Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Тріумф грецької культури
В історії культури Греції виокремлюється кілька періодів: егейський, або крито-мікенський (від XVII-XVI до X ст. до н. е.), "геометричного стилю" (від X-IX до УП ст. до н. е.), архаїчний (VII-VI ст. до н. е.), класичний (550-350 рр. до н. е.), елліністичний (350-31 рр. до н. е.) та римський.
Грецька культура створювалася насамперед на основі передового способу виробництва, а також рабства класичного типу. Значну роль у створенні культурних цінностей відігравали соціальна активність, високий рівень освіченості та виховання громадян, демократичний устрій грецьких полісів. Естетизм грецької культури значною мірою зумовлювався красою навколишньої природи.
Однією з найдавніших цивілізацій Східного Середземномор'я була егейська (крито-мікенська) культура, що розвинулась на островах Егейського моря, узбережжі Малої Азії та Балканського півострова. її центром був острів Крит. Ця культура зазнала великого впливу давніх культур Єгипту та Передньої Азії, проте принципово відрізнялася від культури Стародавнього Сходу. Якщо монументальне мистецтво Єгипту, Вави лону, Ассирії прославляло необмежену владу царів і фараонів, божественність і грізну могутність богів, то пам'ятки егейського мистецтва відтворюють красу людини і природи, звеличують людську силу і волелюбність.
У XII-X ст. до н. е. на розвитку культури негативно позначилася необхідність боротьби проти зовнішніх ворогів. Проте згодом сталося нове піднесення в усіх сферах культурного життя: активізується будівництво храмів, палаців. У X-IX ст. до н. е. розвивався героїчний епос, безпосередньо пов'язаний з міфологією та релігійними уявленнями.
Греки поклонялися божествам, які уособлювали різні сили природи, суспільні явища і сили, героїв тощо. Згідно з міфами, всіма справами на землі управляють олімпійські боги-небожителі на чолі з Зевсом. Його дружина Гера - богиня неба, Посейдон - бог морів, Деметра - покровителька землеробства, Діоніс - бог виноградарства і виноробства. Найбільше вшановувався син Зевса Геракл, який нібито звільнив землю від чудовиськ. Грецька міфологія стала найважливішим елементом культури, на основі якої пізніше розвинулися література, наука, філософія.
Одним із найвидатніших здобутків культури архаїчного періоду стали поеми легендарного Гомера "Іліада" та "Одіссея", присвячені Троянській війні та одному з її героїв. Ці твори вивчалися у школах, їх знав кожний грек, вони були своєрідним кодексом античної моралі.
Гомер - поет, котрий стояв біля витоків грецької і європейської літератури. Його вважають автором найвидатніших героїчних епосів - "Іліади" та "Одіссеї", які стали своєрідним еталоном за оцінювання будь-якої поеми античності, дали поштовх усій наступній художній словесності. Про Гомера не збереглося жодних достовірних даних. Ім'я його, як вважають, загальне (заручник, сліпий), але називалося і справжнє ім'я - Мелесіген. Жив він, можливо, в IX ст. до н. е. З міст, які претендували на право називатися його батьківщиною, найбільш обгрунтованими вважають домагання Смірни в Іонічній Малій Азії. У1795р. німецький філолог Ф. Вольф заперечував авторство Гомера щодо "Іліади" та "Одіссеї". Так виникло "Гомерівське питання" - наукові дискусії про авторство та обставини виникнення гомерівського епосу. Стан сучасних досліджень із високою достовірністю дає можливість вважати саме Гомера автором обох епічних поем.
У VH-VI ст. до н. е. виникла грецька лірика, вершиною якої була творчість Алкея і Сапфо з о. Лесбос.
Бурхливий розвиток міст сприяв розвиткові архітектури. У V ст. до н. е. споруджували будівлі з каменю, переважно храми. У грецькій архітектурі сформувалися три основні архітектурні ордери: доричний, іонічний, коринфський. Першому були притаманні простота і суворість, другому - легкість, декоративність і стрункість, третьому - надзвичайна витонченість. Не дивно, що колони доричного ордера порівнювали з воїном, а іонічного - з дівчиною.
Скульптурі цього періоду властиве зображення людини, відтворення правильної форми побудови тіла, особливо в русі. У живописі панував чорнофігурний розпис - на жовтій поверхні чорним лаком зображували фігури. У VI ст. до н. е. виник червонофігурний розпис, коли фігури були кольору глини, а фон - чорнолаковий.
Прагнення узагальнити знання про навколишній світ стало основою розвитку філософії. Головним питанням, яке турбувало тогочасних філософів, було з'ясування першопричин світу. Засновник мілетської філософської школи Фалес стверджував, що першоосновою світу є вода, з якої виникає все і на яку все перетворюється. Геракліт Ефеський вважав, що світ не створив ніхто - ні боги, ні люди. Він був, є і вічно буде живим вогнем, який закономірно спалахує і закономірно згасає.
