Українське народознавство - Лозко Г. С - "ХВОРОБИ" НАЦІОНАЛЬНОЇ ПСИХІКИ
Д. Сікейрос писав: "Національне минуле служить нам ніби для перевірки того, хто ми є, і для того, щоб знати, чим ми станемо в майбутньому... Треба вдивитися на себе в дзеркало історії нації для того, щоб вивчати себе в цьому дзеркалі, щоб іти далі відповідно до реальності нашого часу, і весь час дивлячись уперед"".
За нормальних умов історичного розвитку, коли народ не піддається ніяким національним утискам, його психіка врівноважена, дії спокійні, впевнені, національна гордість проявляється як щось природне для всієї нації.
На жаль, Україна була позбавлена природного культурно-національного розвитку. Історична розірваність територій між кількома панівними державами спричинила прояв двох патологічних явищ в українському характері: атрофії та гіпертрофії національної психіки.
Тож зазначимо, яких "хвороб" слід позбутися українському етносу, щоб стати самим собою у своїй державі.
1. Людина без національних запитів і прагнень - вражена "хворобою" атрофованого національного почуття. Саме існуванням великої кількості таких людей серед українців виправдовували свою шовіністичну політику наші "старші брати". Звідси і міщанське: "вьі же сами ведете своих детей в русекую школу", і удавана байдужість до мовної проблеми: "говорите на своем украинском, кто вам запрешает?"
Причини атрофії національної психіки такі:
А) антиукраїнська політика московської (російської, совітської) держави впродовж кількох століть;
Б) обмеження і переслідування національної культури в Україні панівним етносом і своїми ж запроданцями;
В) приглумлення національної свідомості та зосередження її на класових чи професійних інтересах;
Г) зростання міського населення за рахунок сільських жителів та нівеляція їхніх національних рис, коли своя психіка втрачена, а нова не набута.
Отже, втрата свого національного образу призводить до дезорганізації всієї психіки. Тоді людині байдужа і мова, і політика, і держава. Увага зосереджується на матеріальних речах: добробуті, ситості тощо. Цій "хворобі" піддаються переважно люди остійського, рідше - динарського типу.
2. Якщо національність може бути об'єктом почуття, то за умов пригноблення нації іншою нацією виникає почуття образи і національного приниження, не сприйняття насильства, з'являється озлоблення й ненависть до гнобителів. Часто, на противагу існуючому серед більшості народу затьмаренню національних почуттів, демонструється підвищена, розпалена любов до рідного краю, до своєї мови, звичаїв. Це - гіпертрофія національної психіки. їй піддаються, як правило, люди емоційного складу - понтійського типу. Нордійці, котрі відзначаються стриманістю, рідко проявляють назовні свої почуття, вони впевнено роблять свою справу заради національної ідеї.
Людину з гіпертрофованим національним почуттям в СРСР називали "буржуазним націоналістом". На думку деяких російських психологів, на цьому ж фунті з'являються також і шовінізм, і національна пиха, і національна зарозумілість, але це не зовсім відповідає дійсності: такі риси більше характерні для націй-загарбників, якими українці ніколи не були. Для українців, які досить довго самі перебували в національному ярмі, навряд чи будуть характерні національна пиха або зарозумілість. Швидше, навпаки, відсутність національного нахабства часто стає причиною багатьох поразок навіть найкращих представників української нації.
Обидві "хвороби" національної психіки не є невиліковними. Хоча перша (атрофія) потребує значно тривалішого часу, більших затрат і зусиль на "лікування", оскільки самі "хворі" не усвідомлюють своєї "хвороби" і її загрозливих наслідків для всієї нації. Самим просвітянством тут не обійтися. Має бути систематична програма національної освіти на всіх рівнях: від пологового будинку до дитячих ясел і садків, шкіл, технікумів, вузів, а також розроблена програма перекваліфікації самих просвітян, учителів, викладачів усіх рівнів.
Але найефективнішим засобом проти національної атрофії стане зміцнення і утвердження самої Української держави як незалежної, визнаної у світі, багатої, висококультурної, національно свідомої, гордої й шляхетної.
За цих умов зникне і гіпертрофія національної психіки, яка перейде в звичайний і природний для кожної здорової нації патріотизм.
