не раз доводилося відбивати набіги варязьких піратів і проганяти їх за море. Варяги нерідко входили до складу дружин київських князів, наймалися іноді до них на службу цілими загонами. Однак кількість варягів на Русі була невеликою і багато хто з них осідав тут, зливаючись із місцевим слов'янським населенням.
Набіги норманів в IX-XI ст. набрали такого широкого розмаху тому, що політично слабкі в той час феодально-роздроблені держави Західної Європи не могли чинити їм рішучий опір. Ці вторгнення погано відбивалися на економіці, оскільки супроводжувалися грабунками і спустошеннями, загибеллю великої кількості людей, перешкоджали розвитку сільського господарства і ремесла, заважали встановленню постійних торгових зв'язків.
Усередині XI ст. походи вікінгів припинилися, що пояснюється насамперед соціальними змінами в Скандинавських країнах. У X-XI ст. у вікінгів формуються передумови розвитку феодалізму, починає зміцнюватися королівська влада. Однак знать, що посилилася і збагатилася під час походів, не була феодальною ні за характером своїх багатств (коштовності та інша здобич, раби, кораблі, худоба), ні за суспільним становищем (основну масу населення Скандинавських країн становили вільні бонди). Велике землеволодіння розвивалося в цих країнах уже після припинення зовнішньої експансії.
Схожі статті
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Іудейська війна
У творах Колумелли е згадка і про інші спроби знайти вихід зі скрути з робочою силою, якої зазнавали землевласники. У далеких маєтках або маєтках,...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Держава каролінгів
Майордоми Австралії з дому Шпінідів (нащадки Піпіна Геристальського), ставши правителем об'єднаної Франкської держави, започаткували нову династію...
-
Велике переселення народів III-VII ст. Утворення варварських держав У III-VII ст. германські, сарматські, слов'янські та інші племена переселялися зі...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Середньовіччя
Велике переселення народів III-VII ст. Утворення варварських держав У III-VII ст. германські, сарматські, слов'янські та інші племена переселялися зі...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Християнізація Європи
Завершення в основному процесу феодалізації призвело до політичного розпаду імперії Карла Великого незабаром після його смерті. Тимчасове об'єднання під...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Загибель імперії карла великого та поява середньовічної Європи
Завершення в основному процесу феодалізації призвело до політичного розпаду імперії Карла Великого незабаром після його смерті. Тимчасове об'єднання під...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Виникнення колонату
У творах Колумелли е згадка і про інші спроби знайти вихід зі скрути з робочою силою, якої зазнавали землевласники. У далеких маєтках або маєтках,...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Життя людей у первісні часи
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей "потік" започаткували ще в...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська республіка у V - середині III ст. до н. е
З кінця VI ст. до н. е. і до І ст. до и. е. в історії Риму тривав період республіки1. Усі важливі проблеми вирішувалися на народних зборах голосуванням:...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Первісне суспільство: хронологія, заняття людей
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей "потік" започаткували ще в...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Передмова
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей "потік" започаткували ще в...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська імперія в II-III ст. н. е
У II ст. Римська імперія досягла кульмінації розвитку. На початку століття правив імператор Трояк (98-117), під час правління якого зовнішня політика...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Франкська держава меровінгів
Головну небезпеку для Західної Римської імперії становили вестготи, яких очолював король Аларіх. Спочатку він вчинив напад на балканські області, а потім...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Падіння західної Римської імперії
Головну небезпеку для Західної Римської імперії становили вестготи, яких очолював король Аларіх. Спочатку він вчинив напад на балканські області, а потім...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Стародавній Вавилон
На початку XIX ст. до н. е. у Месопотамію - долину між Тигром і Євфратом - увійшли племена амореїв і заснували тут свою державу зі столицею у Вавилоні....
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Тріумф грецької культури
В історії культури Греції виокремлюється кілька періодів: егейський, або крито-мікенський (від XVII-XVI до X ст. до н. е.), "геометричного стилю" (від...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Культура та вірування первісних людей
Первісна культура відіграла значну роль у розвитку людства. Саме з цього культурно-історичного періоду розпочалася історія людської цивілізації,...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розквіт і занепад єгипетської держави
Розквіт і занепад єгипетської держави Одним із осередків давньої цивілізації була Єгипетська держава, територія якої простягалася з півдня на північ від...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Релігія і культура стародавнього Китаю
У Китаї у XII-VIII ст. до н. е. було винайдене примітивне ідеографічне письмо, що вдосконалювалося і згодом перетворилося на завершену за формою...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Візантія VІІ-XI ст. Та її культура
У IV ст. колись велична Римська імперія поділилася на Західну та Східну. Столицею Східної Римської імперії був Константинополь, заснований імператором...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Виникнення ісламу. Арабський халіфат
Іслам як релігія сформувався на початку VII ст. у південно-західній частині Аравійського півострова у період розпаду родоплемінного ладу й утворення...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська держава у І ст. н. е
Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.). Політична система, заснована Августом, виявилась міцною, оскільки була вдалим компромісом між різними угрупованнями...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Принципат Октавіана
Із заповіту вбитого 15 березня 44 до н. е. Юлія Цезаря стало відомо, що Октавій оголошується названим сином і спадкоємцем трьох чвертей майна. Заповіт...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська держава в І ст. до н. е
Хоча римським рабовласникам удалося придушити повстання Спартака, проте політичний лад, який сформувався за багато століть до того, вже не задовольняв...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розвиток Римської держави у II ст. до н. е
Народні збори, як і раніше, залишались найвищою установою в державі. Вищі магістрати офіційно мали всю повноту влади, але обирались на короткий термін, а...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Релігія та культура стародавньої Індії
Найраніша індійська цивілізація, відома під назвою Індійської, була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії у III тис. до н. е. її міські...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розквіт Македонії та її гегемонія в Греції
У політичній долі Балканської Греції в V-IV ст. до н. е. значну роль відігравала Македонія. Вигідне географічне положення на перехресті шляхів, що вели з...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Стародавня Індія
Історія Стародавньої Індії поділяється на чотири основні періоди: Індійський (XXIII-XVIII ст. до и. е.), Ведійський (XIII-VII ст. до н. е.), Буддійський...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Значення культурної спадщини Риму
З часів імператора Діоклетіана (284-305) розпочалася нова епоха римської історії - період пізньої імперії (284-476). Для політичного життя цього часу...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Пізня римська імперія IV-V ст. н. е
З часів імператора Діоклетіана (284-305) розпочалася нова епоха римської історії - період пізньої імперії (284-476). Для політичного життя цього часу...
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Походи вікінгів