Філософ і математик Піфагор заснував філософську школу, представники якої доводили, що світ складається з кількісних закономірностей. Заслугою піфагорійців є розробка математичних теорем, теорії музики, побудованої на числових співвідношеннях, встановлення низки кількісних закономірностей у світі.
Перемога греків над персами сприяла розвитку всіх галузей культури. У класичний період значно розвинулися драматургія і театр. Виникнення театру було пов'язане зі святами на честь бога виноробства Діоніса. З часом для вистав почали споруджувати відкриті амфітеатри зі сценами - театри.
"Батьком" грецької трагедії вважається Есхіл. Йому приписували створення 90 трагедій, з яких збереглося сім. У своїх творах він уславляв полісні порядки та ідеологію, мужність, патріотизм греків, протиставляючи їм зарозумілість та пихатість східного деспота Ксеркса. Для Есхіла вільне життя можливе тільки в полісному колективі, де діють справедливі закони. Молодшим сучасником Есхіла був Софокл, який написав 120-140 драматичних творів. Блискучим автором комедійного жанру був Арістофан.
Серед філософських проблем у класичний період найважливішою залишалася проблема з'ясування сутності та місця людини у світі, продовжується розробка проблем буття. Демокріт висунув матеріалістичне трактування першооснови світу. Він розробив послідовне та цілісне атомістичне вчення.
Великий філософ Сократ вважав засобом досягнення істини самопізнання. Найпривабливішими рисами його вчення були заклики до морального самовдосконалення, віра в силу розуму, вроджену шляхетність людини.
Одним з найвизначніших філософів був Платон. Згідно з його вченням, божий розум, що існує вічно, створює гармонійний, ідеальний світ, який не залежить від людини. Він складається не з матеріальних речей, а з ідей, які існують самостійно. Його учень
Арістотель займався глибокими дослідженнями в галузі фізики, астрономії, медицини, зоології і створив власну філософську систему. На його думку, основою світу є матеріальне начало, але матерія е пасивним елементом. Для того, щоб перетворитися на різноманітний світ, їй потрібен зовнішній поштовх і божий розум.
Грецька філософія V-IV ст. до н. е. заклала основи багатьох філософських напрямів у майбутньому.
Класичний період був часом розквіту грецької архітектури і скульптури. Розвиток архітектури тісно пов'язаний зі станом теорії та практики містобудування. Вищим досягненням грецького містобудування стало спорудження за продуманим, заснованим на принципах раціонального благоустрою, планом.
Показником зрілості грецької архітектури є створення складних, художньо врівноважених архітектурних ансамблів: афінський Акрополь, спортивно-храмовий округ Альтис, храмовий комплекс у Дельфах. Центром Акрополя був величний Парфенон.
Прекрасний природничо-архітектурний ансамбль було побудовано у священному окрузі Олімпія, де проводилися Олімпійські ігри. Всі споруди прикрашалися витонченими скульптурами. Одна з найкращих робіт Фідія - статуя Афіни, виготовлена зі слонової кістки і золота, - прикрашала храм Парфенон. Статуя Зевса Олімпійського вражала величністю царя богів, зображеного на розкішному троні, зі статуеткою богині перемоги Ніки - у правій і з жезлом - у лівій руці. Призначення скульптур було різним: релігійним, естетичним, ідеологічним.
Наступний елліністичний період в історії грецької культури розпочався з походу Александра Македонського (334 р. н. е.) в Персію і закінчився завоюванням Римом Єгипту. У цей час розширилися взаємозв'язки і взаємовпливи грецької та східних культур. Грецька культура запозичувала східні елементи і збагачувала східні культури.
Виникли нові філософські школи. Особливого значення набули вчення стоїків та філософія Епікура. Згідно зі стоїцизмом, знання є лише засобом для надбання мудрості, вміння правильно жити. Щастя полягає у свободі від пристрастей, у спокої душі, оскільки все у світі закономірне і необхідне. Епіку р доводив, що людина не є рабом своєї долі, а мудрість, активність можуть допомогти їй у досягненні щастя.
Значними центрами науки і культури цього періоду стали Александрія, Сиракузи, Пергам, Антіохія. Так, в Александрії було засновано бібліотеку на 700 тис. папірусних сувоїв.
Культура Греції зробила значний внесок у розвиток цивілізації, збагатила всесвітній процес культурної творчості багатьма плідними ідеями, образами і шедеврами, які не лише увійшли до світової художньої скарбниці, а й стали вихідним пунктом розвитку культури наступних поколінь.
