Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Північно-східна русь у XII - на початку ХІІІ ст
Ще наприкінці XI ст. на з'їзді в Любечі (1097) руські князі визначили порядок, згідно з яким кожний князь "має отчину свою", тобто кожна князівська лінія спадково володіє своїм князівством. Рішення з'їзду відобразило той факт, що в окремих областях зміцніла феодальна власність на землю і в країні сформувалася ієрархія великих землевласників.
Найбільшого значення у Північно-Східній Русі набуло Влади-миро-Суздальське (або Ростово-Суздальське) князівство. Воно займало велику територію від Нижнього Новгорода до Твері по Волзі, до Гороховця, Коломни і Можайська на півдні, включало Устюг і Білоозеро на півночі.
На сході та північному сході влада князівства поширювалася на волзько-камські (мордовські та марійські) і подвінські землі, де виникли такі міста-фортеці, як Нижній Новгород, Устюг та ін. У цій частині Русі досить рано утворилися великі князівські земельні володіння і міста, тому місцеве боярство значно залежало від князів.
Ростово-Суздальська земля вийшла з-під влади Києва на початку XII ст., коли в ній князював син Мономаха Юрій Володимирович (1125-1157). Він першим із суздальських князів не тільки домагався самостійності свого князівства, а і його переваги на Русі. За спроби захопити й утримати такі віддалені від Суздаля міста, як Київ і Новгород, його прозвали Долгоруким. Князь Юрій розширював свої володіння, не нехтуючи жодними засобами.
У ХІІ ст. Владимиро-Суздальська земля зазнала економічного піднесення: споруджувалися нові міста - Переяслав л ь, Звенигород, Дмитров та ін., було засновано Москву.
Наступник Юрія, князь Андрій Боголюбський (1157-1174), брав участь у походах свого батька, був князем у Вишгороді під
Києвом. 1155 р. він перебрався до Владимира на р. Клязьма, що став столицею його князівства. Після смерті батька князь Андрій завершив об'єднання північно-східних земель Київської держави у Владимиро-Суздальське князівство. Його підтримували городяни Ростова, Суздаля та інших центрів, але місцеве велике боярство ворогувало з ним.
Спираючись на підтримку служилих бояр, дворян і міста, Андрій рішуче боровся з непокірною боярською знаттю, частину якої вигнав із князівства. Він привласнив собі титул великого князя всієї Русі.
1169 р. князь Андрій захопив і нещадно зруйнував Київ, а управління ним передав одному зі своїх васалів. Надалі він постійно втручався у внутрішні справи південноруських князів, які, проте, 1173 р. розбили його військо. Він переніс столицю у Владимир, неподалік якого збудував для себе замок у с. Боголюбові (звідси і його прізвище). Не менш енергійно діяв князь Андрій і на півночі, прагнучи до влади в Новгороді.
Політика князя Андрія, спрямована на зміцнення князівської влади, призвела до конфлікту зі знаттю. 1174 р. він був убитий бо-ярами-змовниками у Боголюбові.
Князі Північно-Східної Русі мали зв'язки з Кавказом. Про це свідчить той факт, що син Андрія Боголюбського, одружений з грузинською царицею Тамарою, стояв на чолі грузино-вірменського війська, що визволило від турків-сельджуків стародавню столицю Вірменії - Двін.
Молодший брат Андрія Боголюбського, Всеволод Велике Гніздо (1177-1212), який дістав це прізвисько тому, що мав багато дітей та онуків, зміг ще більше приборкати феодальну знать, багатьох представників якої він стратив. Всеволод мав титул великого князя і міцно утримував під своєю владою Новгород і Рязань.
Владимиро-Суздальська земля посідала значне місце у міжнародних відносинах. Юрій Долгорукий підтримував союз із Візантією. Андрій Боголюбський, використовуючи суперечності між Візантією і Римом, добився організації єпископії у Владимирі. Рим, розуміючи міжнародне значення Владимиро-Суздальської землі, виряджав туди посольства і "проповідників", то намагаючись втягнути руських князів у конфлікт з Німеччиною, то пропонуючи їм прийняти католицтво, однак ці наміри не реалізувалися.