Важливо усвідомити, що знання про національні риси характеру, психологічні особливості народу потрібні насамперед для самовдосконалення кожного індивіда. Прадавній афоризм "пізнай самого себе", не раз проголошуваний античними мудрецями і розвинутий вітчизняним філософом Григорієм Сковородою, не втратив своєї вартості й до сьогодні. Сучасні етнопсихологи визначають українців як емоційних, сентиментальних, схильних до ліризму, працьовитих, гостинних, освічених, постійних у сімейних стосунках, духовних, уважних до старших, мужніх, оптимістичних, незалежних у своїх діях і вчинках. Водночас вони констатують багато негативних рис українського національного характеру, таких як: "взаємне нерозуміння, схильність до анархізму, неузгодженість між словами і справами, невизначеність, відособленість, мрійливість, імпульсивність, індивідуалізм".
Пізнати, якими ми є, нелегко. Кожен може знайти в собі риси понтійця, які мирно уживаються з лінощами остійця. Сьогодні "чистих" типів, напевно, ми не зможемо відшукати. Отже, слід спрямовувати себе на вдосконалення кращих рис особистості, водночас, по збуваючись того, що заважає нашому поступу.
І хоча національний характер не є сумою характерів окремих індивідів, духовне здоров'я нації цілком залежить від здоров'я кожної особистості. Тож будемо свідомими того, що кожен українець є спадкоємцем прадавньої і мудрої нації, багатої духовно та морально, і не ганьбімо пам'ять наших Пращурів!15
Схожі статті
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ТА МЕНТАЛЬНОСТІ
ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ТА МЕНТАЛЬНОСТІ Ще десятиліття тому в Україні не вважали за потрібне говорити на цю тему. Виховані на "інтернаціональних...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - 5. НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР УКРАЇНЦІВ
ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ТА МЕНТАЛЬНОСТІ Ще десятиліття тому в Україні не вважали за потрібне говорити на цю тему. Виховані на "інтернаціональних...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - МОВА І НАЦІОНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Зміни в українській психології значною мірою залежать також і від насильницького насадження чужої мови. Хоча багато дослідників, переважно іноземних,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ЕТНІЧНІ СКЛАДНИКИ УКРАЇНСЬКОГО ХАРАКТЕРУ
Перш ніж розглянути вплив на формування українського характеру різних етносів, що впродовж тисячоліть мешкали або просто проходили землями України,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - СОЦІОПСИХІЧНІ РИСИ УКРАЇНСЬКОГО ХАРАКТЕРУ
Соціопсихічні складники українського характеру тісно пов'язані з етнопсихічиими. Соціопсихічна структура української нації складна. Це чотири типи:...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - РОЛЬ АНТРОПОЛОГІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ ЕТНОГЕНЕЗУ
РОЛЬ АНТРОПОЛОГІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ ЕТНОГЕНЕЗУ Кожний народ має три основні корені своєї величезної безписемної історії - антропологічний, лінгвістичний,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - 2. АНТРОПОЛОГІЧНІ ТИПИ УКРАЇЦІВ
РОЛЬ АНТРОПОЛОГІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ ЕТНОГЕНЕЗУ Кожний народ має три основні корені своєї величезної безписемної історії - антропологічний, лінгвістичний,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - 1. ЕТНОГЕНЕТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ
1. ЕТНОГЕНЕТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ Кілька тисячоліть безперервно традиція густонаселеної України... сучасним українцям доказ непорушності володіння своєю...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - 3. ЕТНІЧНІТА ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ
ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНОЛОГІЯ ЕТНОНІМІКИ Як людина немислима в суспільстві без власної назви, так і плем'я, народ, нація не можуть існувати серед сусідів без...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - КІММЕРІЙСЬКО-СКІФО-САРМАТСЬКА ДОБА
На межі III-II тисячоліття до н. ч. Трипільська культура занепадає, припиняється життя на багатьох трипільських поселеннях. Віктор Петров припускає, що...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - АРІЙСЬКА ДОБА
На межі III-II тисячоліття до н. ч. Трипільська культура занепадає, припиняється життя на багатьох трипільських поселеннях. Віктор Петров припускає, що...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - СЛОВ'ЯНСЬКА ДОБА