Схожі статті
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Первісне суспільство: хронологія, заняття людей
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей "потік" започаткували ще в...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Життя людей у первісні часи
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей "потік" започаткували ще в...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Релігія і культура стародавнього Китаю
У Китаї у XII-VIII ст. до н. е. було винайдене примітивне ідеографічне письмо, що вдосконалювалося і згодом перетворилося на завершену за формою...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Передмова
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей "потік" започаткували ще в...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Внутрішня і зовнішня обстановка в імперії
Зумовлювала посилення військової диктатури. Але Тіберій не хотів приймати будь-яких нових титулів і повноважень. Титул імператора не став частиною його...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Правління Калігули
Зумовлювала посилення військової диктатури. Але Тіберій не хотів приймати будь-яких нових титулів і повноважень. Титул імператора не став частиною його...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розвиток Римської держави у II ст. до н. е
Народні збори, як і раніше, залишались найвищою установою в державі. Вищі магістрати офіційно мали всю повноту влади, але обирались на короткий термін, а...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Зовнішня політика Калігули і Клавдія
У той час як Тіберій в останні роки свого правління проводив обережну оборонну політику на західних кордонах, його наступник намагався знову стати на...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Правління Нерона (54-68)
У той час як Тіберій в останні роки свого правління проводив обережну оборонну політику на західних кордонах, його наступник намагався знову стати на...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Афінська демократія
Античний світ подарував людству не лише блискучі зразки літератури, мистецтва, архітектури, а й політичні інститути, що стали надбанням наступних...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська республіка у V - середині III ст. до н. е
З кінця VI ст. до н. е. і до І ст. до и. е. в історії Риму тривав період республіки1. Усі важливі проблеми вирішувалися на народних зборах голосуванням:...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Східний похід Александра Македонського та утворення його імперії
Александр Македонський (336-323 до н. е.) є однією з найпопулярніших постатей давнини. Масштаби його завоювань, що сягали від Егейського моря до басейну...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Китайські імперії Цінь І Хань
Китай - країна давньої цивілізації. Початок китайської державності пов'язаний із племенем шан, яке після переселення в долину річки Хуанхе стало...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Афінська держава
Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі Ш-II тис. до н. е. і завершується II-І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні держави Східного...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Греція в ІІ - на початку І тис. до н. е
Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі Ш-II тис. до н. е. і завершується II-І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні держави Східного...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Принципат Октавіана
Із заповіту вбитого 15 березня 44 до н. е. Юлія Цезаря стало відомо, що Октавій оголошується названим сином і спадкоємцем трьох чвертей майна. Заповіт...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська держава в І ст. до н. е
Хоча римським рабовласникам удалося придушити повстання Спартака, проте політичний лад, який сформувався за багато століть до того, вже не задовольняв...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Стародавній Вавилон
На початку XIX ст. до н. е. у Месопотамію - долину між Тигром і Євфратом - увійшли племена амореїв і заснували тут свою державу зі столицею у Вавилоні....
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розквіт і занепад єгипетської держави
Розквіт і занепад єгипетської держави Одним із осередків давньої цивілізації була Єгипетська держава, територія якої простягалася з півдня на північ від...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Стародавня Індія
Історія Стародавньої Індії поділяється на чотири основні періоди: Індійський (XXIII-XVIII ст. до и. е.), Ведійський (XIII-VII ст. до н. е.), Буддійський...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Розквіт Македонії та її гегемонія в Греції
У політичній долі Балканської Греції в V-IV ст. до н. е. значну роль відігравала Македонія. Вигідне географічне положення на перехресті шляхів, що вели з...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Історія стародавнього світу
Розквіт і занепад єгипетської держави Одним із осередків давньої цивілізації була Єгипетська держава, територія якої простягалася з півдня на північ від...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Стародавня Спарта
З другої половини VII ст. до н. е. на перше місце серед держав Пелопоннесу висувається Спарта. Назву державі дало місто Спарта, що виникло в XI-X ст. до...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Повстання Спартака
Народні трибуни - брати Гракхи Тіберій (162-133 або 132 до н. е.) і Гай (153-121 до н. е.) походили зі знатного плебейського роду Семпроніїв і були...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська держава в І ст. до н. є. - І ст. н. е
Народні трибуни - брати Гракхи Тіберій (162-133 або 132 до н. е.) і Гай (153-121 до н. е.) походили зі знатного плебейського роду Семпроніїв і були...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Правління Клавдія (41-54)
Убивство Калігули в сенаторських колах зустріли як звільнення від тиранії. Одні з сенаторів мали намір проголосити республіку, інші хотіли обрати...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Реформи гракхів
Народні трибуни - брати Гракхи Тіберій (162-133 або 132 до н. е.) і Гай (153-121 до н. е.) походили зі знатного плебейського роду Семпроніїв і були...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Культура стародавнього єгипту
Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється, як зазначалося раніше, на кілька періодів. Раннє Царство було часом виникнення...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.)
Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.). Політична система, заснована Августом, виявилась міцною, оскільки була вдалим компромісом між різними угрупованнями...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська держава у І ст. н. е
Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.). Політична система, заснована Августом, виявилась міцною, оскільки була вдалим компромісом між різними угрупованнями...
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Тріумф грецької культури