Новгородсько-Псковська земля займала величезну територію і межувала з Владимиро-Суздальською, Смоленською та Полоцькою. Новгород був розташований на головному торговельному шляху, що зв'язував Балтійське, Чорне і Каспійське моря. Новгородські бояри зберегли владу над землями сусідніх народів, які раніше входили до складу Київської держави. У цих землях були розташовані адміністративні центри збирання данини ("погости") і фортеці. На заході, крім великого новгородського передмістя - Пскова, знаходилось місто Юр'їв (Тарту) - важливий центр новгородської влади в естонських і латвійських землях, на півночі - Ладога.
Влада Новгорода поширювалась на Східну Прибалтику до Двіни, на землі карелів, фінів і саамів до кордонів Норвегії, уздовж берега Білого моря аж до Уральського хребта.
Внаслідок несприятливих кліматичних умов та не дуже родючих грунтів землеробство не могло задовольнити потреб населення. Хліб постійно постачався із Суздальської землі. Новгородці займались різними промислами - полюванням на хутрових і морських звірів, рибальством, видобуванням солі. Велику роль відігравав видобуток заліза.
У XII ст. у Новгороді та Пскові владу захопили бояри, які вели значні торговельні операції та займалися лихварством. У Новгородсько-Псковській землі утворилася аристократична боярська республіка. Формально верховну владу там мало віче - збори всіх дорослих чоловіків, проте фактично вона булав руках бояр, з яких обиралися посадник (що відав управлінням і судом), тисяцький (помічник посадника, командувач війська, який також відав судом серед купців) і навіть архієпископ. Останньому належало чимало земель, він також відав державною казною, зовнішніми зв'язками республіки та ін. Оскільки республіка не мала постійного війська, а лише у разі великої війни збирала народне ополчення, віче запрошувало князя з дружиною переважно для захисту своїх володінь. Його права були дуже обмежені. Князь одержував "утримання" - певні прибутки від управління, суду і торгівлі. Запрошувані князі постійно ворогували з новгородським боярством, намагаючись зміцнити своє становище в Новгородській землі.
У зв'язку з розвитком внутрішньої і зовнішньої торгівлі й особливо зі зміцненням торговельних відносин між республікою і Владимиро-Суздальською землею посилилася роль купецтва. Суздальські князі, проводячи об'єднавчу політику, неухильно намагалися підпорядкувати Новгородську республіку. Опір частини новгородського боярства цій політиці ставав причиною неодноразових сутичок. Вплив владимирських князів помітно посилився у XIII ст., коли їхні війська надали допомогу Новгороду і Пскову в боротьбі із зовнішніми ворогами.
Розвиток феодальних відносин привів до відокремлення Псковської землі, де в XIII ст. утворилася самостійна боярська республіка.
Схожі статті
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Київська Русь
Паннонська рівнина була тією межею на заході, до якої доходили хвилі пересування кочових народів, що прокочувалися степовими просторами між Волгою, Доном...
