Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - § 4. СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що утруднює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає. У переважній більшості слів спрощення приголосних засвідчується орфографією.

У сучасній українській мові спрощення спостерігається в таких групах приголосних:

[ждн - жн]: тиждень - тижня, тижневий;

Іздн - зн]: виїздити - виїзний;

[стн - сн]: честь - чесний, користь - корисний, якість - якісний;

[стл - сл]: щастя - щасливий, стелити - слати;

[скн - сн]: тріск - тріснути, блиск - блиснути;

[зкн - зн]: бризкати - бризнути.

[лни] -[ни]: сонце (давньорус. сьлньце);

[рди]-[ри]: серце (давньорус. сьрдьце);

[сткл] - [скл]: скло (давньорус. стькло).

В окремих словах спрощення відбувається лише в усному мовленні, а на письмі воно не передається: шістнадцять [игісна'ц':ат'], шістсот [ш'іс:о'т], баластний, контрастний, компостний, аванпостний, форпостний.

Аналогічно не вимовляється приголосний [т] у прикметниках, утворених за допомоги суфікса - ськ-, - ств - від іменників іншомовного походження: Студент - студентський, інтелігент - інтелігентський, турист - туристський, агент - агентство.

У словах кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, випускний, хворостняк спрощення не відбувається у вимові й не передається на письмі.

§ 5. ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

В українській мові подовження приголосних відбувається внаслідок:

1) збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин: беззбройний, цінний;

2) фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального [й| до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: Життя, ніччю, колосся.

В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому, пояснюючи подовження, слід розрізняти, коли воно зумовлене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли це - результат прогресивної асиміляції.

Подвоєння відбувається:

1. За збігу двох однакових приголосних на межі:

А) префікса й кореня: беззмістовний, відданий;

Б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник;

В) двох суфіксів: письменник, іменник;

Г) основи дієслова минулого часу після С і постфікса - ся: розрісся, піднісся;

Г) двох частин складноскороченого слова: Міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат).

2. У наголошених прикметникових суфіксах - енн-, - анн - зі значенням можливості або неможливості дії: Непримиренний, мерзенний, невблаганний, недоторканний та в прикметнику старанний з відтінком підсилення.

Примітки:

1. В українській мові, на відміну від російської, подвоєння не відбувається у суфіксах дієприкметників: Нагороджений, сказаний, рублений.

2. Подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за допомоги суфіксів - ан, - ин, - ін: морквяний, лебединий, чаїний.

3. Немає подвоєння у прикметниках Шалений, довгожданий, букввний, потомствений.

У прикметниках на - енн (ий) старослов'янського походження: Благословенний, блаженний, огненний, священний.

Подвоюються приголосні в словах: Бовван, Ганна, лляний, овва, ссати, а також у похідних: Бовваніти, Ганнин, виссати, ссавці та ін.

Подовження відбувається:

1. Подовжуються м'які та напівпом'якшені приголосні Ід'], [т']9 [з'], |с'], [ц'], [л'1, [н'І, [ж9], [ч'|, [пГ], що стоять між голосними:

А) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: Суддя, рілля, стаття (але: статей);

Б) в іменниках середнього роду П відміни з кінцевим - а (графічно - я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: Життєвий;

В) в іменниках жіночого роду III відміни в орудному відмінку однини, якщо у називному відмінку основа її закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: молодь - молоддю, мить - миттю, мазь - маззю, вісь - віссю, міць - міццю, сіль - сіллю, тінь - тінню, подорож - подорожжю, ніч - ніччю, розкіш - розкішшю, заповідь - заповіддю, міць - міццю;

Г) у деяких прислівниках: Навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню.

2. Подовжується звук /л'У в особових формах дієслова Лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти.

Примітки:

1. Приголосні [д% [т% [зі, [с% [ц% [л% [н% [яг], [ч% [ш1] не подовжуються, якщо вони стоять після приголосного перед голосним: Повністю, честю, щастя, радістю.

2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні та р: сім'я, любов'ю, матір'ю.

Слід пам'ятати, що подовжуються тільки м'які приголосні звуки, які стоять між голосними.

Схожі статті




Сучасна українська літературна мова - Шевчук С. В. - § 4. СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

Предыдущая | Следующая