Близько середини ІІІ ст. н. ч. у межиріччі Бугу (Богу) й Дністра виникає Черняхівська культура, генетично споріднена із Зарубинецькою. Дослідники...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНОЛОГІЯ ЕТНОНІМІКИ
ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНОЛОГІЯ ЕТНОНІМІКИ Як людина немислима в суспільстві без власної назви, так і плем'я, народ, нація не можуть існувати серед сусідів без...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - УКРАЇНСЬКА МОВА В КИЇВСЬКІЙ РУСІ
Історія кожної мови вивчається у нерозривному зв'язку з історією народу, який є її носієм і творцем. Отже, і періодизація української літературної мови...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ
1. ЕТНОГЕНЕТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ Кілька тисячоліть безперервно традиція густонаселеної України... сучасним українцям доказ непорушності володіння своєю...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПЕЛАЗГИ
До перших писемних пам'яток про племена, котрі заселяли Північне Причорномор'я, належать віршовані рядки легендарного поета Гомера. В "Іліаді" він згадує...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - СУЧАСНІ АНТРОПОЛОГІЧНІ ТИПИ УКРАЇНЦІВ
До складу сучасних українців входить сім антропологічних типів: 1) Дунайський (норікський) тип - нащадки носіїв Шнурокерамічних культур Західної України,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - УКРАЇНА
Хто і коли вперше назвав її цим ім'ям? І чому впродовж кількох століть російський імперський центр всіляко намагався стерти з пам'яті народу цю святу для...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ПИСЕМНОСТІ
ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ПИСЕМНОСТІ Про мову протоукраїнських племен можна говорити лише гіпотетично. Адже писемних пам'яток, які дійшли до нас, ще...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - 4. ГЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ
ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ПИСЕМНОСТІ Про мову протоукраїнських племен можна говорити лише гіпотетично. Адже писемних пам'яток, які дійшли до нас, ще...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - НАЗВИ РІЧОК
Дослідники українських гідронімів (О. Соболевський, В. Абаєв та ін.) досить довго вважали, що назви з коренем дон-, дун-, дн - іранського походження....
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - РУСЬ
О. Знойко наводить легенду, згідно з якою в III ст. н. ч. разом з русами проти флоту данів виступали кгуни (гуни). Зазнавши поразки в морському бою, флот...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПОНЯТТЯ "РІДНА МОВА"
Порівняння історичного розвитку української й російської мов розкриває нам суттєві відмінності як у складі лексики, орфоепії, так і в синтаксичній...
-
Порівняння історичного розвитку української й російської мов розкриває нам суттєві відмінності як у складі лексики, орфоепії, так і в синтаксичній...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - УКРАЇНСЬКА МОВА ПІД МОСКОВСЬКИМ ЯРМОМ
Протягом багатьох століть українська мова була обмежувана різними державами, у складі яких перебувала Україна. Та. мабуть, найтяжчим ярмом дія неї стала...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - УКРАЇНСЬКА МОВА XVII-XVIII ст. ТА ПРАВОПИСНІ ШУКАННЯ XIX СТ
До пам'яток письменства XVII-XVIII ст. належать: ділова документація, художня література, релігійно-християнські твори, апокрифи, проповідницька проза,...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - УКРАЇНСЬКА МОВА ХІІ-XVI ст
Для вивчення історії мови велике значення має лексикографія - галузь мовознавства, яка займається укладанням словників та вивченням їхньої історії. Перші...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ СЛОВНИКИ
Для вивчення історії мови велике значення має лексикографія - галузь мовознавства, яка займається укладанням словників та вивченням їхньої історії. Перші...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - ТРИПІЛЬСЬКА ДОБА
Однією зі складових частин індоєвропейської культури, що сформувалася близько другої половини VI тисячоліття до н. ч., є Трипільська археологічна...
-
Українське народознавство - Лозко Г. С - СКІФИ
Назва кіммерійці більше досліджена вченими, ніж назва пелазги. Клавдій Птолемей ще в II ст. на своїй карті розміщує Кіммерію (Cimmerium) біля землі...
Українське народознавство - Лозко Г. С - "ХВОРОБИ" НАЦІОНАЛЬНОЇ ПСИХІКИ