-
Польща Найважливішим центром утворення Польської держави була Велика Польща - землі племені полян у басейні річки Варти. Сильне князівство, яке об'єднало...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Франкська держава меровінгів
Головну небезпеку для Західної Римської імперії становили вестготи, яких очолював король Аларіх. Спочатку він вчинив напад на балканські області, а потім...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Походи вікінгів
Період кінця VIII - середини XI ст. в історії Північної Європи отримав в історіографи назву "епоха вікінгів". Вікінгами, або норманами ("північні люди"),...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Християнізація Європи
Завершення в основному процесу феодалізації призвело до політичного розпаду імперії Карла Великого незабаром після його смерті. Тимчасове об'єднання під...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Чехія
Польща Найважливішим центром утворення Польської держави була Велика Польща - землі племені полян у басейні річки Варти. Сильне князівство, яке об'єднало...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Загибель імперії карла великого та поява середньовічної Європи
Завершення в основному процесу феодалізації призвело до політичного розпаду імперії Карла Великого незабаром після його смерті. Тимчасове об'єднання під...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Падіння західної Римської імперії
Головну небезпеку для Західної Римської імперії становили вестготи, яких очолював король Аларіх. Спочатку він вчинив напад на балканські області, а потім...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Греція в ІІ - на початку І тис. до н. е
Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі Ш-II тис. до н. е. і завершується II-І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні держави Східного...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Афінська демократія
Античний світ подарував людству не лише блискучі зразки літератури, мистецтва, архітектури, а й політичні інститути, що стали надбанням наступних...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Китайські імперії Цінь І Хань
Китай - країна давньої цивілізації. Початок китайської державності пов'язаний із племенем шан, яке після переселення в долину річки Хуанхе стало...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Релігія і культура стародавнього Китаю
У Китаї у XII-VIII ст. до н. е. було винайдене примітивне ідеографічне письмо, що вдосконалювалося і згодом перетворилося на завершену за формою...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Виникнення колонату
У творах Колумелли е згадка і про інші спроби знайти вихід зі скрути з робочою силою, якої зазнавали землевласники. У далеких маєтках або маєтках,...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Правління Клавдія (41-54)
Убивство Калігули в сенаторських колах зустріли як звільнення від тиранії. Одні з сенаторів мали намір проголосити республіку, інші хотіли обрати...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.)
Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.). Політична система, заснована Августом, виявилась міцною, оскільки була вдалим компромісом між різними угрупованнями...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська держава у І ст. н. е
Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.). Політична система, заснована Августом, виявилась міцною, оскільки була вдалим компромісом між різними угрупованнями...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Держава каролінгів
Майордоми Австралії з дому Шпінідів (нащадки Піпіна Геристальського), ставши правителем об'єднаної Франкської держави, започаткували нову династію...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Принципат Октавіана
Із заповіту вбитого 15 березня 44 до н. е. Юлія Цезаря стало відомо, що Октавій оголошується названим сином і спадкоємцем трьох чвертей майна. Заповіт...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська республіка у V - середині III ст. до н. е
З кінця VI ст. до н. е. і до І ст. до и. е. в історії Риму тривав період республіки1. Усі важливі проблеми вирішувалися на народних зборах голосуванням:...
-
Велике переселення народів III-VII ст. Утворення варварських держав У III-VII ст. германські, сарматські, слов'янські та інші племена переселялися зі...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Середньовіччя
Велике переселення народів III-VII ст. Утворення варварських держав У III-VII ст. германські, сарматські, слов'янські та інші племена переселялися зі...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Значення культурної спадщини Риму
З часів імператора Діоклетіана (284-305) розпочалася нова епоха римської історії - період пізньої імперії (284-476). Для політичного життя цього часу...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Пізня римська імперія IV-V ст. н. е
З часів імператора Діоклетіана (284-305) розпочалася нова епоха римської історії - період пізньої імперії (284-476). Для політичного життя цього часу...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Іудейська війна
У творах Колумелли е згадка і про інші спроби знайти вихід зі скрути з робочою силою, якої зазнавали землевласники. У далеких маєтках або маєтках,...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Культура стародавнього єгипту
Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється, як зазначалося раніше, на кілька періодів. Раннє Царство було часом виникнення...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Греко перські війни
Наприкінці VI ст. до н. е. для грецьких полісів виникла смертельна загроза з боку сусідньої могутньої Перської імперії. Греко-перська війна датується...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Афінська держава
Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі Ш-II тис. до н. е. і завершується II-І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні держави Східного...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Тріумф грецької культури
В історії культури Греції виокремлюється кілька періодів: егейський, або крито-мікенський (від XVII-XVI до X ст. до н. е.), "геометричного стилю" (від...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Релігія та культура стародавньої Індії
Найраніша індійська цивілізація, відома під назвою Індійської, була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії у III тис. до н. е. її міські...
-
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Римська держава в І ст. до н. е
Хоча римським рабовласникам удалося придушити повстання Спартака, проте політичний лад, який сформувався за багато століть до того, вже не задовольняв...
Всесвітня історія - Гончар Б. М. - Північно-східна русь у XII - на початку ХІІІ ст